Життєві цінності та смисл життя

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені М.П. ДРАГОМАНОВА

 

 

Інститут соціології, психології та управління

Кафедра управління і євроінтеграції

 

 

 

Реферат з навчальної дисципліни

«Самоорганізація  особистості»

на тему:

«Життєві цінності та смисл життя»

 

 

 

 

Виконала:                                                                    студенка 1 курсу

спеціальності

«Менеджер організації»

Групи 13МО

Егамова Карина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ   І  ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ

1.1Життєві цінності старшокласників

1.2Головні життєві цінності українців - здоров'я і забезпеченість

 

РОЗДІЛ   ІІ СМИСЛ ЖИТТЯ

1. Поняття смислу життя
2. Сенс життя

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Часто специфіку людини вбачають в здатності замислюватись над сенсом свого буття, над неминучістю смертного кінця. Дійсно, людина, на відміну від інших живих істот, не просто живе, а знає, що вона живе, знає, що й інші особи людського роду також усвідомлюють факт її і свого існування, а всі вони знають, що їх життю настане кінець. Це дає змогу обмінюватись думками відносно нашого земного співіснування, корегувати відношення до власного життя й життя інших.

     У категорії “смисл життя” відображується змістовна наповненість життя, розуміння свого призначення в світі (перш за все в соціальному світі), цільова спрямованість, ціннісна орієнтованість, те, ради чого варто проживати власне життя. Поява смисложиттєвої, або, як інколи пишуть у таких випадках, екзистенційної проблематики в історії людської духовності свідчить про зростання свободи людини, якщо під свободою розуміти можливість вибору. Значення питання про “смисл життя” зростає на фоні розуміння його конечності, бо якщо перебування в світі конечне, обмежене в часі, то чи варті наші витрати на життя того, щоб його проживати. Тобто чи перевищують цінності життя надто сумний його кінець? 
      Не в усі часи і далеко не всі люди приділяють постійну увагу таким питанням. У сиву давнину і в часи традиційного суспільства життя переважної більшості людей відбувалось у стихії усталених форм існування і, напевно, мало хто з тих людей часто вдавався до думок про смисл життя. Тільки у міру зростання індивідуальної свободи, відособлення індивіда від первинної зрощеності з общиною, все більш помітною стає увага людства до смисложиттєвих проблем, більш широко розкривається внутрішній світ тієї людини, яка заклопотана роздумами про життя, смерть, своє призначення. Така занепокоєність особливо зростає в періоди суспільних криз, коли потерпання набувають масового характеру, або в період криз, які настигають людей в їх індивідуальному житті. Все це відбивається в мистецтві, фольклорі, філософії, релігії, у відповідній тематичній завантаженості повсякденного спілкування.

Релігія і філософія  завжди прагнули надати загальнолюдське значення таким темам, підготувати відповіді, які мали б більш-менш завершений характер, аж до вказівок рецептурної форми: як кажуть, на всяк час і випадок. Всі світові релігії в цілому принижують значення земного життя - ристалища для протистояння добра і зла, грішних і праведних, де останні гонимі і скривджені. Справжнє життя для праведних - у безтурботному спостеріганні Бога в райських умовах, як плата за віддану віру і попереднє страждання за неї. Торкаючись релігійних поглядів, ми частіше звертались за прикладами до Біблії. А ось як Коран, священна книга прибічників ісламу, описує рай: “Образ саду, що обіцяний тим, хто боїться Бога: там ріки з води, що не псується, і ріки з молока, якого смак не змінюється, і ріки з вина, приємного для всіх, хто п’є, і ріки з меду очищеного. І для них там всілякі плоди й прощення від їх Господа…” (47: 16, 17); життя в раю – “краса і радість” (76: 11). Близьке до цього можна віднайти і у християнстві. Смисл земного життя - то є підготовка до того, щоб зайняти місце біля Бога. Там буде воскресіння всіх померлих і наступне життя. 
       На відміну від відомих світових релігій філософія за свою довгу історію дала багату палітру відповідей, серед яких є оптимістичні й песимістичні, конструктивні й деструктивні, такі, що принижують або возвеличують людину. Ми не маємо змоги навіть вичерпати список провідних мислителів, які розмірковували відносно смисложиттєвих проблем. Практично всі вони залишили у спадщину свої обґрунтовані думки з цих питань. Вибирати є з чого. Та все ж варто застерегти від спокуси знайти смисл власного життя в чужих рецептах. Кожна людина повинна особисто пережити пошуки свого смислу. При цьому йдеться про стратегічний вибір життєвого шляху, або принаймні про вироблення загальної установки на життя. Майже щодня ми зустрічаємось з вибором: є чи нема смислу робити те або інше, чи є сенс іти туди або зустрічатись з тим, хто нам не до вподоби. Такі вибори не зачіпають глибинних цінностей, таких як, скажімо, варто чи не варто жити взагалі. Люди звертаються до подібних альтернатив у кризові періоди перебігу своєї біографії. 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ

 

1. Життєві цінності старшокласників

   Результати опитування показують, що найбільш актуалізованими цінностями для юнаків і дівчат є такі: досягнення матеріального благополуччя, успішна професійна діяльність, щасливе сімейне життя, виховання дітей, повноцінне спілкування з людьми.

     Cитуація, що склалась у сучасному суспільстві, ставить перед педагогами нові задачі, крім традиційних - навчання й виховання. Прикладом таких задач може служити морально-культурна реабілітація підростаючого покоління. Саме реабілітація, тому що в сучасному світі відбувається девальвація традиційних життєвих цінностей, і сучасному підлітку дуже нелегко часом зрозуміти, «що таке добре і що таке погано».

    Так, результати дослідження, проведеного психологами школи, дають можливість довідатись, як оцінюють значущість різних життєвих цінностей старшокласники. Результати опитування показують, що найбільш актуалізованими цінностями для юнаків і дівчат є такі: досягнення матеріального благополуччя, успішна професійна діяльність, щасливе сімейне життя, виховання дітей, повноцінне спілкування з людьми.

   Якщо порівняти дані досліджень п'ять років потому, видно, що, хоча «набір» найбільш значущих цінностей для юнаків і дівчат залишився колишнім, більш низький рейтинг одержали «щасливе сімейне життя» й «виховання дітей».

   Очевидно, що в цілому життєві стратегії старшокласників мають позитивний, соціально прийнятний характер. Разом із тим не можна сказати про повну сформованість системи моральних цінностей. Як і наскільки повно вони сформуються, буде залежати від безлічі факторів, у тому числі й від ефективності взаємодії в цій сфері родини та школи. Необхідно, спираючись на вже сформовані позитивні уявлення про ціннісні орієнтації, з огляду на вікові особливості учнів, шукати найбільш ефективні форми морально-культурного виховання, орієнтуючись не стільки на традиційні дидактичні способи, скільки на творчі форми групової взаємодії педагогів, учнів і батьків.

    Прикладом організації такої роботи є система колективних творчих справ у рамках проведення Дня родини. Це ціла серія завдань, у процесі підготовки та виконання яких підлітки й батьки можуть отримати емоційний, поведінковий і когнітивний досвід. Так, урок-міркування «Родина - серце суспільства й батьківщина дитини», розробка якого пропонується вашій увазі, допоможе формуванню позитивних уявлень школярів про систему цінностей життєвих цінностей. Розробка розрахована на її творче використання: кожний учитель знайде свої способи подачі завдань, свої «сполучні ланки» ланцюжка.

   Таким чином, ми переконуємось, що педагоги, учні та батьки мають бути особистісно включені до процесу формування життєвих цінностей на трьох рівнях: когнітивному (розуміння проблеми), емоційному та поведінковому. Аналіз відгуків дітей і батьків, результати зворотного зв'язку свідчать про істотний вплив такої групової діяльності на формування позитивних уявлень школярів про систему життєвих цінностей, розширення особистого досвіду підлітка у визначенні життєвої позиції «ким бути, яким бути».[1]

 

1.2 Головні життєві цінності українців - здоров'я і забезпеченість

    Про це свідчать результати опитування, проведеного з 11 по 13 грудня 2009 р. Інститутом Горшеніна на тему: «Мораль і життєві цінності українського суспільства»

    Згідно з результатами дослідження, більше половини українців (55,9%) вважає рівень моралі в суспільстві низьким. Оцінюють рівень моралі як середній сьогодні 39,1% опитаних, і лише 3,8% респондентів вважають рівень суспільної моралі високим. Важко відповісти на це запитання 1,2% українців. 
      Для переважної більшості громадян України (82,3%) головним носієм моральних цінностей є сім`я. Майже третина опитаних (36,8%) назвали головним носієм моральних цінностей церкву. Ще меншу кількість респондентів назвали носіями моральних цінностей: школу або інші навчальні заклади (29,1%); державу (27,4%); телебачення і кінематограф (26,3%); літературу (19,4%). Відповідь «інше» на це запитання дали 2,3% українців, а 1,8% - з відповіддю на питання вагалися. 
      Найбільше українців турбують такі зміни суспільної моралі, як: вживання наркотиків (62,4%), пияцтво, алкоголізм (61,9%), грубість у стосунках з людьми (58,7%) і хабарництво (56.1%). Наступними за значимістю для громадян є такі проблеми, як: збагачення за рахунок бідних (43,2%), нешанобливе ставлення до старших (42,7%), байдужість до чужих бід (35,7%), проституція (30,2%). Приблизно кожного п`ятого українця турбує аморальність на телебаченні (22,4%) і зростання кількості розлучень (21,8%). Відповіли, що їх турбують інші зміни суспільної моралі 3,3% опитаних, важко визначитися з відповіддю – 2,1%.

     Головними життєвими цінностями українці вважають здоров`я (78,7%) і матеріальне забезпечення (72,4%). Близько половини опитаних (49,2%) найбільш важливою цінністю вважають щасливе сімейне життя, а близько третини – цікаву роботу (37,2%) і благополучне становище в країні (34,8%). Приблизно п`ята частина респондентів назвала найбільш важливими цінностями приємне проведення часу (21,5%) і незалежність у вчинках і діях (19,2%), а кожен шостий (15,3%) поставив на чолі життєвих цінностей пізнання та інтелектуальний розвиток. Інші життєві цінності мають 0,7% опитаних, а 2,6% важко відповісти.[2]

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ СМИСЛ ЖИТТЯ

 

2.1 Смисл життя як провідна проблема ідеології.

 Є. Трубецькой (1863—1920)

Ідея  смислу життя визначалася в якості надактуальної як ідея

філософська (а  разом і психологічна) у першій чверті XX століття. Згодом, не втрачаючи своєї актуальності, вона входить і у спеціально психологічну проблематику, насамперед у гуманістичній психології, у перехідних формах до психології канонічної. Чітко постає вимога такої проблематики у зв'язку з підняттям проблеми психологічного аспекту ідеології.

Саме в ідеології  проблема смислу життя виступає центральною  у зв'язку з логічним осередком  психологічної системи. Жахи і надії XX століття дають підставу для такої проблематики. Ця найтеоретичніша проблема може мати й найпрактичніше звучання, особливо коли її ставлять належним чином. Саме Східна Європа, зокрема Україна та Росія, що переживали трагічні ситуації, спрямовані на подолання суспільного зла, дали світові значні розробки цієї проблеми. Будучи центром ідеології, вона наскрізь проймала й психологічні пошуки.[3]

Трубецькой  створював свій філософсько-психологічний  шедевр "Смисл життя" у той  час, коли жовтнева революція знищила  стару Російську імперію. "Росія  лежить у руїнах; вона стала вогнищем світової пожежі, що загрожує загибеллю всесвітньої культури". Якщо добре усвідомити такі стани, виникає категорична умова і мотивація підняти відповідне питання — питання про смисл життя. Адже "потреба відповісти на питання про смисл життя в такі епохи відчувається найсильніше, ніж будь-коли".

Питання про  смисл — це питання про безумовне значення чогось, що не залежить від якихось суб'єктивних настроїв. Смисл Трубецькой розумів як загальнозначущий зміст. Смисл є основою свідомості, він пов'язується з ідеєю цінності.

Загальнозначущий і позачасовий смисл є предметом пошуку для всякої свідомості. Смисл навіть виступає надпсихічним елементом свідомості. Свідомість плинна, смисл — незмінний і нерухомий.[4]

Істина тлумачиться як акт свідомості, як всеєдина думка і всеєдина свідомість. У самопізнанні людина приходить до об'єктивної ідеї, тобто до надіндивідуальної, всесвітньої та безумовної свідомості.[5]

Все життя —  це прагнення до мети, а отже —  й пошук смислу. Буденний досвід свідчить про безглуздя. Трубецькой аналізує негативні інстанції, які відкидають нашу віру в смисл. Замкнуте порочне коло — символ безсмертного життя. Данащи, Тантал, Сізіф — класичне вираження безсмисленості життя. Всезагальна суєта знущається над смислом, роблячи з нього якусь пародію.

У державному житті  немає місця для безумовної гідності людини. Держава підкоряє духовне економічному. Так втрачається сама людина. Війна і мир як прихована війна: знову порочне коло. Завершується коло безглуздя, яке само себе стверджує. Та крізь життєву суєту виступає вимога смислу.

Хоч Трубецькой виступає переважно як філософ, він  торкається таких інтимних струн  людського життя, що не може не мислити  психологічно. Адже смислом володіє  не мертва природа, навіть не тварина, а людська особистість. Саме такий  психологічний підхід він здійснює, зокрема, у розділі свого трактату під назвою "Життєва суєта і вимога смислу". Назва ця вже показує психологічну проблему. Людина перебуває у певній життєвій ситуації, що її Трубецькой називає "життєвою суєтою", а ця суєта вимагає від людини здійснити великий учинковий крок та осягти смисл свого буття.