Центри античної культури у Північному Причорномор’ї

2.7.Античні міста

         Північнопричорноморські греки,  зокрема ольвіополіти, слідували  традиціям та досягненням античного  містобудування — принципам розміщення  та забудови торговельно-адміністративних  площ — агор, культових ділянок  — теменосів. У більшості міст у межах окремих районів використовувався принцип регулярної прямокутної забудови, а Херсонес мав таке планування в межах усього міста. Від споруд культового призначення до нас дійшли тільки залишки фундаментів та окремі деталі ордерів — бази, барабани стволів колон, капітелі, частини антаблементів тощо. Будувалися антові, простильні, периптеріальні та толосові типи храмів, що вирішувалися найчастіше у формах іонійського або дорійського ордерів.

В архітектурних деталях  цих споруд, однак, не простежується  специфічно північнопричорноморських особливостей. З інших реконструйованих графічно монументальних споруд становить  інтерес пританейон у Пантікапеї (II ст. до н. е.), подвір'я якого з  двох боків оточене дорійськими  портиками. На архітектурних деталях  цієї споруди збереглися сліди поліхромії. У Північному Причорномор'ї досить велике поширення мав аттічний ордер, який використовувався найчастіше при  спорудженні невеликих будівель громадського призначення (наприклад, гімнасій в Ольвії) та житлових будинків.

          До монументального мистецтва  належать підлоги з сюжетними  або орнаментальними зображеннями, складеними з дрібної різноколірної  гальки на вапняному розчині.  Вони прикрашали парадні приміщення  багатих будинків. Так, в одному з будинків Ольвії III—II ст. до н. е. в орнаментальних рамках галькового вимощення підлоги зображені грифони, леви, пантери, кабани. Галькова підлога із сценою вмивання відкрита в одному з херсонеських будинків. Велику мистецьку та пізнавальну цінність являють собою надмогильні пам'ятники — стели. Якщо спочатку це були рівні мармурові або вапнякові плити, увінчані карнизом або фронтоном, на яких були тільки написи, то з III ст. до н. е. на стелах зустрічаються рельєфи з зображенням небіжчиків, іноді їх родичів, сцени з життя померлих. Цікавими є боспорські стели IV—III ст. до н. е., в розписах яких простежуються аттічні художні традиції (це, зокрема, стели з зображенням Апфи — дружини Афінея — та воїна), а також портрет юнака з Херсонеса (IV ст. до н. е.), намальований восковими фарбами на кам'яному надгробку [4. C. 28 ].

2.8. Архітектура

         Судячи із численних знахідок  скульптур, їх фрагментів та  постаментів, у античних містах  Північного Причорномор'я встановлювалося  багато скульптур богів, героїв, в основному грецького пантеону, а також, можливо, окремих, особливо  видатних діячів античних держав  та інших осіб. Великі за розміром статуї звичайно встановлювались як у храмах, так і просто неба, найчастіше на культових ділянках або в спорудах культового призначення. Відомі, наприклад, статуя богині Астари з Таманського півострова (друга половина IV ст. до н. е.), великі статуї левів з Ольвії (кінець IV — початок III ст. до н. е.), статуя Діоніса з Пантікапея (початок IV ст. до н. е.) тощо. Проте до нас в основному дійшли скульптури, призначені для невеликих закритих приміщень — Діоніса з Тірітаки, Афіни, Кібели та Артеміди з Ольвії, Афродіти з Херсонеса та ін. Багато скульптур, особливо класичного та елліністичного часу, були привізні і являли собою першокласні копії творів таких видатних давньогрецьких скульпторів, як Пракситель і Скопас. В Ольвії, зокрема, знайдено постамент статуї з підписом Праксителя.

 

 

2.9.Ювелірне та  ужиткове мистецтво

Високого рівня досягло  в античних містах Північного Причорномор'я, особливо в Ольвії і Боспорі, виготовлення художніх прикрас із коштовних та кольорових металів, що вражають своєю  технічною довершеністю та високою  художньою майстерністю виконання.

Значного розвитку в цей  час, особливо у Боспорі, досягло  також мистецтво торевтики. Тут  поряд зі штампованими досить грубо  виконаними прикрасами створювалися ювелірні вироби, які своєю багатоколірністю та пишністю відповідали смакам сарматських  племен. Типові ювелірні прикраси боспорських  майстрів знайдено, зокрема, в сарматських  похованнях поблизу с. Ковалівки  Миколаївської області та в Нижньогірському  районі Кримської області. Поєднання  золота і кольорового каміння, застосування геометричного поліхромного візерунка  повністю відповідали принципу інкрустаційного  стилю, який у Боспорі в II ст. н. е. застосовувався в декорі архітектурних  споруд. Слід зазначити, що традиції місцевих племен у мистецтві північнопричорноморських міст досить яскраво виявилися не тільки у Боспорі, який по праву вважається художнім центром сарматського світу, а й в інших містах, зокрема  Тірі.

         Досить значне поширення мала високохудожньо оформлена імпортна посуда — чорнолакова, чорно- та червонофігурна (кіліки, кубки, різні глеки, блюда для риби тощо). На посудинах зображалися міфологічні сюжети, зокрема пов'язані з легендами про Північне Причорномор'я, сцени полювання та війни, жанрові тощо. Поряд з імпортною в побуті північнопричорноморських греків була поширена, особливо в елліністичний час, продукція місцевого керамічного виробництва — проста та чорнолакова кераміка, прикрашена орнаментом, розмальованим різними фарбами; так звані поліхромні вази із сюжетними зображеннями та ін. Кераміка, а також інші види прикладного мистецтва, що досягли високого рівня довершеності, — гліптика, різьблення по кістці, художнє лиття різних прикрас, карбування монет із зображенням богів, героїв, царів, а іноді й різних споруд того часу — храмів, укріплень, були своєрідним взірцем для мистецтва всього Північного Причорномор'я, впливали на прискорення розвитку культури місцевих племен.      

2.9.1. Релігія 

Релігія античних міст Північного Причорномор'я, особливо на початку  їхнього існування, була єдиною з  релігією метрополії. Тут шанувалися Зевс, Афіна, Аполлон, Артеміда, Кібела у різних іпостасях, Геракл та ін. В особливій пошані були божества, зв'язані з землеробством і родючістю: Деметра, Кора-Персефона, Діоніс. Для відправлення культових церемоній існували спеціальні священні ділянки, будувалися храми, численні вівтарі, присвячені окремим божествам. Поступово у релігійні уявлення жителів античних міст Північного Причорномор'я проникають елементи культів божеств місцевого, негрецького походження. Так, у Херсонесі поширився культ таврської богині Діви. Вплив культури місцевих племен особливо посилився близько рубежу нової ери. Крім того, у цей час у мистецтві античних міст-держав з'являються й елементи романізації [6.C. 30]. 

Розвиваються культи синкретичних божеств. Зокрема, в Пантікапеї зростає  шанування головного бога, в основі якого лежав культ Зевса, а  також входили елементи фракійського культу Сабазія та, можливо, сарматського кінного бога. Поява у Боспорі  у перші століття нашої ери  культу єдиного бога характерна для  пізньоантичного суспільства в  період його розкладу і свідчить про  поступовий перехід до монотеїзму.

          На початку IV ст. н. е. у Боспорі  вже існує християнська община, представник якої — боспорський  єпископ Кадм — у 325 р. н.  е. брав участь у першому  Нікейському соборі. Поширюється  тут також культ римських імператорів.  У містобудуванні та архітектурі  поряд з давніми традиціями  у перші століття нової ери  спостерігаються деякі нові елементи, головним чином римської провінціальної  школи.

 

 

2.9.2.Населення  та традиції

Створилися передумови для виникнення держав із змішаним населенням, що складалося з греків та тубільного населення, яке, зокрема, в Боспорській державі, було представлене племенами сіндів, меотів, скіфів та ін. Прогресивна роль античних північнопричорноморських міст полягала насамперед у тому, що вони вплинула на прискорення соціально-економічного і політичного розвитку місцевих племен, формування в них класового суспільства, розвитку їх економіки, культури, ідеологічних уявлень.

Античні традиції ввійшли  складовою частиною в культуру місцевих племен. Цей процес торкнувся не тільки скіфо-сарматських і зарубинецьких  племен. У сферу контактів з  античною культурою були також утягнуті і носії багатоетнічної черняхівської  культури, пам'ятки якої зони Лісостепу  і прилеглої до неї частини  Степу, на думку більшості дослідників, належать, як і зарубинецькі, до ранньослов'янських.

2.9.3.Торгівля

Протягом усього свого  існування античні міста - держави  Північного Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного Середземномор'я , Причорномор'я , з навколишніми племенами , Римом , і його східними провінціями . Ведуть торгівлю з варварами , які постачали грекам зерно , рибу , худобу , шкіри , рабів , мед , віск , натомість одержували ремісничі вироби , зброю , прикраси , вино , тканини.

Торгівельні стосунки з варварським  світом відбувались на обмінній, а  з античним – головним чином на грошовій основі . Монетна справа виникає у

північнопричорноморських  державах майже одночасно з їхнім формуванням.

Кожний із полісів карбував власну монету.

 

     

 

Отже, Греки – засновники північнопричорноморських міст були в  основній своїй масі малозаможними землеробами, частково–торговцями, ремесниками. Грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я, причому мирне. 
      Поняття «демократична рабовласницька республіка» було досить умовним, оскільки більшість населення фактично не користувалася громадянськими правами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, розвиток культури грецьких міст-держав Північного Причорномор’я  проходив із дотриманням основних культурних тенденцій метрополій, але одночасно  не був позбавлений місцевих особливостей. Антична культура, яку принесли в Північне Причорномор'я грецькі переселенці, справила величезний вплив на духовний світ і соціально-економічне життя місцевих племен.  З боку формування української культури надмірний інтерес пов’язаний з тим, що грецька колонізація значно вплинула на розвиток культури місцевого населення. Адже тісні взаємини з грецькими містами-державами долучили землеробів і скотарів до цивілізаційних культурно-історичних процесів. Українське населення впродовж цілого тисячоліття відчувало на собі вплив високої античної культури, що знайшло свій вияв у прискоренні їхнього соціально-економічного та культурного розвитку.

Отож, починаючи вiд далекого часу формування слов'янських племен на теренi України i до новiтнiх часiв  антична культура зробила вагомий  внесок в розвиток української духовної iсторiї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Алексеев Ю. М. Історія України [Текст]: [навч. посіб. для. вищ. навч.  

   закл.] / М. Ю. Алексеев, А. Г. Вертечем, В. М.Даниленко . — К.:

   2003. –118с.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX

    століття. 2-ге вид.: [навч. посіб. для. вищ. навч. закл. ]/  В. Й. Борисенко.

  -  К.: Либідь, 1998.- 616 с.

3. Воронявський  А.В. Історія України [ Текст ] : навч. посіб. для студ. вищ.

   навч. закл. / А. В. Варнавський . –Х.: Парус, 2005. – 544с.

4. Кушнерук В.А. Історія України  [Текст]: [навч. посб. для. вищ. навч. 

      закл.]/ А. В. Кушнерук, А. В. Греченко. –К .: Літера, 2000. –400с. 

5. Литвин В.М. Історія України: навч. посіб./ В. М. Литвин, В. М.  

      Мордвинцем, А. Г.Слюсаренко. –К .: Знання Прес, 2002. – 670с. 

6. Рибалка І. К.  Історія України [Текст]: [навч. посіб. для. вищ. навч.закл.] /  

      І. К. Рибалко. –Львів: Світ ,1995. –570с.