Українські Землі У Складі Польщі, Румунії, Чехословаччині В 20-30-х рp. XX ст.

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Апреля 2012 в 16:41, доклад

Краткое описание

Після завершення Першої світової війни й української національно-демократичної революції 1917-1920 pp. під владою Польщі опинилися такі етнічні українські землі: Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь, Західне Полісся, Осяння, Лемківщина. Відповідно до Варшавського (1920 р.) і Ризького (1921 р.) договорів ці території офіційно закріплювалися за Польщею. Українці стали тут найчисленнішою національною групою (після поляків) - їх було понад 5 млн осіб (15 % від усього населення цієї країни).

Содержание

1. Українські землі у складі Польщі.
1.1. Антиукраїнська політика польського уряду.
1.2. Активація політичної боротьби українського населення Польщі.
2. Українські землі у складі Румунії.
2.1. Північна Буковина.
2.2. Бессарабія.
2.3. Політична боротьба.
3. Закарпаття у складі Чехословаччини.
3.1. Проголошення об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною.
3.2. Особливості національно-культурного і соціально-економічного стану Закарпаття у складі Чехословаччини.
3.3. Особливості політичного життя Закарпаття.
3.4. Утворення Карпатської України.
3.5. Проголошення незалежності Карпатської України й угорська окупація.

Вложенные файлы: 1 файл

Українські Землі У Складі Польщі.docx

— 31.32 Кб (Скачать файл)

Новий політично-правний  статус Закарпаття визначив конституційний закон Чехословаччини від 22 листопада 1938 p., за яким краєм мав керувати окремий автономний уряд, а законодавча влада мала перебувати в руках обраного сейму (парламенту) Карпатської України. Після Віденського арбітражу (2 листопада 1938р.), який передав Угорщині південну частину Закарпаття з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове, столицю краю було перенесено до Хусту. 3 великим піднесенням розпочалося будівництво різних ділянок національного життя. 12 лютого 1939 р. відбулися вибори допершого сойму Карпатської України, які дали значну перемогу Українському національному об'єднанню (86% з усіх, що мали право голосувати).

Однак міжнародні події перешкодили нормальному  розвиткові автономії Карпатської  України. Угорці і поляки домагалися створення спільного угорсько-польського кордону в Закарпатті та посилали диверсійні групи з метою ширення  занепокоєння і неладу. Будапешт і  Варшава вживали заходи в Берліні  з метою одержати згоду А. Гітлера  на окупацію Закарпаття.

3.5. Проголошення незалежності  Карпатської України  й угорська окупація. 15 березня 1939 р., одночасно з окупацією Чехії та Моравії, А. Гітлер доручив Угорщині окупувати Закарпаття. На оборону Карпатської України стали військові формування «Карпатської Січі» (організації, яка була створена для оборони краю), які не в силі були захистити країну проти вдесятеро переважаючого угорського війська (близько 40 тис). За декілька годин до початку окупації Закарпаття, 15 березня 1939 р. зібрався сойм Карпатської України, який проголосив незалежність цієї країни, прийняв конституцію й обрав президентом Карпатської України А. Волошина. Державною мовою в Карпатській Україні була проголошена українська. Населення краю прагнуло возз'єднатися в єдиній Українській державі. Але цього ж дня, 15 березня 1939 p., Закарпаття було окуповане військами Угорщини. Угорська окупація Закарпаття була зв'язана з терором та репресіями проти українських політичних і громадських діячів. А. Волошин разом з урядом Карпатської України змушений був емігрувати. Замість обіцяної автономії, угорці проводили політику мадяризації(мадяри - інша назва угорців) в культурному житті й адміністрації. Будапешт штучно інспірував творення «русинської» мови і культури, підтримуючи діяльність русофілів, проте гостро переслідуючи кожну спробу української активності. Угорці окупували Закарпаття протягом 1939-1944 pp.


Информация о работе Українські Землі У Складі Польщі, Румунії, Чехословаччині В 20-30-х рp. XX ст.