Портретна скульптура римлян як предтеча європейської скульптури

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Портретна скульптура римлян як предтеча європейської скульптури

 

 

 

 

 

Роботу виконала

Паустовська

Марина Василівна,

Студентка групи ДОБ-1-11-4.0д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ

2012

Зміст

1. Вступ
2. Функції римського портрета
3. Загальні тенденції скульптурного римського портрета
4. Історичний розвиток римського скульптурного портрета

 

 

Вступ

З усієї багатющої художнього спадщини Стародавнього Риму скульптурному портрета належить майже місце.

Римський скульптурний портрет - один із самих значних періодів у розвитку світового портрета, що охоплює приблизно п'ять століть (I в. До н. Е.. - IV ст. Н. Е..), Характеризується незвичайним реалізмом і прагненням передати характер зображеного; в давньоримському образотворчому мистецтві за своєю якістю займає одне з перших місць серед інших жанрів.

Відрізняється значною кількістю дійшли до нас пам'ятників, які крім художньої мають значну історичну цінність, так як доповнюють писемні джерела, демонструючи нам особи учасників важливих історичних подій. На думку дослідників, цей період заклав основи подальшого розвитку європейського реалістичного портрета. Переважна кількість зображень виконані в мармурі, зустрічаються і бронзові зображення, що дійшли в меншій кількості. Хоча багато римські портрети ідентифіковані з конкретними особистостями або прямо мають напис, що вказує на те, хто послужив їм моделлю, жодного імені римського портретиста не збереглося.

 

Функції римського портрета

Релігійна функція

Однією з коренів реалізму римського портрета стала його техніка: на думку багатьох вчених, римський портрет розвився з посмертних масок, які  знімали з померлих й берегли у домашнього вівтаря.  Вони виготовлялися з воску. Крім воскових масок  зберігалися бронзові, мармурові і теракотові погруддя предків. Маски-зліпки робилися безпосередньо з осіб покійних і потім оброблялися із єдиною метою надання їм більшої подібності. Це спричинило прекрасному знанню римськими майстрами особливостей мускулатури людського обличчя і його міміки, що спричинило у себе чудові результати вже за часів звичайному позуванні. Коріння подібного похоронного культу зустріли римлянами у етрусків, які мають портрет також був надзвичайно розвинений.

Політична функція

За часів Республіки стало прийнято споруджувати у публічних місцях статуї (вже у на повен зріст) політичних посадових осіб, або військовий командирів. Така честь опинялася у вирішенні Сенату, зазвичай, у ознаменування перемог, тріумфів, політичних досягнень. Такі портрети зазвичай супроводжувалися написом, розповідає про заслуги.

Психологічний аспект

Розвиток давньоримського портрета визначався посиленим інтересом до індивідуальної людині, з розширенням кола портретованих. Риму властивий інтерес до середнього класу людини (на відміну інтересу до людини загалом у мистецтві Стародавньої Греції). У основі художньої структури багатьох давньоримського портрета - чітка і скрупульозна передача неповторних рис моделі за дотриманням єдності індивідуального і типового. На відміну від давньогрецького портрета з його потягом ідеалізації. Римський скульптурний портрет виявився максимально натуралістичним і досі пір вважається однією з реалістичних зразків жанру за історію мистецтва. Давні римляни мали таку вірою у собі, що вважали особистість людини гідної поваги у вигляді, якою вона є, без будь-яких прикрас і ідеалізацій, з усіма зморшками, лисинами і зайвою вагою .

 

 

Загальні тенденції скульптурного римського портрета

Звідти мистецтво портретів перейшла до римлян, що до  пластичних портретних зображень, додали новий рід - погруддя. Багато грецькі ремісників працювали у Римі, щоправда, вже з повним дотриманням бажань римського замовника.

Поруч із портретними бюстами і статуями, широкого розповсюдження набули портрети на монетах, камеях і т.д.,стали частими мальовничі портрети. Мистецтво карбування було досить розвиненим, що у профілі на монетах (супроводжуваних написами) сучасні дослідники впізнають безіменні мармурові голови. Ранні зразки станкового портретного живопису представляють фаюмські портрети (територія елліністичного Єгипту,I-IV ст. н.е.), виконуючі функцію похоронних масок. Багато в чому пов'язані із сталими традиціями давньосхідного портрету, водночас утворювалися під впливом античного мистецтва, безпосередньо з натури, несли у собі яскраво виражену схожість із конкретною людиною, а пізніх зразках - специфічну духовність.

Тенденції:

· Створювалися як римськими ремісниками, а і рабами-майстрами, зокрема полоненими греками. Проте, загальну пропорцію встановити неможливо.

· Велика кількість підробок в Новий Час і хибних реконструкцій.

· Впізнання мармурових голів шляхом перевірки профілями на монетах

· Портрет імператора (династичні портрети) здебільшого є найбільш репрезентативним визначенням загального стилю епохи, тому що ці твори виконували найвправніші ремісники та ще й, інші піддані, замовляючи свої зображення, орієнтувалися на моду, задану імператором.

 

 

 

Історичний розвиток римського скульптурного портрета

• Етруський портрет

Важливий внесок у розвиток римського портрета зробило мистецтво їх найближчих сусідів і попередників. Хоча точних відомостей про релігії етрусків не збереглося, збереглися зразки предметів їх похоронного культу свідчать про їх інтересі до передачі портретної схожості.

• Портрет епохи Республіки

Римський скульптурний портрет як самостійне художнє явище простежується з початку I століття до н. е.. - Періоду Римської Республіки.

Стиль портрета I століття до н. е.. ще не став однорідним, відбувалися пошуки.

• Портрет епохи Імперії

Час правління імператора Октавіана Августа став золотим століттям римської культури. Важливим аспектом, що вплинув на розвиток римського мистецтва цього періоду, стало грецьке мистецтво класичного періоду.

Скульптура цього періоду - характеризується простотою і ясністю побудови, строгістю, стриманістю, чіткістю форм і прагненням до узагальнення. Особливо яскраві приклади - придворний офіційний портрет (Август і його родина), де видно відхід від еллінізму (що існував в республіканському портреті) та проявляється інтерес до більш раннього класичного мистецтва V-IV ст. до н. е.

• Портрет Юліїв-Клавдіїв

При наступників імператора Августа - правителів з династії Юліїв-Клавдіїв, класицистичний напрямок в портреті продовжує зберігатися. Традиційним стає зображення обожненого імператора.

• Портрет Флавіїв

Стабільна епоха правління династії Флавіїв призвела до чергового зльоту культури, який торкнувся і портрета.

Виділяють періоди:

Ранньофлавіївські портрети (епоха Веспасіана і його першого сина Тита)

Пізньофлавіївські портрети (епоха Доміціана)

А також напрямки:

- Прогресивне і реалістичне

- Ідеалізуюче й класичне (монументальні статуї, офіційна скульптура).

• Портрет епохи Траяна

Прийнято розділяти «псевдо-республіканські» раннєтраяновські портрети, а потім «портрети десятиліття», коли до ювілею правління Траяна в його іконографії з'являється образ героя-полководця. Портрети другої половини його правління  більш героїзували.

• Портрет епохи Андріана

Для світогляду імператора Адріана, а також для багатьох з його оточення було характерно зосередження на внутрішньому, прагнення втекти від реальності, глибокий інтерес до освіченості, а також звернення до грецької культури. Адріан був еллінофілом, і завдяки цьому було створено новий напрям римського мистецтва-новий сплеск класицизму (символом якого стали портрети коханця Адріана-Антіноя). З візуальних проявів його любові до грецького-мода на бороду, яку він почав носити.

• Портрет Северів

Для історії Римської імперії смутний час III століття н. е.. є епохою розпаду і деградації, але одночасно для образотворчого мистецтва цей час стало надзвичайно продуктивним. Більш того, 2-гу чверть III століття дослідники називають епохою найбільшого розвитку римського портретного мистецтва.

• Портрет IV століття

Наступний період починається з правління Діоклетіана. У цей час - наприкінці III - початку IV століття в римлянах прокидається прагнення до відродження величі і могутності імперії, що проявляється в особливій любові до грандіозності, властивій і архітектурі й образотворчому мистецтву цього часу

З часів Костянтина починається новий етап розвитку портрета. У раннєконстантинівський період розділяються два напрямки: продовження традиції і пошуки нового рішення.

 

Висновок

В ранній період історії Риму його мистецтво майже не відрізнялося від етруського.

У портретних образах, створених римськими майстрами протягом I-IV століть, відбилися естетичні смаки, ідеали римлян і особливості їх світогляду. Роль римського портрета в історії світового мистецтва визначається його глибокої життєвою правдою і затвердженням реалістичного методу в зображенні неповторної індивідуальності людини. Весь подальший розвиток портретної пластики в чому засноване на творчій спадщині римських майстрів. Скульптурний портрет є видатним досягненням образотворчого мистецтва епохи Римської імперії.

 

Список літератури

1. Бритова Н.Н., Лосева Н.М. Сидорова Н.А. Римский скульптурный портрет. - М.: Искусство, 1975. - 224 с.

2. Власов В. Г. Стили в искусстве. - СПб., 1995.

3. Всеобщая история искусств. Т. 1. - М., 1956; т.5. - М., 1964; т. 6. - М., 1965.

4. Древнеримская живопись. Альбом  репродукций. / Сост. А.П. Чубова Л. - М., 1966.

5. Искусство стран и народов  мира. Краткая художественная энциклопедия. Т.1. - М., 1967.

6. История культуры Древней Греции  и Рима: пер. с пол. - М.: Высш. школа., 1990. - 351 с.

7. Кобылина М.М. Искусство Древнего  Рима. - М. - Л., 1939.

8. Культура Древнего Рима. Т.1. - М.: Наука, 1985.

9. Мастера искусств об искусстве. ТТ. 1-7. - М., 1969

10. Словарь терминов архитектуры. - СПб., 1994.

11. Соколов Г.И. Искусство Древнего  Рима. - М., 1971

12. Соколов Г.И. Римский скульптурный  портрет III века. - М.: Искусство, 1983. - 156 с.

13. Чубова А.П., Иванова А.П. Античная живопись. - М., 1966.

14. Чубова А.П. Искусство Европы 1-3 веков. - М., 1970.