Фальшування грошей

Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їх переміщення транспортними засобами з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу, наприклад, пасажиром, здійснюється таке перевезення безпосередньо особою чи іншим способом. Спосіб транспортування зазначених предметів, відстань, на яку їх перевезено, не має значення. Не є перевезенням зазначених предметів їх перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.

Пересилання згаданих предметів — це їх переміщення у просторі шляхом відправлення поштою, посильним з одного місця в інше. При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, багажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Ввезення в Україну таких предметів — це їх переміщення через державний кордон України на її територію будь-якими транспортними засобами. Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як їх ввезення в України.

Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їх умисне відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз. 2 п. 10 згаданої постанови).

 

     1.3. Суб’єктивна сторона злочину

 

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу — прямий. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну предметів злочину є мета їх збуту. Мотиви вчинення зазначених дій можуть бути різними і на їх кваліфікацію не впливають.

Кримінально-правова оцінка виготовлення підроблених національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї без мети збуту залежить від конкретної мети їх виготовлення:

1) якщо такі  предмети виготовлені з метою  вчинити обман окремих громадян  з метою заволодіння їх майном, то дії винного мають кваліфікуватися  як готування до шахрайства, а  при фактичному їх використанні  для обману окремих громадян  і заволодінні їх майном —  за ст. 190 КК України як закінчений злочин;

2) якщо такі  предмети виготовлені без мети  наступного збуту чи використання  для обману окремих осіб чи  шахрайського заволодіння чужим  майном, то дії особи не містять  складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України. Наприклад, виготовлення національної чи іноземної валюти з метою показати своє вміння художника.

Суб'єктом злочину є фізична особа, що досягла 16-річного віку.

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Кваліфікуючі  ознаки

 

Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 199 КК України) є вчинення передбачених ч. 1 ст. 199 дій:

1) повторно;

2) за попередньою  змовою групою осіб;

3) у великому  розмірі.

Особливо кваліфікованими видами злочину (ч. 3 ст. 199 КК України) є вчинення передбачених ч. 1 ст. 199 дій:

1) організованою  групою;

2) в особливо великих розмірах.

Повторним вважається вчинення будь-якої із передбачених ч. 1 ст. 199 КК України дій особою, яка раніше вчинила такі ж дії, в тому числі і за наявності обтяжуючих обставин, передбачених ч.ч. 2 чи 3 цієї статті.

Вчиненими за попередньою змовою групою осіб дії, передбачені ч. 1 ст. 199 КК України, вважаються у разі їх спільного вчинення як співвиконавцями принаймні двома особами, які заздалегідь, до початку їх вчинення, домовились про це. При цьому не обов'язково, щоб всі особи такої групи вчинювали одні й ті ж дії. Вчиненим з цією ознакою злочин буде і у разі, коли одна особа вчинювала виготовлення підроблених предметів, вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 199 КК України, а інша їх перевозила чи збувала тощо.

Згідно з приміткою до ст. 199 КК України, вчиненими у великому розмірі дії, передбачені ст. 199, вважаються за умови, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у особливо великому розмірі — якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.5 Кримінальна відповідальність за  виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення  в Україну з метою збуту  або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи  білетів державної лотереї.

Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту, незалежно від того, чи вдалося збути підроблені предмети.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на певний час не є засобом платежу (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо) та тих, що мають лише колекційну цінність, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 КК України. Якщо ж за допомогою таких підроблених грошових знаків (підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, то такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 КК України

Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їхнього виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети — збувати фальшиві купюри чи папери. Грубе, невдале фальшування, розраховане на неосвічених осіб чи осіб з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину — шахрайства (ст. 190 КК України).

Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей — це їхнє переміщення винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше як на території України, так і за її межами. При цьому не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу (наприклад, пасажиром), здійснюється таке перевезення безпосередньо особою або іншим способом. Не має значення спосіб транспортування зазначених предметів, відстань та на яку їх перевезено. Не вважається перевезенням зазначених предметів їхнє перенесення (переміщення) з одного місця в інше без використання транспортних засобів. Такі дії мають кваліфікуватися як зберігання зазначених предметів.

Пересилання згаданих предметів — це їхня передача чи спроба передати іншій особі, тобто переміщення у просторі без участі відправника, відправлення поштою, посильним з одного місця в інше (з використанням засобів поштового зв'язку (в листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, вантажу, листа тощо із зазначеними предметами, незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Ввезення в Україну таких предметів — це їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію будь-якими транспортними засобами (переміщення винною особою з-за кордону на територію України). Якщо такі предмети переміщені особою на територію України без використання транспортних засобів, то її дії не можна кваліфікувати як ввезення предметів в Україн.

Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їхнє умисне відчуження (платне чи безоплатне), випуск в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією, яка їх не підробляла (незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей): використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг чи в рахунок боргу, програш в азартних іграх тощо (абз.2 п. 10 згаданої Постанови).

Таким чином, як виготовлення зазначених предметів, так і інші форми здійснення цього злочину вважаються закінченими з моменту вчинення одиничних діянь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

 

2. Задача 1

 

Самойленко, раніше засуджений за крадіжки індивідуального майна громадян (судимості не зняті і не погашені), прийшов до гуртожитку, де мешкала його знайома Петрашевська. Однак останньої в кімнаті не було. Сподіваючись, що вона зайшла до когось із дівчат, Самойленко став відчиняти двері інших кімнат, але там нікого не було. Виходячи з однієї із кімнат, Самойленко побачив на тумбочці норкову шапку вартістю 300 гривень, яку він викрав і пішов з гуртожитку.

Кваліфікуйте дії Самойленка.

 

Розв’язання

 

Дії Самойленка можна кваліфікувати за п. 2 ст. 185 КК України як крадіжку, вчинену повторно.

Пояснимо, чому ці дії кваліфікуються як повторні та не кваліфікуються за такою обтяжуючою обставиною, як проникнення до житла. Примітка 1 до ст. 185 КК України говорить, що повторним визнається крадіжка, вчинена особою, яка раніше вчинила крадіжку. Як роз’яснив Верховний Суд України в п. 23 Постанови ПВСУ від 25 грудня 1992 р. №12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» повторності не буде, якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинений злочин; судимість за раніше вчинений злочин знята з винного в порядку амністії чи помилування, погашена чи знята згідно зі статті 88-91; винна особа, хоча раніше й вчинила діяння, що містять ознаки злочинів, передбачених у п. 1 примітки до ст. 185, була звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Для визнання крадіжки повторною не має значення, чи був перший злочин закінченим, вчинювався він винною особою як виконавцем чи як іншим співучасником, був винний засуджений за його вчинення чи притягується до кримінальної відповідальності одночасно за перший і новий злочини. Як бачимо з умов задачі, судимості Самойленка не зняті і не погашені, отже має місце повторність.

Як можна побачити з п. 30 Постанови ПВСУ від 25 грудня 1992 р. №12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої обтяжуючої обставини, як проникнення до житла, слід з’ясувати, з якою метою особа опинилася у житлі, іншому приміщенні чи сховищі і коли у неї виник умисел на заволодіння майном. Така обставина має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Не можна кваліфікувати як вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без наміру вчинити викрадення, а потім заволоділа чужим майном. Як бачимо, Самойленко потрапив до житла без наміру вчинити викрадення, а лише потім заволодів чужим майном, отже проникнення до житла не було.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Задача 2

 

Заставенко І., працюючи бухгалтером малого приватного підприємства “Легіон”, за вказівкою директора підприємства Заїки В. протягом 2000 року шляхом перекручення бухгалтерського обліку та звітності, знижував розмір отриманого прибутку. Внаслідок цього не був сплачений податок на загальну суму 200 000 грн.

Кваліфікуйте дії Заставенка І. та Заїки В.

 

Розв’язання

 

Зменшення бази оподаткування, тобто невідображення у звітних документах, поданих до податкових органів, у повному обсязі об'єктів оподаткування, умисне неправильне обчислення оподатковуваної бази, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі, які повинні бути сплачені платником податку, сплачуються ним не в повному обсязі — це заниження об'єктів оподаткування. Заниження прибутку може виражатись у частковому чи повному невключенні в суму оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від виконання робіт, надання послуг тощо. До того ж ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах (1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Подібні дії носять характер способу ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів, за що передбачена кримінальна відповідальність у ст. 212 КК України.

Ухилення від сплати обов'язкових платежів може кваліфікуватися як вчинене за попередньою змовою групою осіб лише у разі, коли в ньому брали участь як співвиконавці дві чи більше особи, які попередньо, до вчинення діяння, досягли домовленості не виконувати покладений на них обов'язок сплатити обов'язкові платежі до бюджетів чи державних цільових фондів, або ж сплатити їх не в повному обсязі. Як бачимо з умов задачі, попередньої домовленості не виконувати покладений на них обов'язок сплатити обов'язкові платежі між Заставенком І. та Заїкою В. не було.

Однак, як роз’яснює Верховний Суд України в абз. 2, 3 п. 7 Постанови ПВСУ від 26 березня 1999 р. №5, дії керівників підприємств, установ, організацій, які дали підлеглим службовим особам розпорядження підписати чи подати до податкових органів недостовірні (фальсифіковані) звіти, баланси, декларації, розрахунки або не сплачувати взагалі чи сплатити не в повному обсязі податки, збори, інші обов'язкові платежі, а також дії службових осіб, які виконали такі незаконні розпорядження, мають кваліфікуватися за ст. 212 — як виконавців цього злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Дії працівників підприємств, установ, організацій, які за наказами, вказівками, розпорядженнями службових осіб, відповідальних за правильність обчислення і своєчасність сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вносять завідомо неправдиві відомості в документи первинного обліку чи звіти, баланси, декларації, розрахунки, повинні кваліфікуватись як пособництво умисному ухиленню під сплати цих платежів за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 212, за якою кваліфіковано дії службової особи, що віддала незаконний наказ (розпорядження, вказівку).

Тобто дії Заставенка І. та Заїки В. слід кваліфікувати за п. 2 ст. 212 КК України.