В єдності сила народу

 

 

 

 

 

Твір 

на тему:

В єдності – сила народу, Боже, нам єдності дай...

 

 

 

 

Щодня я чую ці слова, чудові, небуденні,

І вірю, що за них  нема дорожчих слів для мене.

“Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни...

В єдності –  сила народу. Боже, нам єдності дай...”

Ще на світанку світової цивілізації людство прагнуло до об’єднання. Спочатку була сім’я, рід, плем’я, а потім ішло далі об’єднання людей задля спільної мети, задля  продовження життя на Землі. Так  постали держави, а з ними і  виникла потреба у об’єднанні зусиль для захисну і нових завоювань.

Це все історія нас вчить, бо вона – справжній скарб, який неможливо оцінити. Вона вчить людей  розуму і часто закликає до порозумінь між людьми, бо не враховувати помилки  історії певної епохи – то прирікати  себе на крах.

Все це видно як у дзеркалі на прикладі нашої Батьківщини – багатостраждальної землі української, яка процвітала і занепадала часом. Київська Русь була могутньою державою, Великий князь  Володимир охрестив її під знаменом православної віри і цим об’єднав русичів. Але урок історії нам дає підстави здригнутись, бо Київська Русь через роз’єднання між князями на окремі князівства занепала. Король Данило Галицький зумів об’єднати велику державу – Галицьку Русь, але й вона з часом розпалась. Великий гетьман України Богдан Хмельницький зумів теж створити міцну державу, але й вона з часом зазнала краху. Причина одна – роз’єднання народу. Пам’ятаймо цей урок історії.

Ось уроки Великої Вітчизняної...

Тільки єдиний народ зміг подолати фашистську чуму ХХ століття і прийти на допомогу народу Європи.

І сьогодні, коли України переживає  складний політичний момент, усі ми повинні об’єднатися, щоб не похитнути  нашу державність, не дати загальмувати економічний розвиток країни, не допустити  погіршення життя людей. Наш народ  зараз відстоює демократичні засади нашого буття і діє з усвідомленням особистої громадянської відповідальності кожного за долю України, за єдність наших земель від Карпат до донських степів, від Полісся до Криму. Я вірю, що наш народ докладе усіх зусиль, щоб зберегти і зміцнити єдність країни і нації, мир і злагоду, продемонструє високу свідомість, толерантність, високий патріотизм, прагнення до порозуміння з усіма, хто вболіває за неї, бажає добра.

Таким вірним полум’яним патріотом до кінця відданий народові є Тарас Григорович Шевченко. Своїм натхненним поетичним словом він боровся за краще життя і долю народу, мріяв про світле і радісне майбутнє України. Йому неоднаково було:

Як  Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її  окраденою збудять...

Поет проклинає усіх, хто несе горе народові. Він заклинає порвати кайдани, щоб на землі настала правда. У вірші “І виріс я на чужині” Шевченко мріє про те, щоб були

“... У селах у веселих

І люди веселі.

Воно  б, може, так і сталось.

Якби  не осталось

Сліду панського в Україні.

Тарас Григорович Шевченко твердо вірив, що наближається зоря світанку, зоря нового в історії людства. Заклик до збройних виступів і повалення  існуючого ладу він висловив і  поезії “Заповіт”, яка є одним  з найбільш яскравих революційних віршів поета.

Тут він висловлює  сподівання на краще життя і висуває  ідею вільної нової сім’ї. Без  всякого сумніву, Тарас Шевченко вірив у майбутнє України і  був переконаний, що міни неодмінно  відбудуться і настане день, коли

...На  оновленій землі

  Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати.

І будуть люди на землі.

Вільний  народ оживить природу, оживись свою душу, шануватиме своїх героїв, свою історію, свою правду. Нам не слів чекати, поки хтось нам розкаже свою історію, своє минуле. Ми самі повинні підносити нашу рідну мову як прапор свого духовного багатства. Кобзар вірить в перемогу українського народу і вселяє в нього надію на вільне майбутнє.

Радуйтеся, вбогодухі,

Не  лякайтесь дива...

Бо  на землі правда стане.

Так, я вірю в пророчі слова поета.

Бо коли, як не сьогодні не радіти і не переповнюватись почуттям гордості за наш український народ. Події на майдані Незалежності видаються мені народним подвигом, святом солідарності і взаємопідтримки. Я впевнена, що це найяскравіші сторінки в історії нової України. А наостанок хочу сказати устами Кобзаря

Обніміться  ж, брати мої,

Молю  вас, благаю!