Вияв постмодернізму в українській літературі

УКООПСПІЛКА

 

Чернівецький кооперативний економіко-правовий коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

на тему:

 

«Вияв постмодернізму в українській літературі»

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

студентка 251 групи

Перепада І. О.

Викладач:

Біловус Л. Т.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернівці, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1. СУТЬ І ПОНЯТТЯ ПОСТМОДЕРНІЗМУ.  ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...…4-6

2. ПОСТМОДЕРНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ……………….......7

ВИСНОВОК………………………………………………………………………8

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………..9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасні літературознавці (Тамара Гундорова, Соломія Павличко, Дмитро Наливайко) літературний процес кінця ХІХ – ХХ століть умовно поділяють на два етапи: 1) епоха модернізму – кінець ХІХ – перша половина й середина ХХ ст.; 2) епоха постмодернізму – 80 – 90 рр. ХХ ст. Постмодернізм як літературна течія виник у США і Європі в останню третину ХХ ст. Його естетичну природу пов’язують з плюралізмом. Це явище складається з поєднання й органічного співіснування різних художніх систем. Постмодерністичний дискурс (сукупність висловлень з певної теми) синтезує мистецтво й антимистецтво, елітарну й масову культуру, карнавальне, іронічно-сміхове й серйозне ставлення до дійсності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУТЬ І ПОНЯТТЯ ПОСТМОДЕРНІЗМУ,  ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

       Постмодернізм сьогодні – це культурологічний феномен, зміст і

термінологія якого поки що не з’ясовані остаточно. Як правило, літературний

процес багатьом сучасникам видається тією або іншою мірою хаосом. Це

стосується будь-якої літературної доби. Тож невипадково, що на початку ХХІ

ст. хаотичною видається література постмодерну.

       

       Естетичною природою цього явища є поєднання і органічне співіснуваннярізних художніх систем. Постмодерн виник внаслідок відчуття письменниками кінця історії, певної епохи. Це естетичний бунт проти всього радянського, нова форма існування української ідеї.

         Сьогодні темою постмодернізму займається ряд дослідників: І. Ільїн,

В. Пахаренко, Ю. Андрухович, Є. Баран та ін. Одним із провідних теоретиків

даного явища є І. Ільїн, який пише про зв’язки постмодернізму із масовим

мистецтвом та розважальними жанрами літератури. На його думку,

постмодернізм слід розглядати як безпосередню реакцію на стереотипи

масового усвідомлення.

 

         За висловом В. Пахаренка: «Внутрішня суть постмодернізму полягає в

заперечуванні наративу реалістичного дискурсу, причинно-наслідкової

залежності сюжетних ліній, психологічної зумовленості. Тобто, його аж ніяк не задовольняє все стереотипне, стале, що породжує стандартну, завчасно

очікувану реакцію».

 

          Дослідниця Т. Гундорова виділяє загальні риси цього феномену,

виокремлюючи особливості жанрів і стилів, у яких домінує постмодернізм.

Належну увагу потрібно надати критикам Є. Барану і Н. Зборовській, які не

приховували свого негативного ставлення до постмодернізму, якому вони

протиставляли традицію і національну самобутність української літератури.

Зокрема, Є. Баран доводить, що «за умов сучасної демократії, коли зникла

потреба в письменнику-герої, роль письменника в суспільстві здевальвувала до ролі блазня, який розважає натовп смішними та страшними казками».

 

        Сучасна українська література не може розвиватись без інновацій у

світовій літературі, тому таке явище, як постмодернізм є притаманним і нашій країні. Сьогодні ще остаточно не визначене поняття «постмодернізму».

 

        У сучасному літературознавстві ведуться жваві дискусії щодо цього

поняття, оскільки з його допомогою намагаються окреслити особливий період розвитку художньої літератури, що є досить складним, суперечливим і

різнорідним явищем.

 

        Дата виникнення постмодернізму також залишається дискусійною.

Сьогодні виділяється п’ять різних точок зору з даного питання, але більшість

дослідників сходяться на тому, що перехід від модернізму до постмодернізму

припадає на середину 1950-х рр. У 1960-і – 1970-і рр. постмодернізм охоплює

різні національні літератури, а у 1980-і рр. він став домінуючим напрямком

сучасної літератури і культури.

 

        Постмодернізм – не просто літературний напрям. Він претендує на

вираження загальної теоретичної «надбудови» сучасного мистецтва, філософії, науки, політики, економіки, моди. Сьогодні науковці говорять не лише про «постмодерністську творчість», а й про «постмодерністську свідомість», «постмодерністський менталітет», «постмодерністський умонастрій» тощо.

 

       Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, «цитатне

мислення», принцип гри. Загальне осміяння і глузування над усім є тотальноюіронією. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму – це завжди висміювання попередніх і неприйнятих форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури.

      

        Іншими характеристиками постмодернізму є невизначеність,

театральність, гібридизація жанрів, співтворчість читача, насиченість

культурними реаліями, ставлення до літератури як до «першої реальності».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОСТМОДЕРНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

       В українську літературу постмодернізм увійшов непомітно. Він був,

насамперед, антитезою не модернізму, яким цікавився і з яким співіснував, а

антитезою тоталітаризму і соцреалізму. Більша частина українських критиків

зайняла в оцінці постмодернізму консервативну позицію, вимагаючи

критичного ставлення до постмодернізму і навіть відмови від нього. Інша –

розділилася на виразних популяризаторів, для яких рушієм культури є ревізія

всіх цінностей з національними включно, і тих, хто визнає постмодернізм як

данину.

 

      Попри свою безсистемність, постмодерний період в українській літературі потребує класифікації. В. Єшкілев запропонував неомодерний принцип поділу письменників: «вісімдесятники» – ті, що вийшли з андерграуду та «дев’яностники». Перші письменники зорієнтовані на західну культурну традицію, другі – на вітчизняну.

 

    Серед перших виразно постмодерністських творів — романи У. Еко «Ім'я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985).

      

     Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, О. Ульяненка, С. Прощока, В. Медведя, О. Забужко та інших.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

      Отже, вивчення і аналіз літературних статей дає підстави стверджувати,

що постмодернізм – це образно-стильова система, що увібрала в себе художній досвід багатьох попередніх епох. Вона відрізняється потужним розвитком інтелектуальної тенденції і є черговою ланкою в ланцюгу історії.

 

     Постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 1980-х рр. – початку ХХІ ст. Для постмодернізму характерним є еклектика всіх попередніх напрямів літератури, цитатократичність, гра як спосіб існування автора, читача і самого твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. http://library.zu.edu.ua/doc/UPMP.pdf
2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Постмодернізм
3. http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1856.html