Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Ноября 2013 в 00:34, доклад
Перед тим як почати аналізувати п᾽єсу «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра з огляду на визначення особливостей реалізації карнавальної природи кохання в контексті англійського Ренесансу,спочатку треба зазначити, що саме собою являє прийом карнавалізації.
Міністерство освіти та науки
України
Київський національний лінгвістичний
університет
Кафедра теорії та історії світової літератури
Самостійна робота на тему:
Карнавалізація кохання в комедії В.Шекспіра
«Сон літньої ночі»
Студентки факультету романської
філології
відділення французької мови
Сапченко Олени
Київ 2013
Перед тим як почати аналізувати п᾽єсу «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра з огляду на визначення особливостей реалізації карнавальної природи кохання в контексті англійського Ренесансу,спочатку треба зазначити, що саме собою являє прийом карнавалізації.
Емоційне життя
Тепер конкретно розглянемо особливості карнавалізації кохання в п᾽єсі. На мою думку тема кохання є провідною в комедії. Ліричні герої «Сну літньої ночі» - однопланові, змальовані з незначною індивідуалізацією: Гермія маленька й смаглява, Гелена висока й білява, Деметрій рішучий та різкий у судженнях, а Лізандр має м'яку й ліричну вдачу. Кохання це мана, кохання-безумство, любовне шаленство ламає дружбу Гелени та Гермії, змушує забути про клятви вірності Деметрія та Лізандра. Власне, не Оберон чи Пак, а всесильне кохання збиває на манівці, штовхає молодих героїв на сміливі або й нерозважні вчинки. Саме необдумані вчинки, боже вільність кохання героїв, їх нестриманість та розум затуманений коханням робить з них таких собі блазнів, які живуть у своєму світі. Про цьому дуже ясно говорить у комедії мудрий Тезей. Коли людина керується тільки почуттям, він нерідко помиляється. Почуття оманні, і людина, піддавшись уяві, може помилитися у своїх прихильностях. Так, Деметрію здається спочатку, що він любить Гермию, а потім його почуття переноситься на Гелену, і він переконується в тім, що перший потяг було помилковим. Також в цьому проявляється двійництво у творі. Весь сюжет комедії проникнутий тонкою іронією з якою Шекспір дивиться на дивні примхи людського серця. Але цим самим В.Шекспір намагається привернути увагу до важливості проявів почуттів, до того,що кожна людина моє право на кохання. Саме визнання права людини на радість і щастя на землі було найбільшим надбанням епохи Ренесансу . Людина отримала право на гідність, право на самовираження, але це не зробило її егоїстичною та самовпевненою. Саме на це, на мою думку, розкриває прийом карнавалізації кохання в творі.
Визначальною особливістю
жанру Шекспірової комедії є
поєднання в ній у нерозривну
цілість фантастичного і
У цій комедії виділяється кілька сюжетних мотивів, запозичених з різних джерел: з “Порівняльних життєписів” Плутарха взято Тезея та Іпполіту, з “Метаморфоз” Овідія - Пірама та Фісбу, лісові духи підказані фольклором. Все це, перетворене на диво багатою уявою драматурга; і створює поетичний світ комедії, в якому сплелися умовність і правдоподібність, романтика і життєва проза, лірика і блазнівство. Саме в цьому проявляється використання В.Шекспіром античних кодів у творі.
Також треба зазначити
про присутність у творі
Пек .Я той веселий каверзник нічний.
За блазня в Оберона я служу.
Більш насиченим твір робить прийом п᾽єса в п᾽єсі. П'єса про «Пірама й Фізбу» - це художній документ великої ваги, який доніс до майбутніх поколінь, хай у стилізованому вигляді, народну комедію тих часів. За допомогою цього прийому автор показує що могло статися з героями, що їхнє кохання може привести до смерті.
Карнавал не знає розмежування на виконавців та глядачів. Його не спостерігають, – у ньому живуть, і живуть усі, тому що за своєю ідеєю він всенародний. У карнавалі саме життя грає, а гра на певний час стає самим життям. В цьому специфічна природа карнавалу, особливий рід його буття. Тому в межах карнавалу людина підкоряється лише єдиному закону – закону карнавальної свободи. “Сон літньої ночі” - одна з найбільш життєрадісних гуманістичних комедій. Її ренесансний зміст полягає у ствердженні торжества природного людського почуття і нездоланної сили кохання.
Література
Наукові праці:
1. М.М.Бахтин. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. М., 1965.
2. К.Г.Юнг. Психология образа трикстера//К.Г.Юнг. Душа и миф. Шесть архетипов.-К.-М., 1997.
3. Матвійчук В. Мистецтво доби Відродження (Данте і Шекспір) // Зарубіжна література. – 2003. - № 38. – С. 12 – 14.
4. Шекспир У. Полное собрание сочинений: В 8 т. / Пер. М.Донского.- М.: Искусство, 1960. – 211 с.
5. Шекспир в мировой литературе: Сборник статей. – М.-Л.: Худ. литература, 1984. – 383 с.
Информация о работе Карнавалізація кохання в комедії В.Шекспіра «Сон літньої ночі»