Жанр утопії в європейській літературі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

САМОСТІЙНА РОБОТА

на  тему: «Жанр утопії в європейській літературі» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент І курсу

Інституту східних мов (108 гр)

Хлопук  Олександр 
 
 
 
 

  Київ  – 2010

  Роман-утопія — це унікальний винахід письменників-публіцистів гуманістичного періоду Західної Європи, хоча його корні і сягають до часів Античності. Мабуть, жодна інша культура у цілому світі, окрім європейської, не змогла би підняти жанр звичайного політичного памфлету на такий високий художній щабель.

  Суть  жанру зводиться до найпростішого: на протязі роману, автор, за традицією, покладеною Томасом Мором, котрий став основоположником свідомого напрямку, у художньо-описовій формі розповідає про соціально-політичну систему, котра вважається ідеальною. Система в романі існує не в теорії, але показана у всій своїй красі в дії; автор лише ділиться своїми “спостереженнями” за чудово втіленою на практиці моделлю соціуму, що розвивається в котрійсь окремій локалізованій країні. Неважливо, де відбувається дія: на острові, загубленому десь у Тихому океані, в паралельній історії, де ідеальний державний устрій зумів втілитись у життя прямо у нас під боком, або в недалекому майбутньому. Ціль автора: описати соціум і політику країни. Автор справляється з ціллю хоч би де та країна не існувала. Звісно, це досить суперечливе ствердження, і багато науковців схильні відносити до жанру роману-утопії лише ті твори, дія в яких відбувається у недалекому майбутньому. Проте я схильний до ідеї розширити межі жанру і віднести до “утопії” твір, який автор написав опираючись на її канони та ідеї (інакше ми не зможемо віднести туди ні “Історію севарамбів” Дені Вераса, ні “Третій сон Віри Павлівни” Миколи Чернишевського, ні навіть саму “Утопію” Томаса Мора, дія в якій, як не крути, в майбутньому не відбувається).

  Слід  відрізняти утопію від схожих за виглядом, але зовсім різних за духом жанрів, таких як:

• Власне наукова праця. Навідміну від сухого викладу позитивних сторін певної політичної системи (росказаний він у ессе, памфлеті, докторській дисертації чи десятитомній праці “Комуністичний устрій”), роман-утопія — це жанр художньої літератури, а отже має всі відповідні для неї ознаки і використовує художній стиль мовлення.
• Наукова-фантастика. За більшістю класифікацій, роман-утопія входить до числа жанрів, котрі можна класифікувати як “наукова фантастика”. Зважаючи на це, можна помилково віднести певні праці наукової фантастики до жанру утопії. Навідміну від інших піджанрів цієї категорії, роман-утопія зосереджує свою увагу на описі ідеального на думку автора державного устрою, коли наукова фантастика, як найчастіше, використовує його як фон для основного сюжету.
• Антиутопія. Цей злий близнюк роману-утопії, хоча й діє за всіма її законами, має на меті нищівну критику певного існуючого або вигаданого автором політичного устрою в художній науково-фантастичній формі. Найчастіше для критики використовуються змодельовані автором політичні системи тоталітарного духу, що ховаються за утопічними лозунгами загальної рівності та братерства.

  Досить  часто, починаючи від классичного  роману Томаса Мора, опис країни-утопії межує з гострою критикою дійсності. Це може ріднити роман з політичними  памфлетами, проте з часів Мора автори все частіше використовують прийом критики дійсності власне у ході роману, розумно показуючи приклади переваг омріяного устрою над похмурою дійсністю або блискуче (чи не дуже) використовуючи іронію та сатиру.

  Право називатися романом “утопіям” дає наявність головних героїв та сюжетної лінії. Частіше за все головний герой, хоч і є фіктивним персонажем, за своїми поглядами та висновками ототожнюється за автором. Класичний сюжет “утопії” - це записи головного героя від першого лиця про враження від побаченого і пережитого, спогади про окремі випадки мандрівки в неіснуючу країну та роздуми на їх основі.

  Літературознавці  вигадали класифікацію самих романів-утопій. Утопії діляться за тематичним принципом: найчастіше в основі ідеального суспільства, приведеного в романі, лежить гармонія в якомусь особливо-конфліктному питанні людського існування. Слід зазначити, що в “утопії” часто змішуються ознаки із запропонованої нижче класифікації. Отже, утопії поділяються на:

1. Екологічні — в них описане суспільство, котре досягло гармонійного співіснування суспільства і природи навколо, або ж суспільства і природи як одного цілого.
2. Економічні - “утопії”, засновані на особливо вдалій економічній системі, котра дозволяє досягти майнової рівності. Ледве не найпоширеніший жанр, котрий полюбляють митці від соціалізму.
3. Історично-політичні — вони засновані на ідеї “вічного миру”, його досягнення. Найчастіше він в уяві автора слідує за особливо кривавою, бездумною і нелюдською війною.
4. Політичні — в них “утопії” засновані на запропонованій автором політичній системі. Теж популярна серед соціалістів всіх напрямків, проте використовуються і такими демократами, як Томас Мор.
5. Релігійні — засновані на подоланні релігійних конфліктів в суспільстві. Серед них зустрічаються утопії домінування однієї реальноіснуючої і сповідуваної автором релігіі (християнські, мусульманські), домінування авторської релігії, утопії атеїстичні, полірелігійні (в якій релігій тисячі, проте ніодна не претендує на світове панування) та утопії примирення релігій.
6. Феміністичні — утопії, засновані на взаємовідносинах статтей. В них часто проводяться експерименти по абсолютному урівненню ролей чоловіка і жінки в суспільстві, їх ідеальному поєднанню або ж навіть повному домінуванні жіночої статі над чоловічою. Часто використовувались прихильницями руху фемінізму на початку його існування.
7. Утопіаністчні — це особливий підвид утопій, що існував з давніх-давен. До нього відносят утопічні сюжети з фольклору різних культур, як Золотий вік у древньогрецькій міфології або Едемський сад з біблійного міфу.

  Людиною, що відкрила жанр “утопії”, вважають англійського філософа Томаса Мора. Сам  жанр отримав свою назву за його блискучим романом “Золота книжечка, настільки ж корисна, як і забавна про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія”, що був виданий в Лондоні у 1516 р.

  Саме  Томас Мор заклав перші стовпи традицій жанру роману-утопії, про  які йшла мова вище. Головний герой  твору, бравий моряк Гітлодей, ділиться зі своїм співбесідником враженнями про відвіданий ним острів Утопія. Перша частина роману містить в собі об'єктивну і розумну критику тогочасного ладу в Англії, де було розповсюджене свавілля аристократичної влади та буржуазії, повний безлад в сільському господарстві та придушення гуманістичних прав робочих та селян; разом з тим Томас Мор пропонує свій варіант програми реформ, котра найшла багато прихильників в Англії XVI ст. Друга частина — це, власне, розповідь про острів Утопія з його пречудовим державним устроєм.

  Оскільки  про сам жанр “утопії” було багато сказано вище, можна зупинитись на прикладі соціально-політичної моделі, запропонованої Томасом Мором.