Причини та наслідки Голодомору 1932-1933 рр. в Україні

2. Обгороджували  і відбирали

Організатори та виконавці  масового вбивства голодом у 1932-1933 роках  відбирали у селян урожай і  худобу, необхідний для виживання, відзначають  історики. Штучно створений голод  підтримувався блокадою та ізоляцією  терплять лихо територій. Дороги, по яких селяни намагалися дістатися до міст, перекривалися. Воєнізовані формування оточували населені пункти, затримували  або розстрілювали всіх, хто намагався  врятуватися від голодної смерті.

3. Сотні тисяч  загиблих дітей

У листопаді минулого року в Києві кілька тисяч людей  провели ходу в пам'ять про  померлих голодною смертю дітей. Попереду колони йшли маленькі українці з колосками  пшениці в руках. Інші учасники акції  несли 500 незасвічені свічок із чорними  стрічками, що символізують непрожиті  життя. Організатори ходи відзначали, що українці віком від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору.

4. Сотні вулиць  з іменами авторів Голодомору

У січні 2010 року Апеляційний  суд Києва визнав сімох радянських керівників винуватцями організації  геноциду українців. Серед них - генсек ЦК ВКП (б) Сталін, глава Раднаркому СРСР Молотов, секретарі ЦК ВКП (б) Каганович і Постишев, генсек ЦК Компартії України Косіор, його другий секретар Хатаєвич та голова Раднаркому УРСР Чубар.

Незважаючи на вирок суду досі в Україні налічуються сотні  вулиць, які носять імена організаторів  геноциду. До відповідальності за заперечення  геноциду не притягнутий жоден політик.

5. Голодомор викидають з підручників

Влада продовжує переписувати підручники, скорочуючи і викидаючи  з них цю тему. Згідно з опитуваннями, більшість громадян України - 59% - переконані, що Голодомор був не просто злочином Сталіна, а геноцидом українського народу. Президент Янукович вважає таку думку "несправедливим". На вимогу міністра освіти Дмитра Табачника з  підручників прибрали термін "геноцид". Проросійські історики і політики заперечують  етнічний характер Голодомору і наполягають на тому, що терор голодом був спрямований проти ворожого радянській владі соціального шару - селянства.

Нагадаємо, що факт політично  організованого Голодомору в Україні  визнаний в більш ніж ста державах світу. Європейський Союз назвав Голодомор  злочином проти людяності. Парламентська  асамблея Ради Європи (ПАРЄ) назвала  Голодомор злочином комуністичного режиму. Організація з безпеки  і співробітництва в Європі (ОБСЄ) назвала Голодомор результатом  злочинних дій і політики тоталітарного  режиму Сталіна. Організація об'єднаних  націй (ООН) визначила Голодомор  як національну трагедію українського народу.

Ряд держав і церков визнали  Голодомор 1932-1933 років геноцидом  українського народу. Серед них - Католицька церква, Константинопольська православна  церква, УПЦ Московського патріархату, УПЦ Київського патріархату, а також  Українська автокефальна православна  церква.

Висновок: в цих жахливих фактах про голодомор, найбільш мене вражає те, що досі, коли визнали геноцид українців, в нас вулиці названі іменами вбивць. Влада виправдовується тим, що багато клопоту буде. А те що ми возвеличуємо тим самим авторів геноциду – то абсолютно нормально? Взагалі не розумі в цьому відношенні нашу владу. Возвеличуємо вбивць – пригнічуємо, тих, хто є героєм. Хоча не тільки влада є винуватцем. Самі люди забули давно про винищення українців, адже всі перейняти тільки сьогоднішнім днем і ніхто не хоче мати ніяких клопотів – краще жити на вулиці, названій в честь вбивці, чим платити зайві кошти або бігати в клопотах. Ну що ж, це є вибір людей. І він показує наскільки українці егоїстичні натури, що живуть тільки сьогоднішнім днем. І вражає те, що справжні події або прикрашають брехнею, або зовсім починають прибирають з історії Україні. Це ж наша історія, як можна взяти та просто ви черкнути її?! Ще і таку трагедію! Навіщо від людей приховувати правду? Цього мені також ніяк не зрозуміти.

Полеміка стосовно Голодомору

Як в Україні, так і  за її межами не досягнуто згоди  стосовно подій, означених як Голодомор. Існують такі альтернативні точки  зору щодо Голодомору в Україні:

• Ніякого голодомору взагалі не було, а була посуха на значній території СРСР (а не лише в Україні), в результаті чого у населення були певні проблеми з харчуванням. Кількість загиблих (мільйони) завищена з метою спекуляції.
• Апологети радянщини заявляють, що Голодомор був спричинений неурожаєм, але замовчують факти, що в інші роки при ще меншому урожаї голоду не було, що радянська влада під час Голодомору конфісковувала продукти харчування у селян, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, здійснювала експорт зернових за кордон та зберігала значні запаси зерна в резервах, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону .
• Так, мільйони людей загинули в Україні від голоду, але:
• Голод було викликано необхідністю експортувати значну кількість зерна для сплати закупівель передових технологій необхідних для індустріалізації СРСР, тобто метою було винятково зерно, а не загибель селян ( хоча насправді валютна виручка, отримана від експорту зернових під час Голодомору, становила незначну долю у загальному об'ємі валютної виручки. )
• Те, що в Україні ситуація (тобто кількість мільйонів загиблих) була гіршою, ніж в інших частинах СРСР, викликано лише «перегинами» тодішнього керівництва України;
• Вилучення продовольства виправдано тим, що воно дозволило здійснити індустріалізацію, а індустріалізація — перемогти Німеччину у Другій світовій війні. Разом з тим, саме постачання зерна з СРСР в тогочасну Німеччину допомогло Гітлеру та його партії прийти до влади й поставити економіку Німеччини на «військові рейки».

Стосовно кваліфікації Голодомору, як акту геноциду висловлюється теж певний спектр альтернативних думок: від того, що не можна кваліфікувати геноцидом події, що сталися до укладення міжнародного документу про геноцид (1948) до того, що, оскільки від голоду помирали не лише в Україні, то нема доказів про акцію, направлену проти українців.

Висновок: полеміка стосовно голодомору, на мою думку, повний абсурд. Зовсім не розумію, навіщо заперечувати факт такого масштабного геноциду. Історії очевидців і залишені документи ясно говорять про те, що дійсно людей навмисно вбивали. Якщо не так, то як тоді пояснити те, що в селах забирали їжу, а людей не випускали, та ще і забирали документи? Напевно, деяким людям вигідно виправдати злочинців. Але прикриватися тим, що завдяки такому «політичному» кроку ми перемогли Німеччину - абсурдно. За той час, українці вже сповна могли стати на ноги, виростити новий врожай та окріпнути. Тим паче, по документам всі забрані врожаї пішли на годування робочих. Тож, звідси випливає два варіанти: або все ж таки геноцид був, або від українців приховали ще якісь документи, що свідчать про інше. Тож, на мою думку, казати що голодомора не було, а якщо і був, то в добрих цілях – зовсім не коректно та абсурдно, бо є свідчення, є факти. На мою думку, цього досить, щоб підтвердити навмисний геноцид українського народу.

Висновок:

Реферат, який я підготувала  не ніс в собі ніякої нової інформації, але я намагалась побудувати його так, щоб було більш зрозуміло  трагедію голодомору. Починається реферат  статтею про організм людини під час голоду. Я навмисно знайшла таку статтю, адже якщо не знати, що трапляється з людиною під час голоду, то тяжко тоді усвідомити ту трагедію. Яку пережив наш народ. Прочитавши про стан організму без їжі, стає зрозуміло, чому деякі люди починали марити, та який стрес переживав їх організм, не маючи змоги перетравлювати їжу.

Другу статтю я обрала «Закон про п’ять колосків», адже, на мою  думку вона показує всю нікчемність  радянської влади, та висвітлює трагедію українського народу. Вона показує  егоїстичну натуру української людини .

Третя стаття в мене про  те, як почували себе діти під час  голодомору. І те що я прочитала  – просто жахливо. Якщо дітей не їли, то просто вбивали, щоб позбутися  зайвих ротів. Ну де правда в цьому  світі? Чому повинні помирати маленькі, які зовсім не пізнали слова «життя»? Чому обрали саме такий жорстокий  метод вбивства. Адже, на мою думку, не має нічого жахливішого, ніж позбавлення  їжі. Це сама жорстока смерть, бо починаєш помирати психічно.

Четверту статтю я обрала «Історії очевидців». На мою думку, правда криється в історіях людей. В  підручниках та загальних інформаціях, ми ніколи не зможемо до кінця усвідомити пережите нашими предками. А історії  очевидців – це те, що ми повинні  оберігати, це те, завдяки чому твориться  наша історія. Це саме важливе, завдяки  чому ми можемо створювати свою думку, щодо певних ситуацій.

П’ята стаття в рефераті про те, як в інших країнах пишуть про голодомор. Я знайшла статтю, яка містилася в Чеському підручнику. Було дуже приємно розуміти те, що в  тій країні  розуміють нашу трагедію та не прикрашають її видумками. Також, завжди цікаво знати, що думають інші про нас, тож хоч інформації мало, зате вона підвищує інтерес.

Шоста стаття про п’ять  жахливих фактів голодомору. Я вирішила обрати саме таку інформацію, адже, сам  вираз «цікаві факти», завжди посилюють  інтерес. Також дуже цікаво було прочитати  про те, що в нашій країні вулиці досі названі в честь авторів  геноциду, а з підручників по історії  навмисне видаляють інформацію про  масштабну трагедію українців.

Остання стаття, яку я  підібрала описує полеміку стосовно голодомору. Обрала я її тому, що мені не до кінця зрозуміло, чому висувають питання про правдивість подій голодомору. Я вважаю, що це добра тема для дискусії і це питання треба піднімати на заняттях. 

Список використаних джерел:

1. Как вернуться к жизни. – Проф. Столешников. А.П. Март 2007 года. Розділ: «Самочувствие при голодании»
2. Чорна книга України: зб. документів, архівів, матеріалів, листів, доп., ст.., досліджень, есе/Упоряд. Ред.. Зубанича, перед. Яворівського; Вид.центр «Просвіта» 1998-784 с.
3. Стаття «Діти в час голодомору 1932-1933 років на Полтавщині, автор: Гулак В.І.Знайдено на інтернет-ресурсі http://poltava-repres.narod.ru. Останній візит сайту 14.12.12.
4. Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932-1933 рр. Свідчення. Книга перш. Вид-во «Калита». Київ-2009.
5. Dějepis 9 pro základní školy Nejnovější dějiny. Veronika Válková. Vydavatel SPN-pedagogické nakladatelství, 200.
6. Стаття «П’ять фактів про голодомор». Знайдено на інтернет-ресурсі http://www.bukinfo.com.ua/show/news?lid=29962. Останній візит сайту: 14.12.12.
7. Стаття: «Полеміка стосовно голодомору». Знайдено на інтернет-ресурсі: http://spavedfront.io.ua/s126181/golodomori_ta_genocid_ukraenciv. Останній візит сайту: 14.12.12.