Русь за часів Володимира Великого. Прийняття християнства

Після прийняття християнства в Київській Русі розпочалося церковне будівництво: найбільшу церкву було споруджено в Києві на честь Богородиці та названо Десятинною, оскільки на її утримання князь виділив десяту частину свого майна. Київ став духовним центром поширення християнства та діяльності православної церкви. Там знаходилась резиденція митрополита, якого висвятив константинопольський патріарх — найвища духовна особа православної церкви. Першим митрополитом був грек Феофілакт (988—1018). Духовній владі київського митрополита підлягали єпископи: вони правили єпархіями (церковними округами), куди входили численні парафії (церковні общини на чолі із священиками), що засновувались в містах і селах. 
Після прийняття християнства в Київській Русі виникли численні монастирі. Першими монастирями стали Межигірський, Печерський, Видубицький та ін. 
На утримання вищого православного духовенства і монастирів київські князі давали великі грошові пожертвування, а також орні землі, ліси, сіножаті і рибні озера. Селяни і міщани для утримання місцевих церков сплачували десятину. 
Прийняття християнства на Русі справило величезний вплив на подальший розвиток держави: 

• воно зміцнило центральну владу князя, оскільки християнська релігія наголошує, що влада правителя дана Богом; 
• сприяло формуванню єдиного світогляду та єдиної ідеології для різноплемінного населення держави і його згуртуванню у єдину давньоруську народність; 
• дало можливість Київській Русі як рівноправній увійти в коло наймогутніших держав Європи; 
• сприяло бурхливому розвиткові культури, торгівлі, кам'яного будівництва, а також культурним зв'язкам з християнським світом.

5. Висновки

В історію Київської Русі князь Володимир увійшов як енергійний реформатор, діяльність якого сприяла зміцненню країни. Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення князя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» й прилучення православною церквою до лику святих. На Заході Володимира з повагою називали «повелителем русів, могутнім завдяки своєму королівству й багатству».     

 Територія Київської Русі  на кінець князювання Володимира досягла 800 км² і в цілому відповідала межам розселення східнослов’янської спільноти.      

 Запровадження Володимиром  християнства як державної релігії  Київської Русі мало значення  епохального перевороту, що визначив  її подальший розвиток. Завдяки введенню християнства Київська Русь змогла ввійти до кола християнських держав світу та підтримувати рівноправні відносини з Візантією, Німеччиною та іншими державами.      

 Наприкінці X — на початку  XI ст. Київська Русь досягла небаченої могутності, зміцнилося її внутрішнє становище та зріс міжнародний авторитет.

Отже, князя Володимира можна назвати першим реформатором на Русі (крім адміністративної, він  провів і судову реформу). За його правління  родоплемінне суспільство стало переростати в ранньофеодальне.