Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Ноября 2013 в 18:34, доклад
Тактика допиту залежить від його виду, найбільш суттєвим в цьому аспекті є поділ допиту на види за процесуальним становищем допитуваної особи, ситуацією допиту. На тактику допиту також впливають деякі інші чинники: особисті якості допитуваного, характер і обсяг інформації (доказової та непроцесуальної), що є в розпорядженні особи, яка допитує, тощо.
Уся діяльність з організації та провадження допиту поділяється на декілька етапів (стадій), стосовно до яких розроблені тактичні прийоми, що застосовуються практично під час будь-якого допиту з урахуванням його виду.
В юридичній літературі до цих тактичних комбінацій ставлення неоднозначне, особливо з огляду на вживані тривалий час їх назви "слідча(психологічна) хитрість", "психологічна пастка" тощо. Для визнання правомірності зазначених комбінацій важливо, щоб під час їх застосування не використовувався обман, вони базувалися на достовірних фактах, а у допитуваної особи існувала можливість правильно оцінити ситуацію, вільно обрати лінію поведінки і зміст своїх показань.
Обранню тих або інших тактичних прийомів та комбінацій під час допиту певної особи у конфліктний ситуації із суворим суперництвом (коли допитувана особа не бажає давати показання або дає завідомо неправдиві показання) слідчому допоможе знання прийомів діагностики неправди та обставин, що умовчюються.
Таємниця та неправда лежать в основі злочинної діяльності. Злочинець у процесі приготування до свого кримінального діяння намагається схилити інших людей на свій бік, завоювати їхню довіру, ретельно маскуючи та приховуючи істинно злочинні наміри та цілі. Коли злочинця затримують в якості підозрюваного або обвинуваченого, він часто з метою ухилення від кримінальної відповідальності або зниження ступеня своєї провини у протиправному діянні навмисне намагається ввести органи дізнання і слідства в оману, використовуючи для цього різні способи брехні. Із різних мотивів можуть повідомляти неправдиві відомості й інші учасники кримінального процесу: свідки і потерпілі.
Дослідження показують, що перекручення обставин кримінальної справи у свідченнях допитуваних досягається за допомогою наступних прийомів:
1) замовчування, приховування, виключення
з повідомлення окремих
2) доповнення опису вигаданими деталями або елементами, за допомогою яких події надаються потрібні характер і забарвлення;
3) перестановка і зміщення в
описі окремих фрагментів
4) заміна окремих елементів події іншими, вигаданими обставинами і деталями.
Знання працівниками правоохоронних органів прийомів психологічної діагностики неправди і нещирості в поведінці людини є важливою передумовою успішної діяльності з розкриття та розслідування злочинів.
Прийом діагностики неправди і приховуваних обставин на основі аналізу мовних висловлювань людини (за М. Б. Кузнєцовим).
Цей прийом ґрунтується на оцінці
правдивих і неправдивих
Критерії оцінки щирості й нещирості
Критерій оцінки висловлювання |
Правдиві висловлювання |
Неправдиві висловлювання |
||
1 |
2 |
3 |
||
Компетентність та обізнаність |
Часто виходять за межі знань людини і його обізнаності. Він звичайно будує правдиві судження на основі не тільки особистого досвіду, але і тих фактів, які реально бачив або чув про них від інших осіб, або читав про них в книгах, газетах і т. д. |
Зазвичай обмежені досвідом, кваліфікацією і освіченістю людини, а також його здібностями до фантазування. Крім того, вигадки можуть будуватися на основі типових варіантів дій, що мають прецеденти в реальному житті, літературі, кіно тощо |
||
Мовленнєва характеристика висловлювань |
Як правило, формулюються власними словами, відображаючи реальний світогляд людини, її життєвий досвід та освіту |
Неправдиві мовні конструкції з метою надання їм більшої значущості рясніють складною термінологією (медичною, правовою і т. д.), а також вказують на використання словникового запасу, не властивого для даної людини відповідно до її кваліфікації, освіти і життєвого досвіду |
||
Унікальність висловлювань ний |
Правдиві судження завжди індивідуалізовані і носять унікальний характер. У них більше деталей, подій і конкретних дійових осіб |
Неправдиві висловлювання більш схематичні, стереотипні, позбавлені подробиць, деталей, конкретних дійових осіб. Часто з приводу таких висловлювань може виникнути припущення про те, що ви їх вже колись і десь чули |
||
Емоційна насиченість і переконливість висловів |
Правдиві висловлювання завжди супроводжуються сильними емоціями і переконливістю мови людини. Вона говорить правду, й" важко збити з толку, змусити відмовитися від своїх слів, змінити точку зору |
Неправдиві мовні конструкції
супроводжуються меншими | ||
Невідповідності у висловлюваннях |
Як не парадоксально, але в правдивих судженнях частіше можна зустріти невідповідності, неузгодженість деталей, що відображає факти реального, протиріч життя. |
У неправдивих судженнях
зазвичай не зустрічається | ||
Невизначеність і |
Зазвичай відсутні |
Часто зустрічаються невизначеність і неконкретність зв'язків | ||
Надмірна, навмисна точність |
Відсутня |
Властива | ||
Ухилення від відповіді на пряме запитання |
Відсутнє |
Властиве | ||
Неодноразове повторювання однакових тверджень |
При відсутності питання, як правило, твердження не повторюються |
3 метою впливу на | ||
Людина в силу різних причин (брак життєвого досвіду, освіти тощо) може сумлінно помилятися і тому при очевидній хибності висловлювань не можна завжди робити висновок про навмисне спотворення інформації. Сумлінна омана пов'язана з труднощами сприйняття, переробки, запам'ятовування і відтворення інформації про ту чи іншу подію.
Прийом діагностики неправди і прихованих обставин на основі спостереження за невербальними (немовними) реакціями людини.
Часто можна спостерігати протиріччя між висловлюваннями людини і рухами тіла, позами, мімікою і жестами. Вміння виявити відповідність (або протиріччя) між мовним та немовним спілкуванням є важливою передумовою точності оцінки інформації, що отримується від співрозмовника. Важливими тут виявляються знання психології, яка виділяє так звані "жести нещирості": захист рота рукою (рука прикриває рот, великий палець притиснутий до щоки); дотик до носа (легкий дотик до ямочки під носом або один швидкий, майже невловимий дотик до носа); чухання і потирання вуха; відтягування коміра сорочки; часте пригладжування волосся; нервозність у поведінці (періодична прочищення голосу, часте куріння, постукування по столу, потирання долонь, паузи під час відповідей на запитання; надто швидкі відповіді на запитання тощо); вегетативні реакції (почервоніння обличчя, посмикування губ, почастішання дихання, розширення зіниць, звуження зіниць, підвищене потовиділення тощо).
Заключний п'ятий етап допиту характеризується завершенням спілкування осіб, які брали участь у допиті, фіксацією показань. Вихід із спілкування має сприяти підтриманню і розвитку встановленого психологічного контакту з допитуваною особою на майбутнє.
Важливо для забезпечення доказового значення показань, відповідних процесуальних документів правильно, з дотриманням вимог КПК України зафіксувати перебіг і результати допиту.
Основним обов'язковим процесуальним документом фіксації є складений на підставі законодавства протокол допиту.