Культура Київської Русі

Таким чином, архітектура Київської  Русі, використовуючи власні традиції та індивідуальні риси, відповідала  світовому архітектурному процесу  і розвивалась в його контексті.

З культовою архітектурою був тісно  пов'язаний монументально-декоративний живопис, що значною мірою ґрунтувався  на візантійській традиції. Вирішальну роль відіграли історичні і соціальні  потреби Київської Русі та глибокі  традиції народної культури. Загальнодоступна мова живопису сприяла утвердженню  серед народу християнської релігії, пануючих та нових морально-естетичних цінностей. Живописні зображення у  храмах були своєрідною Біблією для  тих, хто не знав грамоти. Храмові  розписи розкривали основні положення  християнського вчення в узагальнених, доступних для сприйняття образах, які у поєднанні з архітектурними формами мали сильний емоційний  вплив на людей.

У Київській Русі візантійський  живопис поширився у формі  монументальних настінних розписів - мозаїк і фресок. Цастінні мозаїки застосовувалися у спорудах Київської Русі з кінця X до початку XII ст. Технологія виготовлення різнокольорової смальти (особливо золотої) була дуже складною і дорогою, а саме мистецтво мозаїки вимагало великого уміння. У Києві мозаїками були оздоблені інтер'єри князівських палаців і культові споруди часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Мозаїками здебільшого прикрашали увігнуті та вигнуті поверхні - апсиди, куполи, склепіння, арки.

Основним видом монументального  мистецтва Київської Русі був  фресковий живопис. Він значно дешевший, але справляв надзвичайний художній ефект. Фресковий розпис потребував доброго вапняного розчину, потрібного набору фарб, в основному мінеральних, і дуже високої майстерності живописців. Фрески виконувались як по вогкому, так  і по сухому тиньку, вони чудово поєднувались з фактурою кам'яних стін і мали надзвичайно  багатий колорит. Інтер'єри перших кам'яних давньоруських храмів розписували  візантійські майстри, які не тільки слідували канону, але і враховували  місцеві традиції та смаки.

Техніка фрески була також запозичена у візантійських майстрів, але  давньоруські художники довершили  її новими елементами і стилістичними  зображеннями. Так, новим у мистецькій діяльності давньоруських майстрів стало поєднання мозаїчних і  фрескових зображень, чого не практикували у Візантії. У XII столітті мистецтво  мозаїки поступається мистецтву  фрески.

Перші мозаїчні зображення та настінні фрескові розписи були виконані у  Десятинній церкві Києва, але вони не збереглися. Будівництво і оздоблення Десятинної церкви започаткувало київську ар-хітектурно-будівничу і мистецьку школу.

До найвизначніших пам'яток українського і світового монументально-декоративного  мистецтва належать мозаїки і  фрески Софійського собору у Києві. Головним змістом художнього оздоблення інтер'єру цього храму є утвердження  християнства, а храмові настінні розписи стали "біблією для неписьменних", яку потрібно було читати у певному порядку. На фрескових панно три цикли зображень: євангельські, біблійні та житійні. На мозаїках зображені основні персонажі християнського віровчення. Мозаїчні оздоблення прикрашають головний вівтар і купол собору. Це - поясне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя) з піднятою десницею, в апсиді центрального вівтаря зображена велична постать Богоматері-заступниці Марії-Оранти - Софії-Премудрості Божої, як охоронниці і заступниці Києва і Русі, як "нерушимої стіни, захисниці градів і вєсєй". Марія-Оранта у народній свідомості злилася з язичницьким образом "Великої Богині", що уособлювала силу землі Київська Оранта за колоритом і малюнком належить до найвищих досягнень монументального мистецтва візантійського стилю, його київської малярської школи.

Нижче мозаїчного зображення Богоматері-Оранти, розташована багатофігурна композиція "Євхаристія" (причащання апостолів), а ще нижче - "святительський чин", який є одним із кращих взірців  монументального живопису. Мозаїчні панно св. Софії виконані на яскравому золотистому фоні і набрані із смальти 177 кольорових відтінків. Важливим елементом художнього оздоблення Софії є орнаменти, переважно рослинного характеру. До наших днів збереглося 260 квадратиних метрів мозаїк і близько 3000 квадратних метрів фресок собору Святоі Софії у Києві .

Монументальними розписами були також  оздоблені Успенський собор Печерського  монастиря, Михайлівський Золотоверхий собор, церква Спаса на Берестові  у Києві. З середини XII ст. у Київському, Чернігівському, Переяслському, Галицькому та Волинському князівствах створюються самобутні художні школи. Фресковий живопис повністю замінює настінні мозаїки. Давньоруські фрескові розписи збереглися до наших днів у сакральних спорудах Києва і Чернігова, Смоленська і Владимира на Клязьмі, Пскова, Новгорода, Старої Ладоги та інших давньоруських містах.