Біосфе́ра

1.Біосфе́ра (гр. bios — життя + sphaera — куля) — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і верхній шар літосфери.

Техносфера — сфера, яка містить штучні технічні споруди, які виготовляються та використовуються людиною.

 

Техносфе́ра:

1) частина  біосфери, корінним чином перетворена  людиною в технічні і техногенні  об'єкти (будівлі, дороги, механізми  тощо);

2) частина  біосфери (за деякими уявленнями, — з часом вся біосфера), перетворена людьми за допомогою опосередкованого впливу технічних засобів в цілях якнайкращої відповідності соціально-економічним потребам людства;

3) практично  замкнута регіонально-глобальна  майбутня технологічна система утилізації і реутилізації що залучаються до господарського обороту природних ресурсів, розрахована на ізоляцію господарсько-виробничих циклів від природного обміну речовин і потоку енергії.

оосфе́ра (від  грец. νους в значенні «розум») —  сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.

 

Відповідно  до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності  таких основних фаз розвитку Землі  як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

 

Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

 

Ноосферу  можна розглядати як єдність «природи»  і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою  включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

 

2. Екологі́чна  безпе́ка — це такий стан  навколишнього середовища, коли  гарантується запобігання погіршення  екологічної ситуації та виникнення  небезпеки для здоров'я людини.

 

Екологічна  безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до народногосподарських об'єктів — нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик і інших об'єктів промисловості, транспорту, енергетики, хімії, гірництва, зв'язку тощо.

навколишнього середовища вносять теплові електростанції, металургійні і хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води. Стічні води теплових електростанцій забруднені і мають високу температуру що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

 

Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і великою кількісті відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні. Метелургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

 

Різноманітнами  видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, амілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

 

Сильно  забруднюють атмосферу автомобілі. Автомобільний транспорт дає 70-90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людину.

 

У викідних газах автомобілів переважають  оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні. Взаємодія вуглеводнів  та оксидів азоту при високій  температурі призводить до утворення  озону (О3). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25км. достатньо високий вміст озону необхідний для захисту органічного життя від жорстокого ультрафіолетового випромінювання то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.

 

Значне забруднення дає цилюлозно-паперова промисловість. За об’єктом забруднених  стоків вона посідає перше місце (більше 15%). У стічних водах підприємств  цієї промиловості налічується більше 500 компонентів, причому ГДК визначені лише для 55. Набільшу небезпеку становлять сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.

 

Великі  забруднення дають тваринницькі коплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто містяться сальмонели та яйця гельлінтів

П’ять тисячоліть тому, коли з’явились перші міські поселення, почала формуватися і  техносфера – сфера, яка містить  штучні технічні споруди на Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справжня техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволила багаторазово розширити технічні можливості людини, давши їй змогу: а) швидко пресуватися по земній поверхні і створювати сівтове гоподарство; б) заглибитись у земну кору та океани; в) піднятися в атмосферу; г) створити багато нових речовихє. Виникли процеси, не властиві біосфері:

 

1) отримання  металів та інших елементів, 2) виробництво енергії на атомних  електростанціях, 3) синтез невідомих  досі органічних речовин. Потужним  техногенним процесом є спалювання викопного палива.

 

У зв’язку  з використанням всебільших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати  енергію на невеликих ділянках, причому  найчастіше в межах міст та інших  населених пунктів. Йде проторова  концентрація синтетичних хімічних сполук, більша частина котрих отруєна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

 

Аврії спричинені порушення експлуатації технічних об’єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже у 20-30-х роках XX ст. вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

 

Аварія  – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території  або акваторії загрозу для  життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

 

Аналіз  наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище зумовив розподіл їх за видами:

 

Ø аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин;

 

Ø аварії з  викидом радіоактивних речовин  в наколишнє середовище;

 

Ø пожежі та вибухи;

 

Ø аварії на транспорті та ін.

 

Особливо  важкі аварії можуть призвести до катастроф.

 

Катастрофа  – це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.