Героїчний епос як жанр європейського Середньовіччя (за поемою «Беовульф»)

                              Немало у Хродгара

                              я, глашатай,

                              встречал иноземцев,

                              но столь достойних

                              не видел! [ 4, c. 45 ].

     Додатковим  засобом героїзації служить і  родовід героя. Людина в поемі  не мислиться поза колективом, з яким він пов`язаний вузами спорідненості. Введення будь-якого персонажу, власне, відкривається вказівкою на рід, до якого він належить, і перерахуванням його прославлених пращурів. Згадка про рід, до якого належить персонаж, має глибокий сенс. Зв`язок з прославленим, відомим своїми подвигами родом, доповнює характеристику і визначає певною мірою чесноти героя. Він здатний і готовий до здійснення подвигів не тільки через свої особисті якості, але і як представник славного своїми подвигами роду.

     Неповторність  зброї є поширеним прийомом  героїчної характеристики, яка служить зовнішнім, видним атрибутом героїчної сутності персонажу. Особливо важливу роль відіграє меч, який Беовульф знаходить в царстві Гренделя, і яким вбиває матір чудовиська:

                              Правдоречивый

                              сказал бы: воистину

                              вождь, наделивший

                        вас, нестоящих,

                        кольцами золота,

                        ратными сбруями [ 4, c. 164-165 ].

     Особлива цінність і магічні сили зброї, мечів, шоломів, лат—акцентуються по-різному. В першу чергу це епітети, які вказують на гостроту, міцність зброї, дають докладний опис прикрас на ньому. Не менше значення має і «генеалогія» зброї: її походження, приналежність прославленим воїнам, перемоги. Ось як це замальовується в самій поемі «Беовульф»:

                             Тот меч хранился

                              и щит и кольчуга

                              у Веохстана,

                              покуда не вырос

                              ему преемник,

                              дабы продовжить

                              славу отцовскую

                              среди гаутов [ 4, c. 153 ].

Звідси слідує, що родовід  зброї вказує і на родовід персонажу, засвідчує їх чесноти.

     Описи предметів в поемі функціонально значущі. Розповідач сам милується ними, з тонким знанням справи і очевидним задоволенням зображує той або інший предмет. Найбільш ґрунтовне зображення скарбу, охоронцем якого був дракон: тут перераховані десятки предметів, зброя, прикраси, коштовне каміння, причому кожен з предметів охарактеризований окремо:

                              Увидел множество

                               колец, камней,

                               груды золота

                               и самоцветов,

                               сосуды дивные,

                               древние вещи [ 4, c. 160 ].

     Предмети, якими наповнений епічний світ, надають йому жвавість, яскравість  і блиск. Наочний світ «Беовульфа» – яскравий, святковий, нарядний, і саме тому він є героїчним. Буденні, повсякденні, тьмяні предмети не узгоджуються з уявленням про героїку. Свідченням цього може бути опис шолому Беовульфа:

                              И шлем сверкающий

                              нужен воину

                              в бучиле тёмных

                              водоворотов,

                              кров надёжный,

                              увитый сетью

                              и золоченым

                              вепрем увенчанный [ 4, c. 97 ].

      «Ідеальний»  воїн-правитель повинен був походити  з відомого роду, відрізнятися  красою і привабливістю. Його  красу зазвичай підкреслював  одяг, що свідчить про любов  до золота і коштовних каменів.

     Від героя  вимагалась сила, інакше він не зміг би носити зброю, яка важила близько шістдесяти, вісімдесяти кілограмів. Цю силу він проявляв зазвичай, подібно до Геракла, в дитинстві. Так, Беовульф, щоб звільнити данців від чудовиська, яке вночі вбивало людей, вступає з ним в жахливу сутичку і при цьому кидає всю зброю, виявляючи цим величезну силу, що дозволяє йому відірвати чудовиську лапу голіруч.

     Від воїна-правителя очікувалося, що він буде постійно піклуватися про свою славу. Слава вимагала невпинного підтвердження, все нових і нових випробувань. Лицар не може спокійно слухати про чужі успіхи:

                              Каждого смертного

                              ждёт кончина!

                              пусть же, кто может,

                              вживе заслужит

                             весную славу!

                             Ибо для воина

                             лучшая плата—

                             пам'ять достойная! [ 4, c. 94-95 ].

     Мужність  була необхідна воїнові-правителеві  як людині військовій, щедрість, яка від нього очікувалась і, яка вважалася неодмінною рисою благородної людини, служила залежним тим, хто про прославляв при дворах подвиги лицарів, сподіваючись на гарне частування і пристойні подарунки. Недолік мужності – найважче звинувачення.

     Отже, поема  містить уявлення тогочасного  Середньовічного суспільства, щодо  рис «ідеального воїна». Тут присутня інформація про сучасну зброю, побут, обряд поховання, тощо. Таким чином, головний герой поеми «Беовульф» наділений відвагою, мудрістю, має здібності до кораблеводіння і плавання, вірний до свого обов`язку. Беовульф – красивий, сильний та хоробрий. Він – втілення народного ідеалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      ВИСНОВКИ

 

     У добу Середньовіччя світова література вступила в новий період свого тривалого розвитку. У добу раннього Середньовіччя заявив про себе архаїчний епос, який був представлений героїчною епопеєю і піснею патріотичного змісту з історичною основою, яка виконувалася народними співцями. Епос у кожній країні мав свої національні особливості, йому були притаманні як спільні риси так і загальнонародні епічні риси.

     Зразком героїчного епосу середньовіччя стала «Поема про Беовульфа», яка виникла на основі стародавніх німецьких переказів, що відносяться до язичницьких часів. Особливістю поеми «Беовульф» є докладність описів її численні відступи: детальне змалювання боїв, розповіді героїв про свої подвиги можемо дізнатися про релігію, побут, проведення часу тощо.        «Поема про Беовульфа» належить до дохристиянської героїчної фольклорно-епічної традиції, на що вказує й вказує її стиль, сюжет та образи.

     У літературознавстві й досі не існує загальноприйнятої концепції щодо виникнення «Поеми про Беовульфа»,  яким чином вона написана, чи була складена з різних елементів. Її рукопис датується приблизно 1000 р.

     Розглянувши  сюжетно-композиційну основу поеми,  можемо зробити висновок, що головною  особливістю поеми є її героїчність, а зміст і поетика «Поеми про Беовульфа» приголомшують своєю складністю, багатогранністю та різночасністю. Поема є невичерпним джерелом відомостей про тогочасне життя європейців: багаточисельні описи обрядів, побуту. Точність та виразність поетичної мови приваблюють і сьогодні дослідників і читачів.

    Проаналізувавши  казково-міфологічні мотиви, варто  зазначити, що головною ознакою  героїчного епосу, і власне  те, що відрізняє поему від  казки є трагічний фінал, а  саме загибель головного героя.  Також, можна зробити висновок, що у казковому епосі вся  увага зосереджена на індивідуальній долі героя, а в героїчному епосі – на долю країни, держави або ж племені. Епічна поема, на відміну від чарівної скази, – це оповідання про досягнення героєм безсмертя. Отже, «Беовульф» – це поема про героя і його пошук безсмертя, що досягається в героїчній згоді на власну смерть в обмін на безсмертну славу.     

     Дослідивши язичницький і християнський мотиви у «Поемі про Беовульфа», варто зазначити, що це питання й досі залишається відкритим. Однак, із впевненістю зазначимо, що в поемі спостерігається нашарування, синтез християнського світогляду на язичницькі уявлення.

     Образ Беовульфа, зображується відважним, з мистецтвом кораблеводіння і плавання, бойовим мистецтвом, мудрістю, досвідом, а також хоробрим та мужнім. Образ могутнього богатиря, що втілює силу і потужність свого племені, позбавлений індивідуальних рис, проте націлений на виконання головного завдання, що стоїть перед ним, – захисту свого племені від чудовиськ. Додатковим засобом героїзації служить і родовід героя. Він здатний і готовий до здійснення подвигів не тільки через свої особисті якості, але і як представник славного своїми подвигами роду. Неповторність зброї є поширеним прийомом героїчної характеристики, яка служить зовнішнім, видним атрибутом героїчної сутності персонажу. На підставі цього, можна говорити про Беовульфа як втілення красивого, сильного та хороброго народного ідеалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  1

 

 

                      

                         

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Алексеев М. П. Литература средневековой Англии и Шотландии. – М.: Выс. шк., 1984. – 361 с.

2. Аникин Г. В., Михалская Н. П. История английской литературы. – М.: Выс. шк., 1975. – 528  с.

3. Аникст А. А. История английской литератури. – М.: Учпедгиз, 1956. – 483 с.

4. Беовульф // Библиотека  всемирной литературы: Серия первая. – М.: Худ. литература, 1975. – 6-95 с.

5. Гуревич О. Средневековый  героический эпос немецкого народа. – М.: Худ. лит., 1975. – С. 5-14.

6. Давиденко Г. Й. История западноевропейской литературы раннего и зрелого Средневековья. – М.: Худ. лит., 2007. – 399 с.

7. Ерлих О. Беовульф. Старшая Едда. Песня про Нибелунгов. Том 9. М.: —Худ . літ., 1974. – С. 5-25.

8. История Всемирной литературы. Т. 2. – М.: Наука, 1997. – 816 с.

9. Ковалёва Т. В. Литература Средневековья. – М.: Худ. лит., 1988. – 237 с.

10. Література західноєвропейського Середньовіччя. – Вінниця: Нова книга, 2003. – С. 163-174.

11. Мельникова Е. А. Меч і ліра: англосакське суспільство в історії і епосі. –   М.: Думка, 1987. – 203 с.

12. Пинський Л. Є. Реализм эпохи Возродження. – М.: 1961. – С. 10-17.

13. Пропп В. Я. Сказка. Эпос. Песня. – М.: Лабиринт, 2001. – 368 с.

14. Рубанова Г. Л. Історія світової літератури західноєвропейського Середньовіччя. – Львів: ПАІС, 2004. – 144 с.

15. Савело К. Ф. Ранньофеодальна Англія. – Л.: БРЕШУ, 1977. – 144 с.

16. Смитрицкая О. А. Поетическое искусство англосаков. – М.: Худ. літ., 1980. – С. 171-232.

17. Фюман Ф. Пісня про Нібелунгів у прозовому переказі. – К.: Веселка, 1989. – 158 c.

18. [ Електронний ресурс ] : http: // www. gumer. info / bibliotek Buks / Fiction / beov / index. php

19. [ Електронний ресурс ] : http: // www. uky. edy / Kiernan / e Beowulf / main. htm

20. [ Електронний ресурс ] : www. Beowulf – ru / enr-lang. narod. ru