Поширення наукових знань на Русі

Лікування зіллям або ліками рослинного походження, теж було поширене в Київській Русі. Тогочасні лікарі володіли знаннями, нагромадженими протягом століть. Вони знали лікувальні властивості численних рослин і вміли успішно оперувати своїми знаннями.

Наступний широко використовуваний момент - фізіотерапія, коли застосовувались різного роду процедури з тими або іншими наслідками. Це - різноманітні компреси й пов'язки, масаж, мастила й протирання, клістири, кровопускання, лазня тощо, які широко застосовувалися середньовічними лікарями.

У письмових джерелах можна знайти згадки про клінічні випадки, а подекуди й докладний опис, що дозволяє сучасним дослідникам поставити точний діагноз (видалення пухлини, лікування прокази, рак). З літопису відомо, що київському князю СвятославуЯрославичу видаляли пухлину — «ръзанье желве», щоправда, операція була невдалою.

 

За історичними джерелами велику роль у лікувальній справі належить жінкам вищих станів. Так, дочка чернігівського князя Єфросинія гарно знала медичну літературу того часу, а княгиня Анна Всеволодівна (засновниця першої світської жіночої школи) сприяла викладанню медицини в школі.

Першим відомим вченим-медиком була княгиня Євпраксія (Зоя) Мстиславівна. Онучка Володимира Мономаха отримала гарну освіту і цікавилась народною медициною. З юного віку вона вдало лікувала хворих, за що в народі її прозвали «Добродією». У 1122 р. вона вийшла заміж за візантійського імператора Іоана Комнена (тоді ж і прийняла ім'я Зоя). Переїзд до Візантії відкрив широкі можливості для подальших вдосконалень знань з медицини, оскільки саме у Візантії: працювали відомі лікарі, закладені перші лікарні при монастирях і запроваджена систематична медична наука в школах, де викладались анатомія, фармація, токсикологія, загальна патологія, терапія, акушерство і гінекологія.

Поєднавши набуті знання з власним досвідом лікування, Євпраксія-Зоя уклала грецькою мовою трактат «Алімма» («Мазі»). Він зберігається у флорентійській бібліотеці Лоренцо Медичі. Ця праця складається з 5 частин і 29 розділів. Перші три частини присвячені питанням загальної патології, загальної діагностики, загальної гігієни, гігієни жінки і дитини, четвертий і п'ятий розділи - питання лікування різних хвороб.

Треба сказати, що медичні знання в Київській державі були адекватні тогочасним знанням в цій галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАТЕМАТИЧНІ ЗНАННЯ

Торгівля,монументальне будівництво, літочислення сприяли розвитку математичних і астрономічних знань. Згідно з дослідженнями Ю.К.Афанасьєва і Б.О.Рибакова, на Русі добре знали формулу обчислення площі кола.

У накопиченні математичних знань провідну роль відігравали практичні

потреби. Це обумовило вивчення чотирьох арифметичних дій, дробів,

обчислення процента, площі круга.

При вимірюваннях довжини русичі використовували «природні» мірила: долоня, п'ядь (відстань між витягнутими великим і середнім пальцями), лікоть, сажень (відстань між двома витягнутими руками).

Мірилом для обчислення проміжків часу стали астрономічні цикли, використовувались різні принципи хронологічних обчислень - сонячні та місячні роки, індикти (п'ятнадцятирічні періоди або Велике коло).

До сьогодні збереглась така пам'ятка, як математичний трактат, присвячений принципам обчислення часу. Його автор - філософ, математик та астроном Кирик Новгородець (жив у XII ст.), він брав безпосередню участь в тогочасних суспільних подіях. Твір складається з 27 розділів, присвячених хронологічним сюжетам: у вступі (розділи 1-5) автор підраховує кількість років, місяців, тижнів, днів та годин, що минули від створення світу (5508 р. до Р.Х.); 6 розділ присвячений проблемі індикта, який широко застосовувався у Візантії; 7 розділ містить питання про так зване сонячне коло (період у 28 років, після якого кожний рік Юліанського календаря припадає на той самий день тижня); 8 розділ присвячений місячному колу (період у 19 років з аналогічною повторюваністю); 9 розділ трактує «віки світу» (тисячоліття); наступні чотири розділи (10-13) присвячені так званим поновленням від початку літочислення; в 14 розділі говориться про високосність і визначається кількість високосних літ від початку світу до дня написання трактату; в 15 розділі мова йде про Велике коло (період у 532 роки), по завершенні якого місячні фази припадають на ті ж самі календарні дати і дні тижня; 16-20 розділи містять підрахунки звичайних («книжних») та місячних тижнів, днів, годин тощо; 21-27 розділи присвячені дробовим частинам години.

Високий рівень будівельної справи Русі свідчить про гарну обізнаність майстрів-будівельників з геометрією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Підсумком накопичення даних в різних галузях знань стало створення

енциклопедій. Першою енциклопедією на Русі став "Ізборник" митрополита Ілларіона (1073 р.).

Треба виділити такі принципи, характерні риси вітчизняної освіти і науки доби, яка розглядається. Це відкритість до світу, активне запозичення і

використання набутків інших народів, що виражалося у вживанні грецької

та латинської мов, широкій перекладацькій діяльності освітніх центрів.

Чітко простежується європейська орієнтація, прив'язка до християнських

цінностей. У освіті поряд з домінуючими церковними існували сильні

світські компоненти. При високому рівні історико-літописної,

релігійно-філософської думки сфера природничих наук ще не розвинена

Високий рівень будівельної справи Русі свідчить про гарну обізнаність майстрів-будівельників з геометрією.