Основи охорони ландшафтів

Біосферні заповідники мають особливий статус і включаються ЮНЕСКО у міжнародну мережу біосферних заповідників. Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до Всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється з урахуванням міжнародних програм.

Для біосферних заповідників установлюється диференційний режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

• заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

• буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

• зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

В межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму.

Станом на 2003 рік, в Україні налічується 4 біосферних заповідника загальна площа яких складає 222,5 тис. га. Це біосферні заповідники: Асканія-Нова (1985 рік заснування, загальна площа

33307,6 га, площа  постійного користування —11312,2 га), Чорноморський (1985 рік заснування, загальна  площа89129,0 га, площа постійного користування -70509,0 га), Карпатський (1993 рік заснування, загальна площа53630,0 га, площа постійного  користування -31977 га) та Дунайський (1998 рік заснування, загальна площа46402,9 га, площа постійного користування -22662,0 га).

Національні природні парки це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

V збереження  цінних природних та історико-культурних  комплексів і об’єктів;

V створення умов  для організованого туризму, відпочинку  та інших видів рекреаційної  діяльності в природних умовах  з додержанням режиму охорони  заповідних природних комплексів  та об’єктів;

V проведення  наукових досліджень природних  комплексів та їх змін в  умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій  з питань охорони навколишнього  природного середовища та ефективного  використання природних ресурсів;

V проведення  екологічної освітньо-виховне´1´ роботи.

На територіях національних природних парків також встановлюється диференційний режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

- заповідна зона - призначена для охорони та  відтворення найбільш цінних  природних комплексів, режим якої  визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

- зона регульованої  рекреації - в її межах проводяться  короткостроковий відпочинок та  оздоровлення населення, огляд особливо  мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування  та відповідне обладнання туристських  маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу  головного користування, промислове  рибальство й промислове добування  мисливських тварин, інша діяльність, яка може негативно вплинути  на стан природних комплексів  та об’єктів заповідної зони;

- зона стаціонарної  рекреації - призначена для розміщення  готелів, мотелів, кемпінгів, інших  об’єктів обслуговування відвідувачів  парку;

- господарська  зона - у її межах проводиться  господарська діяльність, спрямована  на виконання покладених на  парк завдань, знаходяться - населені  пункти тощо, на яких господарська  діяльність здійснюється з додержанням  загальних вимог щодо охорони  навколишнього природного середовища.

Станом на 2003 рік, на території України знаходяться 12 національних природних парків, загальною площею 632,1 тис. га. Це такі національні парки як: Карпатський (1980 рік заснування, загальна площа50303,0 га, площа постійного користування -38591,0 га), Шацький (1983 рік заснування, загальна площа48977,0 га, площа постійного користування -18810,0 га), Синевир (1989 рік заснування,

загальна площа40400,0 га, площа постійного користування -27208,0 га), Азово-Сиваський (1993 рік заснування, загальна площа52154,0 га, площа постійного користування -52154,0 га), Вижницький (1995 рік заснування, загальна площа7928,4 га, площа постійного користування

-7013,4 га), Подільські  Товтри (1996 рік заснування, загальна  площа

261316.0 га, площа  постійного користування -3015,0 га), Святі  Гори (1997 рік заснування, загальна  площа40589,0 га, площа постійного користування -11878,0 га), Яворівський (1998 рік заснування, загальна площа7078,6 га, площа постійного  користування -2885,5 га), Сколівські Бескиди (1999 рік заснування, загальна площа35684,0 га, площа постійного користування -24702,0 га), Деснянсько- Старогутський (1999 рік заснування, загальна площа16215,1 га, площа постійного користування -7272,6 га), Ужанський (1999 рік заснування, загальна площа39159,3 га, площа постійного  користування -

14904,6 га) та Гуцульщина (2002 рік заснування, загальна площа

32271.0 га, площа  постійного користування -7606,0 га).

Безумовно, інші заповідні території також мають важливе

значення для збереження природних ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світів тощо. До них належать регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та пам’ятки садово-паркового мистецтва. Як правило, при їх організації не проводять вилучення територій у власників або користувачів, але статус заповідних територій обмежує господарську діяльність на них.

Регіональні ландшафтні парки, яких в Україні станом на 2003 рік нараховується 43 і вони займають площу 603,6 тис. га, створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Заказники, яких в Україні нараховується 2595, займають площу 1067,4 тис. га, можуть бути загальнодержавного і місцевого значення і вони створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Пам’ятки природи, яких в Україні нараховується 3000, займають площу 24,4 тис. га, можуть бути загальнодержавного і місцевого значення і вони створюються з метою збереження у природному стані унікальних природних утворень, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення.

Заповідними урочищами, яких в Україні нараховується 762 (займають площу 82,0 тис. га) оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Ботанічні сади, яких в Україні налічується 22, займають площу

2,0 тис. га, можуть  бути загальнодержавного і місцевого  значення. Вони створюються з  метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених  умовах та ефективного господарського  використання рідкісних і типових  видів місцевої і світової  флори шляхом створення, поповнення  та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і  освітньої роботи. В ботанічних  садах проводиться зонування  з виділенням експозиційних, наукових, заповідних та адміністративно- господарської зон.

Дендрологічні парки, яких в Україні нараховується 37, займають площу 1,7 тис. га, можуть бути загальнодержавного та місцевого значення. Вони створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого призначення. В межах дендрологічних парків можуть також проводити зонування, як у випадку ботанічних садів.

Зоологічні парки, яких в Україні є 12, займають площу 0,4 тис. га, бувають загальнодержавного і місцевого значення. Вони створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення в неволі. На територіях зоологічних парків виділяють зони експозиційну, наукову, рекреаційну і господарську.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, яких є в Україні 536, займають площу 13,6 тис. га, можуть бути загальнодержавного і місцевого значення і ними оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в

естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

В цілому, природно-заповідний фонд України складає 7040 установ, загальною площею 2715,4 тис. га, що складає 4,5% загальної площі нашої країни.