Система органів і установ виконання покарання

1. Система органів і установ виконання покарання.

Кримінальне покарання є заходом державного примусу, що застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів на підставі обвинувального вироку суду, який набрав чинності. Виконання кримінальних покарань належить виключно до юрисдикції держави в особі уповноважених нею державних органів та установ і вимагає здійснення постійного контролю за виконанням покладених на засуджених правообмежень.

На  діяльності органів та установ, що виконують кримінальні покарання, відбивається специфіка і характерні особливості виконання (відбування) того чи іншого виду вказаного покарання. Наприклад, головною ознакою таких видів покарання, як довічне позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, є забезпечення фізичної ізоляції засуджених від суспільства і постійного нагляду за їх поведінкою в спеціально призначеній для цього установі. До засуджених застосовуються основні засоби виправлення та ресоціалізації, передбачені ч. З ст. 6 КВК — режим (встановлений порядок відбування покарання), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання і громадський вплив. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк покладено на виправні колонії (кримінально-виконавчі установи закритого типу) Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі — Департамент). Виконання покарання у виді виправних робіт полягає в накладенні певних обмежень на засуджених у сфері реалізації їх трудових прав та здійснення щомісячних відрахувань з їх заробітної плати в межах від 10 до 20 % в доход держави. Контроль за виконанням цього виду покарання здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією, яка є органом Департаменту. Особливості виконання покарання у виді штрафу не потребують створення для цього спеціальних установ. Засуджені до даного виду покарання мають можливість добровільно сплатити суму штрафу, призначеного за вироком суду, примусове стягнення штрафу здійснюється органами Державної виконавчої служби, основним призначенням яких є забезпечення виконання судових рішень, у тому числі й у кримінальних справах. Необхідно зауважити, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 6 листопада 2006 р. № 1622 «Про ліквідацію Департаменту Державної виконавчої служби» виконання завдань, пов'язаних з реалізацією державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів, покладено на Міністерство юстиції України.

Органи та установи виконання покарань утворюють кримінально-виконавчу систему України, діяльність якої регламентується КВК України, законами й актами Президента України та Кабінету Міністрів, іншими нормативно-правовими документами.

Система органів та установ, які безпосередньо організовують і здійснюють виконання покарань в Україні, закріплена у ст. 11 КВК України.

До органів виконання покарань належать: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління (регіональні управління та відділи), кримінально-виконавча інспекція.

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії). Кримінально-виконавчі установи, у свою чергу, поділяються на: 1) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри); 2) кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії: 1) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання; 2) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Законом від 2 березня 2000 р. «Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України», затверджено таку загальну структуру кримінально-виконавчої системи України: органи управління; установи виконання покарань, слідчі ізолятори, лікувально-трудові профілакторії, кримінально-виконавча інспекція, навчальні заклади, підприємства та організації забезпечення.

При цьому загальна чисельність персоналу, який забезпечує діяльність установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і лікувально-трудових профілакторіїв, визначається в розмірі 33 відсотків кількості осіб, котрі в них тримаються, персоналу кримінально-виконавчої інспекції — п'яти відсотків кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції.

Виконання кримінальних покарань у межах повноважень, визначених КВК України, здійснюють також Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених КВК України та Законами України «Про Державну виконавчу службу» і «Про виконавче провадження».

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з триманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. При цьому вони керуються КВК України, законами, актами Президента України та Кабінету Міністрів, а також відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби у порядку, передбаченому КВК України, Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента від 5 квітня 1994 р., та відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань, а військові частини, гаунтвахти і дисциплінарний батальйон — Міністерством оборони України.

Крім того, в підпорядкуванні Державного департаменту України з питань виконання покарань перебувають слідчі ізолятори для тримання осіб, до яких під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ застосовано запобіжний івхід у вигляді взяття під варту. Хоча слідчі ізолятори не належить до кримінально-виконавчих установ закритого типу, вони виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені в них для виконання робіт з господарського обслуговування.

Незважаючи на те, що названі вище нормативно-правові акти не втратили своєї чинності, 23 червня 2005 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», за яким система органів і установ виконання кримінальних покарань, що входить до кримінально-виконавчої системи, набула нової назви — Державна кримінально-виконавча служба України.

Діяльність ДКВС України здійснюється у відповідності з принципами: законності; поваги та дотримання прав і свобод людини та громадянина; гуманізму; позапартійності; єдиноначальності; колегіальності при розробленні важливих рішень; взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; відкритості для демократичного цивільного контролю.

Правовою  основою діяльності ДКВС України є Конституції України, Закон «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі — Закон) та інші закони, акти Президента України, Кабінету Міністрів, чинні міжнародні договори, згода обов'язковість яких надана Верховною Радою України, н також видані відповідно до них нормативно-правові акти ихнтрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Стаття 2 Закону передбачає, що діяльність ДКВС України відбувається на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина, а персонал ДКВС зобов'язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення. У ст. 16 Закону окремо сформульовані вимоги до персоналу ДКВС України і його відповідальність. Зокрема, передбачено, що персонал зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, взятих під варту, а жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність дії, є несумісними зі службою та роботою в органах і установах виконання покарань. Особи з числа персоналу, які виявили жорстоке ставлення до засуджених і осіб, взятих під варту, або вчинили дії, що принижують їх людську гідність, притягуються до відповідальності згідно із законом.

Персонал  ДКВС України складається з осіб рядового і начальницького складу (особи рядового і начальницького складу і кримінально-виконавчої служби), фахівців, які не мають спеціальних звань, та інших працівників, котрі працюють за трудовими договорами (працівники кримінально-виконавчої служби). Під час роботи у ДКВС політична діяльність персоналу обмежується, оскільки особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби не можуть бути членами політичних партій. Персоналу ДКВС України, відповідно до статей 22, 23 Закону, гарантується правовий та соціальний захист.

При здійсненні своєї діяльності ДКВС України взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями. Для організації міжнародного співробітництва у сфері виконання кримінальних покарань ДКВС взаємодіє з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями на основі міжнародних

договорів.

ДКВС  України, відповідно до Закону, здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС.