Внутрішні загрози економічній безпеці

9. Криза платежів.

Параметри платіжної кризи характеризуються розмірами дебіторської та креди-торської заборгованості, у тому числі бюджету, обсягами обігових коштів підприємств усіх форм власності і бартерної торгівлі.  
Основними чинниками, які негативно впливають на стан розрахунків у народному господарстві, є: дуже повільне здійснення економічних реформ; відсутність достатнього плато-спроможного попиту на вітчизняну продукцію; низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції та пов’язана з цим її невисока ліквідність; великий податковий тиск на товаро-виробника; низький рівень кредитоспроможності банківської системи України; невисокі темпи приватизації та реструктуризації підприємств; недостатність обігових коштів у підприємств.

 
10. Неповноцінність  фондового ринку.

 
Розвиненість фондового ринку, який є серцевиною ринкових відносин і забезпечує переміщення капіталів між різними секторами економіки, щонайбільше сприяє її рест-руктуризації і тим самим зростанню економічної безпеки країни. Повноцінний фондовий ринок стимулює збереження населення і господарюючих суб’єктів, впливає на стабілізацію фі-нансово-кредитної сфери, а при правильній організації може бути важливим фактором від-новлення економічного зростання. Проте сьогодні в Україні фондового ринку у загально-визнаному в світі значенні не існує, він перебуває у стадії становлення. Сучасному стану фондового ринку характерні такі негативні риси: розпорошеність та подрібнення; вкрай незначні обсяги продажу цінних паперів на фондових і валютних біржах; переважна більшість угод з продажу-купівлі цінних паперів в Україні здійснюється на позабіржовому неоформ-леному ринку, що сприяє розвитку криміногенної ситуації на фондовому ринку і практично є продовженням “тіньової” економіки; український ринок поки що залишається поза межами нових ринків Центральної та Східної Європи, країн СНД; професійні та інші учасники ринку цінних паперів розташовані по регіонах України вкрай нерівномірно; більшості працівників суб’єктів фондового ринку бракує професійних знань та підготовки. 

 
11. Нерозвиненість  страхового ринку.

 
Створення ефективної системи захисту майнових прав і інтересів окремих громадян, підприємців і підприємств, підтримання соціальної стабільності у суспільстві й економічної безпеки держави неможливе без функціонування потужного ринку страхових послуг. Крім цього, страхування є також важливим джерелом акумулювання коштів для подальшого інвестування в реструктуризацію економіки. У 1997 р. в країні функціонувало 220–230 страхових організацій з загальним обсягом статутних фондів 60–70 млн грн. Такі розміри страхового ринку не надають йому можливості відігравати суттєву роль у забезпеченні страхового захисту суб’єктів господарювання та населення, серйозно впливати на зростання економіки. Стан страхового ринку України є результатом дії наступних чинників: недостатніх розмірів статутних фондів; низького рівня діяльності із страхування життя; відпливу страхових платежів за кордон; низького платоспроможного попиту населення та підприємств на страхові послуги; повільного поповнення нормативно-правової бази страхової діяльності. У країні практично відсутні колективне страхування співробітників підприємств на випадок смерті, страхування банківських кредитів та депозитів населення і підприємств, система взаємного страхування.

 
12. Нерозвиненість  системи довірчого управління  майном.

 
У розвитку ринкової інфраструктури особливе місце належить довірчим товариствам, що здійснюють довірче управління майном насамперед в інтересах громадян України. За створення оптимальних умов довірчі товариства спроможні стати ефективним інструментом національного фондового ринку, підвищувати економічну безпеку і примножувати добробут населення. 
 
13. Слабкість банківської системи.

 
Повноцінна і надійна банківська система відіграє в ринковій економіці визначну роль. Ринковій економіці відповідає двоярусна багатосуб’єктна банківська система, яка за формою вже існує в Україні. Зараз у ній проходить етап комп’ютеризації, оснащення сучасними засобами зв’язку, опанування нових банківських технологій, непрямого регулювання бан-ківської діяльності на основі економічних нормативів. Але цього замало. Надійність і по-тужність банківської системи України ще недостатні для того, щоб забезпечувати повною мірою фінансову безпеку держави.

 

 

14. Зростання внутрішнього  боргу країни.

Темпи і обсяги зростання внутрішнього боргу країни вже стали серйозною загрозою. 

Також загрозою економічній безпеці України у зовнішньоекономічній сфері є катастрофічне швидке зростання зовнішнього боргу. За 1991 – 1998 роки він зріс з 400млн. до 10,2 млрд. і в розрахунку на одного жителя країни вже досяг майже 170 дол. За даними Статистичного Бюро Європейської Комісії, індекс купівельної спроможності громадян України є одним з найнижчих у Європі, становлячи 17% від прийнятого за європейську норму. Опитування служби “Соціс – Геллап ” свідчать, що сьогодні 93% населення України ледь – ледь вдається “зводити кінці з кінцями”, а це приблизно на 20% більше, ніж у попередні роки. Тому зараз відбувається масовий відплив робочої сили за кордон, що, в свою чергу, негативно впливає і впливатимете в майбутньому на розвиток усієї економічної системи країни.

 
Проте в Україні здійснюється не народна, а мафіозна – номенклатурна приватизація - суто символічне перетворення працівників на власників (через отримання приватизаційних майнових сертифікатів), а далі відбувається широкомасштабне розкрадання державної власності. Серйозною загрозою для безпеки держави постають “тінізація” та криміналізація економіки ( тіньовий сектор складає до 60% економіки, приблизно 40% населення одержують офіційно переєстровані доходи ), які набули великого розмаху, що, по-перше, спричиняє значні збитки вилучення коштів з виробництва та їх направлення на некритичне споживання, а також відплив грошей за межи національного господарського простору України (згідно з оцінками, відповідний показник за роки незалежності сягає 20млрд. дол.), а по – друге, позбавляє Уряд можливості легально впливати більш як на половину економічної діяльності в державі, ефективно контролювати перебіг подій в її економічному житті.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати: в Україні не вдалося створити національну економічну систему, яка б забезпечувала прогресивний розвиток держави, її незалежність у формуванні й здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, у будові громадського суспільства, яке б відповідало сучасним світовим стандартам.

 
Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезинтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародні арени. Отже на сучасному етапі Україні потрібно своєчасно виявити фактори, які підривають стійкість, соціально-економічну безпеку держави.

 

Висновок

Отже підсумовуючи все перелічене вище можна зробити висновок, що загрозу економічній безпеці становлять, насамперед, рекомендації та пропозиції щодо, по- перше, недоцільності державного регулювання макроекономічних процесів навіть за допомогою ринкових підойм – ціноутворення, капіталоутворення, валютного режиму, кредитно-інвестиційної політики зовнішньоекономічної діяльності та соціальних пріоритетів; по-друге, форсованих темпів роздержавлення та приватизації, незважаючи на відсутність відповідних умов; по-третє, жорстко ортодоксальної монетарної політики, що позбавляє Уряд можливості здійснювати ефективне регулювання співвідношення між прибутком і собівартістю (і в тому числі – таких складових останньої, як матеріальні затрати, заробітна плата, амортизація тощо) та послужила вагомою причиною руйнування макроекономічних пропорцій процесу відтворення, отже – і поглиблення економічної кризи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Белоусова І.А. Економічна безпека як складова національної безпеки України / І.А. Белоусова // Економічний часопис-ХХІ. – 2010. – № 5-6. – С.14- 17.

2. Кириченко О.А. Організаційно-правове  забезпечення функціонування системи  економічної безпеки України / О.А. Кириченко // Наукові записки Інституту  законодавства Верховної Ради  України. – 2010. – № 1. – С.54-59.

3. Скорук О.В. Національна економічна безпека держави та її елементи / О.В. Скорук // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2009. – № 7. – С.84-88.

4. Тропіна В.Б. Економічна безпека: теоретичні аспекти дослідження / В.Б. Тропіна, І. В. Губенко // Науковий вісник ЧДІЕУ. – 2011. – № 2. – С. 16-22.