Утворення і розвиток Київської Русі

4. Політична роздрібненість. Занепад Київської Русі         

3 перемогою принципу спадкового  престолонаслідування (вотчини) над  системою старшинства або ротації  Ярослава Мудрого княжі роди  все глибше пускали коріння  у своїх батьківських землях, для них дедалі очевиднішим  ставав той факт, що їхнє майбутнє  пов'язане з удільними володіннями,  а не з Києвом, за який точилася  безперервна боротьба. Протягом XII ст. виникло від 10 до 15 таких удільних князівств, найбільшими з яких були Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородське, Чернігівське та Смоленське. Кожне мало незалежний політичний, економічний i навіть культурний статус. Унаслідок цього Київська Русь поступово перетворилася на ціле з багатьма центрами, пов'язаними спільними релігійними та культурними традиціями, династичними узами. Проте центри ці були значною мірою самостійними и часто ворогували між собою.         

Продовжувалися невщухаючі чвари між князями за Київ. Лише Володимиру Мономаху (1113-1125), сину третього зі старших Ярославичів Всеволода  вдалося утримати єдність земель Русі. Українські князівства об'єднувалися на короткий час під владою галицько-волинських князів Романа Мстиславича та його сина Данила Романовича Галицького.         

Поряд iз політичними проблемами існували й господарські. Розташування Києва на великому торговому шляху "із варягів у греки" відігравало  важливу роль у його піднесенні. 3 кінця XI ст. значення цього шляху почало зменшуватися. Це мало згубні наслідки для економіки Києва. Заповзятливі італійські купці, обминаючи Київ, установили прямі зв'язки між Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом, з одного боку, та Західною Європою - з іншого. Крім того, руським князям, що воювали між собою, важко було захистити шлях по Дніпру від наскоків кочовиків. У 1204 р. торговельні зв'язки Києва зазнали нового удару, коли під час хрестового походу було пограбовано Константинополь. Водночас вступив у період стрімкого занепаду квітучий колись Аббасидський халіфат зі столицею в Багдаді. Внаслідок цього Київ утратив двох найзначніших партнерів у торгівлі. Ці економічні лиха загострили й без того напружені стосунки між багатим i бідним населенням міста, часто призводячи до соціальних вибухів. 3 усією очевидністю велична колись столиця Pyci політично, економічно та соціально занепадала.         

Монголо-татарського навала у  1240 р. довершила процес розпаду Київської Русі.  

Література

1.     Бойко. Історія України. Запитання і відповіді. - К., 97 р.

2.     Орест Субтельний : Історія України. - К., 93 р.

3.     Полонська-Василенко Наталія: Історія України (Том 1) - К., 95 р.

4.     Довідник з історії України. За редакцією І.Підкови та Р.Шуста. - К., 95 р.

5.     Серафим Юшков. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. - К., 92 р.