Четверта республіка/ Франция

Зовнішньополітичні пріоритети Франції  формувалися під впливом подій  на межі 80-90-х років на міжнародній  арені, які суттєво змінили геополітичну ситуацію в Європі й усьому світі. Головну увагу Франція приділяла  прискоренню процесу західноєвропейської  інтеграції. У 1990 р. у м. Шенген (Люксембург) Франція разом з іншими учасниками Спільного ринку підписали угоду  про вільне переміщення осіб, товарів  і послуг, яка набула чинності у 1995 р. На нараді представників голів  держав та урядів 12 держав - членів Європейських співтовариств у грудні 1991 р. в  Маастрихті (Нідерланди), було прийнято 2 документи: Договір про Європейський Союз і Заключний акт про валютно-фінансовий союз. У лютому 1992 р. відбулося підписання цих актів, що ознаменувало створення  єдиного політичного, економічного і валютного союзу держав із населенням 350 млн осіб. Оскільки Маастрихтські  угоди обмежували суверенітет Франції, вони викликали хвилю протестів  і суперечок. У вересні 1992 р. відбувся референдум, на якому 51 % французів, які  взяли в ньому участь, схвалили Маастрихтський трактат. Після цього  він був ратифікований Національними  зборами і набув чинності. У  жовтні 1997 р. Франція разом з іншими країнами ЄС підписала Амстердамський договір, який розширив повноваження наднаціональних  керівних органів ЄС.

Президент Ширак демонстрував схильність забезпечувати зовнішньополітичний  курс Франції "з власним обличчям". У вересні 1995 р. Франція відновила  всупереч міжнародним протестам  випробування ядерної зброї (до січня 1996 р. було проведено 8 ядерних вибухів). Франція прагне відігравати провідну роль у європейських економічних  і військово-політичних структурах. З січня 1996 р. вона відновила присутність  у Військовому комітеті НАТО. Одночасно  її керівництво поставило перед  Вашингтоном питання про заміну командувача Південного крила НАТО європейцем. Франція і США мають розходження практично з усіх міжнародних проблем: щодо ролі обох країн у НАТО, діяльності ООН, значення ОБСЄ, мирного процесу на Близькому Сході тощо.

У січні 1991 р. війська Франції в  складі військової коаліції під керівництвом США брали участь у війні проти  Іраку, який окупував Кувейт. Влітку 1999 р. Франція брала участь в операції НАТО проти Югославії в Косово. Воєнна кампанія США проти Іраку, що розпочалася в березні 2003 р., зазнала  різкої критики з боку Франції  та Німеччини. Навіть Н. Саркозі, обраний  президентом Франції у 2007 р., незважаючи на велику прихильність до Сполучених Штатів, вважає війну в Іраку американською  помилкою. Протягом 1990-х - на початку 2000-х  років Франція разом з Німеччиною активно підтримували ідею вироблення спільної політики Євросоюзу у сфері  оборони і безпеки, що спричинило занепокоєння і неоднозначну реакцію  США. Франція активно підтримує  розширення НАТО на схід.

Після розпаду СРСР і соціалістичного  табору Франція активізувала свою політику щодо країн Східної Європи. 24 січня 1992 р. Франція визнала незалежність України, у квітні було встановлено  дипломатичні відносини між двома  країнами, а незабаром підписано  Договір про дружбу і співробітництво  між Францією та Україною (ратифікований  Національною асамблеєю Франції  лише в лютому 1996 р.). У відносинах двох країн спостерігається стала  тенденція до зростання рівня  економічних відносин, активізації  політико-дипломатичного діалогу.

У розвитку відносин Франції з незалежною Україною можна виокремити чотири послідовні етапи:

- 1992-1996 рр. - початковий етап французько-українських  відносин, встановлення дипломатичних  контактів і закладання договірно-правових  рамок співпраці;

-1997-1999 рр. - активізація українського  вектора зовнішньої політики  Франції, перетворення євроінтеграційної  тематики на основний політичний  об'єкт двосторонніх відносин; Франція активно сприяла налагодженню міцної співпраці й особливого партнерства між Україною і НАТО. Під час офіційного візиту до Франції президента України Л. Кучми у січні 1997 р. було створено Змішану міжурядову комісію з економічної співпраці. Етапною подією на шляху розвитку українсько-французьких відносин став перший візит президента Франції Ж. Ширака в Україну у вересні 1998 р. Проголошення Україною курсу на інтеграцію до Єв-росоюзу сприяло інтенсифікації відносин з Францією. Франція активно сприяла розробці й ухваленню на саміті Євросоюзу в Гельсинкі в грудні 1999 р. спільної стратегії ЄС щодо України, в якій за французького сприяння було внесено положення про визнання європейських прагнень України та її європейського вибору;

- 2000-2004 рр. - зниження динаміки французько-українських  відносин, яке пов'язане із суперечностями  внутрішньо- та зовнішньополітичної  ситуації в Україні;

- із 2005 р. розпочався якісно новий  етап у відносинах Франції  з Україною, імпульсом чому стали  події Помаранчевої революції  та обрання Президентом України  В. Ющенка.

Прихід до влади у Франції  в 2007 р. президента Н. Саркозі знаменував істотну зміну в політиці Франції  щодо держав Центрально-Східної Європи і, зокрема, щодо України. Варто відзначити велике захоплення нового французького лідера подіями Помаранчевої революції  під час його візиту до Києва у  ролі міністра у лютому 2005 р. Більше того, у його програмній передвиборчій  промові містилася теза про можливість "об'єднання (Європейського) континенту аж до Києва".

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

 

Сьогоднішня Франція — одна з  найбільш економічно розвинутих демократичних  країн світу. її авторитет у Європі та світі незаперечний. Вона щороку виділяє на допомогу країнам Півдня 0,45 % ВНП. Франція входить до сімки  країн, економічні рішення яких суттєво  впливають на світове господарство. її частка у світовому промисловому виробництві становить 5 %, а ВВП  — 1160 млрд. доларів (1997). 60 % виготовленої промислової продукції споживається всередині країни, 40 % — іде на експорт. Франція має добре розвинуте  сільське господарство, 20 % продукції  якого також експортується. За обсягом  експорту сільськогосподарської продукції  Франція посідає друге (після  США) місце у світі, а промислової  — четверте. На багаті країни приходиться 80 % французького експорту, на слаборозвинуті — 14, на східноєвропейські й Росію  — 4 %. Франція — одна з країн, що мають добре розвинуту атомну енергетичну систему. На 40 АЕС, збудованих після енергетичної кризи першої половини 70-х років, виробляється більш  як 75 % всієї електроенергії. Повсюдна комп'ютеризація, автоматизація, роботизація  — характерні ознаки французької  модерної економіки.

Франція — країна з великими демократичними традиціями й водночас зі складною палітрою політичних сил. Франція —  специфічна, з погляду менталітету, країна. Де Голль якось напівжартома сказав: "Як можна управляти державою, де є близько 400 сортів сиру, а кожен  француз сам по собі політична  партія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Виноградов В. А. Экономические  преобразования во Франции накануне XXI века. Москва, 1999.

2. Жискар д'Эстен В. Власть  и жизнь / Пер. с фр. Москва, 1990.

3. Коломийцев В. Ф. Франсуа  Миттеран: политик и человек // Новая и новейшая история. 1999. № 1.

4. Преображенская А. Парламентские  выборы 1997 г. во Франции // МЭМО. 1998. № 1.

5. Смирнов В. П. Франция в  XX веке: Учеб. пособие. Москва, 2001.

6. Трубайчук А., Шевченко В. Шарль  де Голль. Киев, 1997.

7. Шимов В. С. Внешняя политика  и партии во Франции (1969-1981). Москва, 1994.

Бердичевський Яків Михайлович, Ладиченко  Тетяна Михайлівна, Щупак Ігор Якович. Всесвітня історія. 11 клас. 1939-2004: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. - Запоріжжя: Прем'єр, 2005. - 432с.

Всесвітня історія: Посібник до держ. екзамену для студ. іст. спец. / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Петро Петрович... Моціяка (уклад.) - Ніжин: НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. - 282с.

Газін Володимир Прокопович, Копилов  Сергій Анатолійович. Новітня історія країн Європи та Америки 1918-1945 рр.: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Міністерство освіти і науки України. - Вид. 2-е, доп., перероб. - К.: Слово, 2008. - 472с.