РЗанепад Київської держави, Роман Мстиславич, Данило Галицький, Галицько-Волинське князівство

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Октября 2013 в 19:11, реферат

Краткое описание

Київська держава, подібно до інших ранньосередньовічних держав, існувала недовгий час. Протягом двох століть (за життя Володимира до 1015 року) відокремилося Полоцьке князівство; в середині XII ст. відійшли під проводом своїх династій останні землі, що входили як складові частини України-Руси. З величезної держави Володимира та Ярослава залишилася тільки Київщина з ії пригородами. Деякий час існував титул Великого князя, але він щораз більше перетворювався на номінальний; фактичної влади Великий князь не мав: ні екзекутиви, ні реальної сили; не мав війська, не мав можливости примусити князів виконувати свою волю, як це міг робити Володимир Мономах і навіть Мстислав І, що позбавляли непокірних -князів князівства і навіть засилали їх до Візантії.

Содержание

Занепад Київської держави.
Історія Галицької та Волинської земель.
Роман Мстиславич(1199-1205).
Данило Романович Галицький(1205-1264).
Галицько-Волинське князівсство в останні роки його розквіту

Вложенные файлы: 1 файл

uriua271.doc

— 67.50 Кб (Скачать файл)

Слід також зазначити, що ряд істориків вважає за доцільне назвати державу Данила Галицького «першим українським королівством». «І було це, — пише відомий український дослідник М. Брайчевський, — не Галицько-Волинське князівство, як здебільшого узвичаєно вважати в історіографії. Таку назву можна вживати щодо досягнутого Романом Мстиславичем об'єднання Галичини і Волині. Воно проіснувало якихось 5—6 років і являло собою стадію більш претензійного задуму, не реалізованого через наглу смерть князя. Данилові пощастило здійснити те, чого не встиг довершити його батько.

 

Галицько-Волинське  князівсство в останні роки його розквіту

Після смерті Данила Галицького (1264 р.) його син Шварно Данилович на короткий час і об'єднав Галицьке князівство з Литвою. Лев Данилович (помер 1301 р.), який успадкував Львів і Перемишль, а після смерті Шварна — Холм і Галич, значно розширив свої володіння, приєднавши до них Люблінську землю і частину Закарпаття з м. Мукачевим. У Володимирі правив у цей час Володимир Василькович (1270-1288), у Луцьку Мстислав Данилович (з 1289 р. також у Володимирі).

На початку XIV ст. Волинське  і Галицьке князівства знову об'єднались в руках одного князя -Юрія І Львовича, внука Данила Галицького.

Напевне, він був добрим правителем, оскільки деякі літописи зазначають, що під час йогомирного  правління ці землі «цвіли в багатстві  й славі». Солідність становища князяЛева  давала йому підставу користуватися титулом «король Русі». Ще переконливі-ше свідчить про його авторитет подія, що сталася у 1303 р. Невдоволений рішенняммитрополита київського перенести свою резиденцію до Володимира на північномусході, Юрій отримує згоду Константинополя на заснування в Галичині окремої митрополії.

Смерть Юрія II поклала кінець незалежності Галицько-Волинського князівства. Почався період довголітньої боротьби за Галичину і Волинь, який закінчився поневоленням цих земель сусідніми державами.

Таким чином, Галицько-Волинська держава відіграла величезну роль в історії України. Вона об'єднала значну частину земель Київської Русі і була її спадкоємицею. Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство продовжило на ціле століття існування державної організації і стало головним політичним центром для українських земель. По суті, незважаючи на васальну залежність від Золотої Орди, це князівство було самостійним державним об'єднанням. На його території влада фактично зосереджувалася в руках князя і бояр, між якими точилася постійна боротьба за політичне главенство. В ході цієї боротьби позиції князя поступово зміцнювалися.

Галицько-Волинська держава  об'єднувала в своєму складі тільки етнографічні українські землі, і завдяки цьому тут сильніше визначилися у подальшому прикмети української культури. Значний економічний розвиток країни, бурхливе політичне життя, могутні культурні традиції Київської Русі, зв'язки з різними руськими землями і країнами Заходу — все це створювало умови для зростання культури на Галичині і у Волині.

  

 

Протягом ста років  після занепаду Києва Галицько-волинське  князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремого національного утвору в лихі часи, що насувалися.

 

 

Список  використаної літератури:

1. Субтельний - Історія Украіни

2. Смолій  -  Історія  Украіни

3. Наталія Полонська-Василенко  – Історія України, том 1

4. Грушевський - Історія  Украіни

5. Крип’якевич - Історія  Украіни

 


Информация о работе РЗанепад Київської держави, Роман Мстиславич, Данило Галицький, Галицько-Волинське князівство