• у порядку спадкування
переходять лише ті права та обов'язки
спадкодавця, що належали йому на момент
відкриття спадщини і не припинилися
внаслідок його смерті;
• права та обов'язки спадкодавця
переходять до правонаступників як єдине
ціле з урахуванням усіх забезпечувань
та обтяжень. Якщо право спадкодавця
було забезпечене, наприклад, заставою,
то це забезпечення переходить і до
його правонаступників, які у разі
невиконання зобов'язання боржником
мають право вимагати звернення
на предмет застави;
• деякі права та обов'язки
особи не входять до складу спадщини
і не переходять до правонаступників.
Це такі права та обов'язки, що безпосередньо
пов'язані з особистістю спадкодавця.
Не входять до складу спадщини
права та обов'язки, що нерозривно пов'язані
з особою спадкодавця, зокрема:
• особисті немайнові права;
• право на участь у товариствах
та право членства в об'єднаннях
громадян, якщо інше не установлено
законом або їх установчими документами;
• право на відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я;
• права на аліменти, пенсію,
допомогу або інші виплати, встановлені
законом;
• права та обов'язки особи
як кредитора або боржника, якщо
вони нерозривно пов'язані з його
особою й у зв'язку з цим не
можуть бути виконані іншою особою.
Склад спадщини (всі права
та обов'язки спадкодавця), коло спадкоємців,
виникнення права на успадкування та
деякі інші важливі моменти, пов'язані
з часом відкриття спадщини. Важливе
значення має точне визначення дня
смерті спадкодавця. Часом відкриття
спадщини є день смерті особи або
день, з якого вона оголошується
померлою. У деяких випадках спадщина
відкривається щодо двох осіб, які
мають право спадкувати одна після
одної. Якщо протягом однієї календарної
доби померли особи, які могли
б спадкувати одна після одної, спадщина
відкривається одночасно і окремо
щодо кожної з них. При цьому конкретна
година смерті кожної особи значення
не має. Якщо подружжя загинуло внаслідок
автомобільної аварії протягом однієї
доби, але з певним проміжком у
часі, спадщина відкривається одночасно
і окремо щодо кожного з подружжя.
Внаслідок цього той з подружжя,
хто помер першим, не стає спадкодавцем
другого і, навпаки, той з подружжя,
хто помер останнім, не набуває
права на спадкування майна. Якщо
особи померли одна після одної
навіть із невеликим розривом у часі,
але протягом різних діб, спадщина відкривається
на загальних підставах і особа,
яка померла останньою, вважалася
померлою після відкриття спадщини.
Якщо вона не встигла її прийняти (що
скоріше за все мало місце у
такому випадку), право на прийняття
належної їй частки у спадщині переходить
до її спадкоємців за правилами спадкової
трансмісії. Якщо кілька осіб, які могли
б спадкувати одна після одної, померли
під час спільної для них небезпеки (аварії,
стихійного лиха катастрофи тощо), припускається,
що вони померли одночасно. У цьому випадку
спадщина відкривається одночасно й окремо
щодо кожної з цих осіб. У такому разі має
місце припущення щодо часу настання смерті
осіб, тому ця норма застосовується до
випадків, коли конкретний час смерті
осіб визначити неможливо. Якщо особи
померли під час спільної небезпеки (аварії,
катастрофи тощо), але відомо, що один з
них пережив іншого і помер раніше (у різні
доби), спадкування здійснюється за правилами
спадкової трансмісії.Місцем відкриття
спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо воно невідоме, місцем відкриття
спадщини є місцезнаходження нерухомого
майна або основної його частини, а за
відсутності нерухомого майна — місцезнаходження
основної частини рухомого майна. Визначення
місця відкриття спадщини важливе тому,
що саме за ним здійснюються заходи щодо
охорони спадкового майна та видаються
свідоцтва про право на спадщину.Спадкодавцем
може бути лише фізична особа. Якщо йдеться
про спадкування за заповітом, то спадкодавцем
може виступати лише дієздатна особа,
яка розуміє значення своїх дій і може
ними керувати. Коло спадкоємців є значно
ширшим. Відповідно до ст. 1222 ЦК України
спадкоємцями можуть бути фізичні особи,
які були зачаті за життя спадкодавця
і народжені живими після відкриття спадщини,
а також юридичні особи та інші учасники
цивільних відносин — держава, територіальні
громади, АРК тощо. Особливість полягає
у тому, що фізичні особи можуть бути спадкоємцями
як у силу прямого припису закону (спадкоємці
за законом), так і в силу заповіту спадкодавця
(спадкоємці за заповітом), водночас як
усі інші особи (юридичні особи, держава
тощо) можуть набути право на спадкування
лише за заповітом. Виняток із цього правила
міститься у ст. 1277 ЦК України. Територіальна
громада може набувати право власності
на майно, яке визнано судом відумерлим.Закон
визначає випадки усунення спадкоємців
від права на спадкування, які стосуються
двох категорій фізичних осіб. До першої
категорії належать особи, які в силу закону
взагалі не мають права на спадкування
(особи, які вчинили протиправні дії проти
спадкодавця або можливих спадкоємців,
умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти
заповіт, були позбавлені батьківських
прав тощо). Достатньо встановити один
із фактів, вказаних у законі, для того
щоб усунути спадкоємця від спадкування.
До другої категорії належать особи, які
можуть бути усунені від спадкування за
рішенням суду. Відповідно до закону за
рішенням суду особа може бути усунена
від права на спадкування за законом, якщо
буде встановлено, що вона ухилялася від
надання допомоги спадкодавцеві, який
через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво
був у безпорадному стані.