Українська пісня

 

 В основі  традиційних ліричних пісень  лежить відбиток сімейно-побутових відносин. Часто вони відображали не тільки життя в сім'ї в епоху патріархальних відносин, але і стосувалися суспільно-громадської тематики.

 

 В кінці  ХIX століття, особливо після падіння  кріпосного права, відбувається  розширення сімейно-побутової тематики ліричної пісні. У пісню все глибше проникають соціальні мотиви. Поряд з темою одруження або заміжжя піднімаються соціальні питання, «дається яскрава характеристика соціально-економічних умов життя різних верств суспільства, починаючи від коваля, жебрака і закінчуючи купцем і боярином» / Лазутін 1965: 58 /.

 

 Так  у пісні «Калину з малиною  вода зрозуміла» розповідається  про те, як дочка дорікає мати  в тому, що та рано її видала  заміж, як нелегко їй жити  в чужій сім'ї. Через кілька  років вона вирішила зозулею полетіти на батьківщину.  Мати будить своїх невісток і просить їх подивитися, хто це плаче в саду. У деяких піснях замість невісток в сад збираються піти самі брати прилетіла зозулі. Вони по-різному реагують на приліт зозулі, в цьому виявляються властивості характеру кожного з них.

 

 Традиційні  пісні з сімейно-побутового плану  переходять в план соціально-побутової. 

 

 Серед розглянутих нами сімейних  пісень, зібраних А.І. Соболевським, найбільш поширеними сюжетними  лініями є наступні: дівчина сумує в чужій сім'ї по рідних краях, по батькові й неньці. Вона звертається до соловейко з проханням полетіти на рідну сторону і передати звісточку рідним. При цьому ми спостерігаємо варіанти сюжету: дівчина просить солов'я полетіти до милого, а не до батьків; в деяких піснях дівчина просить, щоб соловейко повідав батюшки й матушки про її гірке життя , в інших - просить просто побачити рідних, але не засмучувати їх розповідями про її нелегку долю. Крім того, героїня пісень поводиться з проханнями не тільки до солов'я, але і до зозулі, ластівку.

 

 Не менш популярним є сюжет,  де сокіл вбиває лебідонька. Тут  образи символічні: сокіл - молодець, лебедонько - красна дівиця, вбиває - значить бере дівчину в дружини, позбавляє невинності.

 

 Поширеним є сюжет пісні  «Калину з малиною вода зрозуміла» (див. вище).

 

 Таким чином, мотиви сюжету  в сімейних піснях залишаються  традиційні: туга за рідним домом, нелегке життя в чужій сім'ї, тяжкість сімейного життя. І, нарешті, на тлі картин кріпосницької життя яскраво представлена ​​любов російської людини до рідної природи.

 

 У зв'язку з розвитком капіталізму  в традиційні селянські пісні  все глибше проникають мотиви отходнічества. («Калина з малиною, лазуровий колір»).

 

 Пісня розвивається в період XIX-ХХ ст. При цьому вона продовжує  наповнюватися новим ідейно-тематичним  змістом. Змінюються і самі  творчі принципи відображення  дійсності. На зміну символічних образів і мотивів все частіше приходять образи і мотиви реалістичні. (Ах, по морю, морю синьому ») Відповідно з новими історичними умовами людські образи отримують певну соціальну конкретизацію (« Соловей зозулю підмовляв »).

 

 «У пореформений час, у  зв'язку з розвитком капіталізму, розширенням ринку, виникають купецькі варіанти пісні. Дівчат у цих варіантах запрошують не солдати і не матроси, а <...> купці. Відповідно змінюється і монолог, у якому йдеться про запрошення дівчини. На перше місце в ньому тепер виступає не краса міста, в який запрошується дівчина, а багатство його ринку »/ Лазутін 1965: 65 /. Змінюються естетичні погляди народу.

 

 Деякі пісні настільки змінюються  в своєму змісті і формі,  що по суті перетворюються  на нові пісні. 

 

 «Мова і стиль традиційних ліричних пісень зберігають дивовижну стійкість навіть тоді, коли ці пісні істотно змінюються в своєму змісті, значно трансформуються в композиційному відношенні. І все ж мова і стиль традиційних ліричних пісень впродовж століть не залишаються мертвотно нерухомим »/ Лазутін 1965: 69 /. Відбуваються зміни як у самому словнику, так і в стилістиці окремих пісень. Змінюються застарілі слова сучасними («Ах по морю, морю синьому»), з'являються і різного роду соціально-професійна термінологія. З'являються нові епітети. У піснях втрачається початкова розгорнута описова картина, перетворюючись на коротку оповідну інформацію. Відбувається спрощення художньої форми і ускладнення змісту пісні.

 

 Солдати і козацтво в XVIII столітті представляли собою  нову значну соціальну групу зі специфічними умовами побуту, життя. У зв'язку з цим і з'являються в народній поетичній творчості солдатські і козацькі пісні. Їх тематика різноманітна. Тут відображені і військово-історичні події, в яких яскраво зображені картини битв, в яких розповідається про сміливість і хоробрість російських воїнів, створюються образи полководців. Війна малюється суворими, правдивими фарбами.

 

 Солдатські пісні військово-історичної  тематики представляють абсолютно  нове явище в російській народній пісенній творчості. У них представлені інші образи, сюжети, теми і мотиви.

 

 У XVIII столітті у зв'язку  з розвитком мануфактурної промисловості  і гірничорудного виробництва  в Росії з'являються робітні  люди. Відбувається розвиток так  званого робочого фольклору, де головною темою є тема праці. У цих піснях розповідається і про знаряддя виробництва, і про сам процес праці.

 

 Мотив покарання робітника  є характерним у піснях робочого  фольклору. 

 

 Зміст пісень в кінці XIX - початку ХХ століть максимально  відображає дійсність.  Еволюція змісту пісень зробило свій вплив і на еволюцію основних пісенних образів.

 

 

Основні герої 

 

 

 Специфічність змісту ліричних  пісень визначається насамперед  характером ліричного героя. «Ліричний  герой народної пісні - це завжди проста людина: селянин, селянка, ямщик, бурлак, повстанець -« молодецький розбійник »/ Лазутін 1965: 33 /. Саме їхні почуття, світогляду і думки становлять основний зміст ліричної пісні.

 

 Герой-солдат з'являється в  солдатських військово-історичних  піснях. Він постає хоробрим, сміливим воїном на тлі суворої війни.

 

 У тих же піснях ми зустрічає  і образи російських полководців  Суворова, Платова і Кутузова.

 

 Героєм пісень стає і козак,  який ставиться на один рівень  з солдатом.

 

 Головним героєм робочого фольклору є робочий-умілець. Він виконує будь-яку роботу, про що яскраво оповідає лірична пісня. Крім цього в піснях малюється важке життя робочих, важкі умови праці під час кріпацтва. «Особливо показові в цьому відношенні пісні гірничозаводських робітників Уралу і Сибіру» / Лазутін 1965: 104 /.

 

 У піснях показаний також  і образ господаря фабрики  - гнобителя робочих мас. 

 

 Отходніческіе пісні розвивають  любовну і сімейно-побутову тематику  традиційних пісень. Героями є  дівчата та їх улюблені.

 

 Образ заробітчани скупо зображений у піснях. Селяни йшли на заробітки в інші міста, повертаючись в рідні місця після довгого поневіряння. Заробітчани в піснях розділені на дві групи: заробітчани, які після довгої роботи поверталися в село, і заробітчани, які, попрацювавши в трактирі, відвикли від важкого життя в селі. Саме про любителів «легкого життя» складали сатиричні та гумористичні пісні.

 

 Героями пісень були також  бурлаки, візники.  Бурлаки в  піснях називаються «людьми вільними»,  вони порівнюються з вільними птахами гусьми-лебедями. Згодом змінюється народний світогляд по відношенню до бурлацтво. Бурлацтво стає символом каторжної праці та бідності.

 

 «Перебуваючи у тісному творчому  взаємодії, селянські, солдатські  і робочі пісні являють собою  єдиний пісні-творчий процес XIX століття» / Лазутін 1965: 141 /. Проте саме з другої половини XIX століття в піснях цих груп розвивалися яскраві специфічні риси, своєрідність кожної групи пісень, особливо в ідейно-тематичному плані.

 

 Більш чітко і яскраво  показаний ліричний герой в піснях XIX - початку ХХ століття, де в якості ліричного героя виступає колектив / Лазутін 1965: 166 /. Однак думки і почуття, що розкриваються в народній поезії, не позбавлені конкретності і виражають ідеології певного класу.

 

 У сімейних ліричних піснях, розглянутих нами, головними героями є дівчина і молодець.

 

 Дівчина тужить за рідним  домом, нудиться в чужій сім'ї.  У пісні все це представлено  за допомогою різних епітетів  і метафор, які допомагають  чіткіше уявити нелегке життя  «в неволі». В одних піснях вона знаходить друга - солов'я або подругу - Зозуленька (зозулечку). Героїня звертається до них з проханням побачити рідних батюшку й матушку, розповісти їм про її нелегкого життя.

 

 Героями народних пісень  є і представники з тваринного або рослинного світу. Так ми зустрічаємо сокола, голуба, лебідонька, голубку, дубчік, верба і т.п. Ці образи, як правило, символічні.

 

 За кожним з них закріплена  певна риса характеру. Так,  наприклад: 

 

 дубчік - символ молодості, фортеці; 

 

 лебідонька - символ дівчини-нареченої; стадо лебедине - символ молодої та її подруг; лебідь з лебедяткамі - жінка з діточками;

 

 голуб із голубкою - стародавній  символ закоханих. Але в піснях, розглянутих нами, голуб із голубкою  практично не зустрічається. «Слід  зауважити, що символ голуба рідко зустрічається в народній ліриці» / Сидельников 1959: 74 /.

 

 Соловей - мабуть, найпоширеніший  персонаж ліричних пісень. Він  посланець любові. Дівчина часто  просить соловейка заспівати.  Його пісня наповнена смутком  і журбою, тугою і болем. Яскрава пісня солов'я хіба що розкриває перед нами картину внутрішніх переживань ліричної героїні. Повага до цього героя виражається за допомогою ласкавого звернення: його називають і соловейком, і соловьюшкой, і соловеюшкой, і соловейко, і соловейко вільної пташечка. Все говорить про любов до пташці вільної.

 

 Сокіл - це добрий молодець, суджений, що вибирає собі лебідонька - червону дівчину. 

 

Поетика

 

 

 Стиль ліричних пісень складний  і різноманітний. За допомогою  метафор, гіпербол, епітетів створювався традиційний фольклорний світ, в якому у декілька ідеалізованому вигляді представлені і «російська природа з її темними лісами, широкими річками, глибокими озерами, зеленими полями, і російський побут з його хатами, теремами, світлиця, лавками, і звичайно ж самі люди - персонажі пісень »/ Анікін, Круглов, 259 /. Саме використовувані в піснях художні засоби і сприяють передачі почуттів і настроїв героїв ліричних пісень, надаючи емоційний вплив на слухачів.

 

 Традиційна лірична пісня  розробила цільну символічну систему, в основі якої лежить зіставлення людського світу з природним. Так, часто символом молодця є соловей, сокіл, селезень і голуб. Як символ дівиці в розглянутих нами піснях - лебідонька, утушка, голубка. В якості символів в піснях виступають образи і предмети рослинного світу.  Символом дівиці є калина, верба, береза; молодця - дуб, хміль, зустрічається виноград. Однак частіше рослини в піснях символізують яке-небудь стан, те чи інше почуття або настрій. «Так, наприклад, якщо калина і малина можуть бути символами радості і веселощів, то полин, осика, жостір та горобина, навпаки, завжди є символом смутку, горя і туги. Як правило, цвітіння будь-якої рослини означає радість, веселощі, кохання, і навпаки, його в'янення - печаль, горе, розлуку »/ Лазутін 1965: 33 /.

 

 Таким чином, символічні образи  ліричних пісень ще більше  підкреслюють специфіку їх змісту.

 

 Вживання символів у ліричної  пісні дозволяє глибше розкрити  почуття і переживання ліричного  героя, надають пісні яскраву  емоційну виразність.

 

 Характерним художнім засобом  ліричних пісень є епітет. У  піснях зустрічаються означальні  епітети (Батюшков, матінка, женихів  і т.п.), виразні епітети (рідний  батюшка, миленький братик, добрий  молодій, красна дівиця і т.п.), образотворчі епітети (створюють умовно-символічний світ, про який говорилося вище, вони в поєднанні з виразними епітетами формують емоційний настрій пісень) (голубка сиза, блюдо златое і т.п.). У ліричних піснях функція епітета головним чином «виразна, емоційно-оцінна» / Лазутін 1965: 48 /.

 

 Дуже рідко зустрічаються  в піснях гіперболи, які перш  за все визначають почуття  і настрої героя. «Типовим місцем  у ліричних піснях у гіперболічних  масштабах створені картини жіночого  плачу» / Лазутін 1965: 49 /.

 

 Засобом емоційно-психологічної виразності в ліричних піснях виступають і метафори. Але вони вживаються досить рідко. Розглянемо більш детально художній прийом уособлення як один з видів метафори.

 

 Уособлення - найдавніший художній  прийом, тісно пов'язаний з формуванням  образного мислення людини і властивий усній народній поезії. Способи вираження уособлення різноманітні. Серед них виділяються уособлення в позиції звернення, дієслівні уособлення (особлива роль тут належить антропоморфного сказуемому), іменні уособлення, уособлення-додатки, уособлення в прямій мові і діалозі. Слід звернути увагу на спосіб вираження уособлення через позицію звернення. Звернення використовується в мовному спілкуванні з метою залучення уваги тієї особи, до якої звертаються з промовою. Крім того, звернення спонукає слухача слухати, тобто виконує спонукальну функцію.

 

 У ліричних піснях зустрічаються  однослівних звернення, «не містять  у своїй семантичній структурі  та в найближчому оточенні  додаткові антропоморфні дії,  крім займенників другої особи»  / Константинова 1997: 34 /:

 

Верея ти, моя вереюшка,

 

 Підтримай-но ти бабу п'яну  ...

 

/ «Я вечор, молода, під бенкеті  була»; Соб. Т. II /.

 

 Зустрічаються в розглянутих  нами контекстах ліричних пісень  та конструкції з поширеними  зверненнями, де присутні антропоморфні програми та оціночні епітети:

 

 Подуй, подми, мати погодушка  нізовенькая, 

 

 Разд, раздой, мати погодушка,  калину в саду ...