Зв'язок смаку і жадання, смаку і забави та спокушання

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний університет

Самостійна робота 
З курсу «Історія зарубіжної літератури» 
на тему: 
«Зв'язок смаку і жадання, смаку і забави та спокушання(мотиви бажання та задоволення в контексті літератури 19 століття на матеріалі новели "Кармен" П. Меріме)»

                                                                         Виконала: студентка I курсу

                                                                         групи 102

                                                                        факультету сходознавства

                                                                  Гобернюк Анастасія Олександрівна

                                                 Перевірив: Бабарика М.Г.

«Київ-2013»

Зв'язок смаку і жадання, смаку і забави та спокушання(мотиви бажання та задоволення в контексті літератури 19 століття на матеріалі новели "Кармен" П. Меріме)

Смак постає у контексті смаку щодо людських взаємин? Типу "смак на жіночу красу", "смак на типаж чоловіка"? Жадання і спокуса тоді постають наслідком того чи іншого смаку на людей.

Взагалі, щодо слова «смак». Переносного значення воно набуває десь у середині 18 століття під впливом французького goût(смакові відчуття, присмак). З цього ж століття «смак» використовується для позначення здатності людини сприймати та естетично оцінювати об’єкти краси, мистецтва. Це ми можемо побачити на прикладі новели «Кармен», в якій відображається сприйняття та оцінка героїні-циганки – Карменсіти, спочатку самим автором: «Она невысока ростом, молода, хорошо сложена», «у нее огромные глаза», «одета она была просто, пожалуй, даже бедно, во все черное, как большинство гризеток по вечерам», «в волосах у нее был большой букет жасмина, лепестки которого издают вечером одуряющий запах», а потім вже і доном Хосе. Як я вже зазначала в попередньому абзаці, це щось на кшталт смаку, «смаку на жіночу красу». По суті, смак породжує жадання і спокусу щодо того чи тієї особи, на яку пав вибір.

Якщо спиратися на бачення та розуміння «смаку», яке ще розробляв німецький філософ І.Кант, то можна прийти висновку, що принцип смаку – здатність судження взагалі. Естетичний смак ґрунтується на естетичному ідеалі, на всіх природніх особливостях, що викликають у людини почуття піднесення, гармонії, витонченості, задоволення, свободи, оптимізму-песимізму тощо.

Естетичний ідеал є відправною точкою до сприйняття, саме він підштовхує та наводить людський індивід на окремий інтерес до носіїв естетичного. Естетичний смак сприймається крізь призму естетичного ставлення індивіда до дійсності, залежить від тих, чи інших вподобань, захоплень, сприйняття краси-потворності, гармонії-дисгармонії. Судження смаку дає можливість оточувати себе речами, які породжують стан комфорту, легкості, піднесення, допомагають пояснити та протиставити всьому тому, що викликає антипатію чи супротив. Отже, естетичне сприйняття є діалектичний процесом, обумовленим, з одного боку, наявністю естетичної потереби, а з іншого — відповідним об'єктом, здатним як предмет потреби викликати певну специфічну оцінку і переживання:

 «Я сильно сомневаюсь в чистокровности сеньориты Кармен, во всяком случае, она была бесконечно красивее всех ее соплеменниц, которых я когда-либо встречал. Чтобы женщина была красива, надо, говорят испанцы, чтобы она совмещала тридцать "если", или, если угодно, чтобы ее можно было определить при помощи десяти прилагательных, применимых каждое к трем частям ее особы. Так, три вещи у нее должны быть черные: глаза, веки и брови; три - тонкие: пальцы, губы, волосы, и т.д. Об остальном можете справиться у Брантома. Моя цыганка не могла притязать на все эти совершенства. Ее кожа, правда, безукоризненно гладкая, цветом близко напоминала медь. Глаза у нее были раскосые, но чудесно вырезанные; губы немного полные, но красиво очерченные, а за ними виднелись зубы, белее очищенных миндалин. Ее волосы, быть может, немного грубые, были черные, с синим, как вороново крыло, отливом, длинные и блестящие. Чтобы не утомлять вас слишком подробным описанием, скажу коротко, что с каждым недостатком она соединяла достоинство, быть может, еще сильнее выступавшее в силу контраста. То была странная и дикая красота, лицо, которое на первый взгляд удивляло, но которое нельзя было забыть. В особенности у ее глаз было какое-то чувственное и в то же время жестокое выражение, какого я не встречал ни в одном человеческом взгляде. Цыганский глаз - волчий глаз, говорит испанская поговорка, и это - верное замечание. Если вам некогда ходить в зоологический сад, чтобы изучать взгляд волка, посмотрите на вашу кошку, когда она подстерегает гороб’я». Як ми бачимо, таке сприйняття у автора викликано саме об’єктом, Карменсітою. Воно залежить від вподобань, суто суб’єктивної оцінки. Якби автору був не до вподоби циганський народ , і він не мав би хоча б малої тяги до іспанців, то Кармен виглядали би по-іншому. Я маю на увазі наше сприйняття, адже читаючи уривок, ми неволі сприймаємо ії як гарну дівчину, з довгим чорнявим яскравим волоссям, білими зубами, які були біліші за очищений мигдаль та повними губами. Тобто, завдяки тому, що для автора Карменсіта є привабливою, ми неволі з цим погоджуємося.

Судження смаку розглядається, як я вже зазначала, суто як об’єкт і лише з боку його естетичної цінності. Під часа цього процесу, він сприймається не залежно від політичних, моральних, релігійний характеристик:

«Я был молод тогда; я все вспоминал родину и считал, что не может быть красивой девушки без синей юбки и спадающих на плечи кос [обычный костюм крестьянок Наварры и баскских провинций]. К тому же андалусок я боялся; я еще не привык к их повадке: вечные насмешки, ни одного путного слова. Итак, я уткнулся носом в свою цепочку, как вдруг слышу, какие-то штатские говорят: «Вот циганочка». Я поднял глаза и увидел ее. Это было в пятницу, и этого я никогда не забуду. Я увидел Кармен, которую вы знаете, у которой мы с вами встретились несколько месяцев тому назад.  
      На ней была очень короткая красная юбка, позволявшая видеть белые шелковые чулки, довольно дырявые, и хорошенькие туфельки красного сафьяна, привязанные лентами огненного цвета. Она откинула мантилью, чтобы видны были плечи и большой букет акации, заткнутый за вырез сорочки. В зубах у нее тоже был цветок акации, и она шла, поводя бедрами, как молодая кобылица кордовского завода. У меня на родине при виде женщины в таком наряде люди бы крестились. В Севилье же всякий отпускал ей какой-нибудь бойкий комплимент по поводу ее внешности; она каждому отвечала, строя глазки и подбочась, бесстыдная, как только может быть цыганка. Сперва она мне не понравилась, и я снова принялся за работу; но она, следуя обычаю женщин и кошек, которые не идут, когда их зовут, и приходят, когда их не звали." В даному уривку наведений опис першої зустрічі дона Хосе і Кармен. В ньому вже починає з’являтися смак спокуси. Якщо для автора Карменсіта була лише об’єктом смаку, то для дона Хосе вона постає як спокуса. Своєю поведінкою вона змушує Хосе звернути на себе увагу, що призводить до вже його оцінки цієї дівчини. Як і для автора, вона виявляється привабливою, та крім цього, зароджує почуття спокуси. Але зважаючи на ії походження та страх героя до андалуських дівчат, та оцінку такої «краси» у його краях: «У меня на родине при виде женщины в таком наряде люди бы хрестились.», він не сприймає ії цілком: «Сперва она мне не понравилась».

Смак – це поняття нормативне і формується воно залежно від специфічних вподобань та світосприйняття, але все ж таки його межі «розмиті». Як писав Л.С. Виготський: «За своєю природою естетичне переживання залишається незрозумілим і прихованим у своїй суті і протіканні від суб’єкта. Ми ніколи не знаємо, чому нам сподобався той чи інший твір.» Так сталося і в випадку з доном Хосе:  «Я не знаю, сказала ли эта женщина хоть раз в жизни слово правды; но, когда она говорила, я ей верил; это было сильнее меня. Она коверкала баскские слова, а я верил, что она наваррка; уже одни ее глаза, и рот, и цвет кожи говорили, что она цыганка. Я сошел с ума, я ничего уже не видел… Словом, я был как пьяный; я начал говорить глупости, я готов был их натворить».

Отже, зв’язок смаку і жадання та спокуси породжується суто індивідуально. В деяких випадках це, звісно, може залежить від моральних та релігійних вподобань, але загалом – це індивідуальний інтерес до носіїв естетичного, який народжує почуття спокуси та жадання.