Колонізація північного причорномор’я

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет кораблебудування

ім.. адм. Макарова

Херсонський філіал

 

 

 

 

Кафедра суспільних наук

 

 

 

Колонізація північного причорномор’я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Херсон-2010

Антична колонізація Північного Причорномор'я.

Перші випадкові відвідини  Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н.е.  За літературною традицією  найраніше поселення на Березанському  півострові могло виникнути близько  середини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е греки засновують Ольвію (Південнобузький лиман) , наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру , Ніконій (на Дністровському лимані ) , Керкінітіду . Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення . Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е , коли вихідці з Гераклеї  Понтійської заснували на його місці Херсонес .У другій половині 6 ст. до н.е. виникає більшість міст Боспору : Пантікопей , Феодосія , Німфей , Мірмекій ,Тірітака, Фанагорія , Гермонаса , Кели. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст , де з'являється багато поселень .Окрім Херсонеса , більшість згаданих міст засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Пн.Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювалась рядом причин, найголовніша з яких-відносне перенаселення , коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені ."Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях , не так щільно заселених .

Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі малозаможними землеробами , частково–торговцями , ремесниками . На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли пшеницю , ячмінь , просо , розводили сади , городничали , розводили худобу . Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво , торгівля – були другорядними . Отже , грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер . Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я , причому мирне. Новозасновані колонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували з ними добрі стосунки , навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі , надання рівних прав громодянам обох полісів , мали з ними єдині культи й літочислення.

Колонії в основному  засновувались упорядковано , коли ще в митрополії обирали або призначали керівника групи колоністів –  ойкіста . На місці закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території , відводили місця для культових і громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

Античні держави північного Причорномор'я

Освоєння грецькими  переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово , в цілому в напрямі із заходу на схід.

6 ст.до н.е. залогом  було часом заснування більшості  північнопричорноморських держав . Кожне з них мала власну  історію , але оскільки всі  вони тісно взаємодіяли  з  античним світом ,а також  із варварським оточенням , в їхньому розвитку простежується багато спільного . Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і кілька єтапів.

 

Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно  до середини 1 ст. до н.е.

Він характерезувався тісними культурними та економічними зв¢язками як із материковою Грецією , так і з навколишніми племенами , що зумовлювалося відносною стабільностю загальноісторичного розвитку . В матеріальному і духовному житті колоністів домінували еллінські традиції . Саме в цей цас створюється Баспорське царство.

 На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок 5 ст.до н.е ) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного Причорномор'я , закрема Іонії . Типовою є землянкова житлова забудова більшості північнопричорноморських полісів , хоча вже у 6 ст.до н.е. у найбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа , навколо якої розміщувалися адміністративні , громадські будівлі , крамниці , культові майдани , вівтарі) . Зароджуються ремесла , промисли ,розвивається торгівля , виникає монетна справа . В чей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із навколишніми племенами кочовиків.

 На другому – класичному етапі першого періоду (початок 5 - друга третина 4 ст.до н.е.) розпочинається поступовий розквіт держав . В цей час значно поширюються контакти з кочовниками та племенами Лісостепу . Особливо тісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор.

Наприкінці другої третини 6 ст в розвитку античних північнопричорноморських держав спостерігається недовгочасна криза . Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний , який спочатку позначається максимальним економічним розвитком , піднесенням сільського господарства , ремесел , торгівлі , культури в цілому.

Проте вже з другої половини 3 ст.до н.е.поступово назріває криза.

Агресія скіфів у Західному  Криму , пересування варварських  племен у Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округи античних міст.

Другий  великий період історії античних держав Північнього причорномор'я  – римський (середина 1 ст. до н.е. - 70 роки 4 ст.н.е.)–характеризується передусім входженням Тіри , Ольвії , Херсонеса , до складу римської провінції – Нижньої Мезії . Цей період позначався  нестабільністю воєнно-політичної ситуації , певною варваризацією населення , натуралізацією господарства , частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків . Держави Північного Причорномор'я  стали для  римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен  на її східні кордони , що проходили  по Дунаю . Спостерігається  деяке економічне піднесення  Тіри , Херсонеса , Баспору , їхня  культура потроху нормалізується .

У другому  періоді  оснування античних  північнопричорноморських міст і їхніх округ можна виділити три основні етапи .

Перший розпочинається  в середині 1 ст. до н.е. , коли політика цих міст  поступово  переорієнтовувалася  на Рим.

Другий етап  охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н.е. , коли в Тірі , Ольвії , Херсонесі , Хараксі розміщуються  постійні загони римських війск , а самі ці міста підпорядковуються  Нижній Мезії . В певній політичній залежності від Риму перебуває й Боспор . В умовах відносної  воєнно- політичної стабільності  економіка північнопричорноморських держав досягає найвищого розвитку .

Третій - останній етап - розпочинається  з 2 половини 3ст. н.е., коли   з  метою  захисту кордонів римської імперії  від готів , гарнізони римських військ були виведені  з Північного Причорномор'я в Подунав'я . Навали кочовиків , зокрема готів , фактично знищили сільські округи . Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування  в 70-х  роках 4 ст. під ударами гунів . Вижили тільки Херсонес і Пантікапей , які згодом увійшли до складу Візантійської імперії .

 

Державно-політичний устрій

Північнопричорноморські поліси були рабовласницькими демократичними або  аристократичними республіками , де раби , жінки та іноземці не мали прав громадянства . Найвищими  органами законодавчої влади були народні збори ( "народ ") і рада . Народні збори , в яких брали участь  усі повноправні громадяни , вирішували питання зовнішньої політики , оборони , грошового обігу , забезпечення населення продовольством   , надання  привілегій купцям . Виконавча влада складалася з різних колегій - магістратур або окремих службових осіб - магістратів . Існували  спеціальні колегії , котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів) , торгівлею (колегія аграномів) , благоустрою міста (колегія астиномів) та інші . Діяли судові установи , що складалися з кількох відділів.У судочинстві брали участь судді , свідки , обвинувачі.

З часом у державно-політичному  житті відбувалися зміни .Так , поліси Боспору Кіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владою Археанактидів у єдине Боспорське царство , хоча й після цього залишились практично самостійними в своїх внутрішніх справах.

 

Античні міста -держави Північного Причорномор¢я

 

Ніконій

Назва міста походить , можливо , від імені ойкіста . Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману , поблизу сучасного с.Роксолани . Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н.е. , Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою . Основу економіки становило землеробство . На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав . В 1-6 ст.до н.е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети . Але можливо ,  що в 5 ст .до н.е. Ніконій вже випускав власну литу монету із зображенням сови . Підтримував торгівельні зв¢язки з містами Іонії , Антіки , острівною Грецією ,  з Істрією , Ольвією . В 6 - першій половині 5 ст. до н.е забудовувався землянковими житлами , які згодом змінювалися будинками звичайного грецького типу . На другу половину 5 - 4 ст. до н.е. припадає розквіт міста , коли , зокрема , зводяться оборонні споруди. Близько третьої чверті 4 ст. до н.е Ніконій занепадає . В 3-2 ст. до н.е. занепад посилюється , а з нашестями голатів та інших варварських племен місто остаточно гине . В 1-4 ст . н.е. життя в ньому відновлюється , але цей період майже не досліджений.

 

Тіра

Назва міста походить від грецької назви Дністра –Тірас . Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода -Дністровського лиману Одеської області . Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст.до н.е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди : еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери ) і римський (середина 1 ст.до н.е. - 70-ті роки 4 ст.) , які розділяє гетська навала під проводом Буребісти . Час першого розвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіра карбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.е можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора . За римськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії ; з 2 ст. до н.е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого  легіонів .

В середині 3 ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія , й римський гарнізон залишає місто . Тоді воно зазнає руйнування готами .

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею , сільським господарством , скотоводсвом  , міншою мірою - ремеслами . Тіра мала сільську округу . Тут виращували зерно , ловили рибу , випасали худобу .

Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та оборонних  споруд  кінця 4-го ст. до н.е.

 

 

 

 

Борисфеніда (  від грецької назви Дніпра - Борисфен )

Грецьке поселення на півострові ( нині острів ) Березань , найраніша  в Північному  Причорномор'ї  айпокія , заснована грецькими переселенцями  у другій половині 7-го ст. до н.е. . На певній стадії свого розвитку це поселення  було полісом , який  згодом  був перенесений до поселення , що одержало назву Ольвія . В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення , котрі становили сільську округу Борисфеніди . Остання існує й у 5 ст. до н.е. , а з кінця 4 ст. до н.е.  життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.

Починаючи з останньої  чверті  7 ст. до н.е. Борисфеніда входила  до складу Ольвійської держави й  загинула разом з Ольвією . Площа  населення, що зберіглася , становить  близько 10 га . Місто в окремих  своїх районах мало прямокутне планування  . Розкопанно залишки апсидального храму , некрополь 5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди  багаті на знахідки грецького посуду .

 

Ольвія

Ольвія – давньогрецькою мовою означає -"щаслива" . Розташована  на правому березі  Південнобузького лиману . Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника . Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема . Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала  до середини 3 ст.

Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої , Терасної  та Нижньої . Остання вже  після загибелі міста була зруйнована водами лиману . На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію площею близько 55 га , численість її мешканців становила близько 20 тисяч .

В історії міста  й держави  простежуються  два  великі періоди .

Перший охоплює час  від заснування тут колонії до середини  1 ст. до н.е. Забудована в  другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками , в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду . В 5 ст. до н.е в ній , за  Геродотом , уже існували  укріплення та палац Скіфського царя Скіла .

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами . Відкрито залишки агори ( площі , навколо якої зосереджувалися торгові ряди , будинки суду , магістратур ) . Виявленно священні ділянки .

Деякий час Ольвія входила до фінського морського  союзу . Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки , мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики " , трохи пізніше аси , а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети .