Класифікація концепту

На сьогодні в україністиці не існує усталеної й вичерпної класифікації концептів. Вчені виділяють різновиди концептів лише за одним критерієм (пор. соціологічний, гносеологічний, лінгвістичний, лінгвокультурологічний, генетичний, соціолінгвістичний, естетичний тощо). Проте будь-який концепт одночасно підлягає класифікації за кількома параметрами, оскільки він наділений цілим комплексом ознак і характеризується ба. Тому метою реферату постає опрацювання класифікаційної схеми концепту з урахуванням основних та додаткових параметрів класифікації, що всебічно відображає сутність концепту. Розглянемо найбільш відомі в україністиці та русистиці класифікації концептів.

 

С. Аскольдов виділяє два типи концептів – пізнавальні та художні, акцентуючи увагу на рухомості меж між ними: Пізнавальні концепти – схематичні, мають поняттєву природу, оброблюють сферу замінюваних явищ з одного погляду; Художні концепти – діалогічні, оскільки характеризуються чисельністю одночасно значущих поглядів. Породжувальний і сприймальний моменти свідомості у цьому випадку рівноцінні. Концепти цього типу характеризуються невизначеністю можливостей і підкоряються особливому виду прагматики – Художній асоціативності, Тому вони образні, символічні. Породжені митцем, концепти розвиваються і підлягають своєрідному збоченню під час сприйняття.

 

Пізнавальний концепт :

1.Концепт  суспільний.

2. Психологічно  простий.

3. Не домішуються  почуття, бажання,  взагалі щось  ірраціональне. 

4. Стосується  множинної предметності,  ідеальної  або реальної.

5. Неозначені  можливості підпорядковані  законам логіки або вимозі відповідності  до реальної дійсності.

6. Скерований  на конкретні уявлення, що  є  складниками його логічного «родового»  обсягу.

7. Виконує  номінативну або дефінітивну  функцію. Не має ніякої (або малу)  внутрішньої спорідненості зі  своїми  внутрішніми смислами. 

 

Художній концепт :

1. Концепт  індивідуальний. 

2. Психологічно  складний.

3. Це комплекс  почуттів, бажань,  ірраціонального.  

4. Не завжди  стосується множинної  предметності.  

5. Наявний  зв’язок елементів, скерований  на прагматику художньої асоціятивності.   

6. Тяжіє до  потенційних образів і скерований  на них. Вільний від рамок логічного  виз-  начення. 

7. Це символи, які мають внутрішній  органічний  зв’язок зі своїми значеннями.

 

 

За лінгвокультурологічним параметром концепти поділяються на рамочні та концепти з міцним ядром: Рамочні концепти (від рама – 2. Довільної форми оправа з різного матеріалу, в яку вставляють дзеркала, портрети, картини тощо) – це концепти, ідеальний зміст яких утворює своєрідну раму. Ця рама може накладатися на певні явища. При цьому ці явища можуть збігатися з межами рами, підводитися під неї, а можуть навпаки не збігатися з нею. Отже, маємо концепти, безпосередньо пов’язані з процесом соціальної оцінки, підведення під норму, що вироблені усвідомленою діяльністю суспільних сил (концепти Інтелігенція, Цивілізація); Концепти з міцним ядром – Це культурно значущі концепти у своїй цілісності, у всьому комплексі ознак, а використання однієї з ознак як рами концепту можливе лише як штучна логічна процедура (концепти Любов, Віра) .

 

В. Ужченко зазначає, що серед концептів виділяють загальнокультурні й етнокультурні: Загальнокультурні концепти – Це концепти, що віддзеркалюють загальнолюдські цінності й уписані в культурно-глобальний контекст (концепти Життя, Смерть, Воля); Етнокультурні концепти – Це вербалізовані феномени з етнокультурним компонентом, уписані в культурно-національний (культурно-ареальний) контекст (для українців – це концепти Віз, Хата, Рушник; для донецького ареалу – Шахта, Лава).

 

В. Карасик пропонує протиставляти три типи концептів: Етнокультурні концепти – ментальні утворення, актуальні для всієї етнокультури; Соціокультурні концепти, актуальні для певної групи в межах певної лінгвокультури. Концепти цього типу неоднорідні: виділяють концепти, що об’єднують великі групи людей за віковими, гендерними, освітніми, становими ознаками, та концепти, що ідентифікують малі групи носіїв певної субкультури – від об’єдань за інтересами до родини; Індивідуально-культурні концепти, Актуальні для індивідуума: індивідуально-авторські концепти, що виражаються ключовими словами, властивими письменнику чи філософу; концепти, що визначають психотип особистості.

 

А. Вежбицька використовує семантичний параметр і вводить терміни концепт-мінімум, концепт-максимум та енциклопедичний додаток: Концепт-мінімум Характеризує неповне володіння смислом слова, що притаманне звичайному носію мови, якому відома сама реалія, але вона є начебто периферійною для його життєвої практики; Концепт-максимум Охоплює „повне” володіння смислом слова, що притаманне звичайному носію мови, якому реалія відома в усьому її обсязі; Енциклопедичний додаток Розширює концепт-максимум професійними знаннями.

 

За коґнітологічним параметром виокремлюють дві групи концептів: первинні й вторинні концепти; прості й складні: Первинні концепти – це вихідні концепти, сутність яких не підлягає аналізу; Вторинні концепти – похідні концепти, що розвинулись з первинних, підлягають подальшому уточненню та модифікаціям, потрапляючи під вплив інших концептів постійно видозмінюються; Прості концепти – концепти репрезентовані одним словом у мовній картині світу; Складні концепти – концепти представлені словосполученнями і реченнями.

 

У галузі творчого мислення найчастіше говорять про Наукові Та Художні Концепти, що відповідно стосуються спеціальної та естетичної сфер людського знання (Н. Данилюк, В. Іващенко, Л. Міллер). Сьогодні в галузі суспільних наук, за даними В. Іващенко, як наукові розглядають концепти Етнос, Нація, Комунікація, Спілкування (М. Каган), Ментальність (А. Соколова), Жанр (С. Штирков), Тероризм (К. Петров) тощо; у філологічній концепції – концепти Система, Функція, Домінанта (Ю. Тинянова). На матеріалі сучасних художніх, публіцистичних, фольклорних текстів вивчаються й описуються Естетичні концепти Істина, Добро, Краса (Е. Береговська, Н. Артюнова, О. Леонтьєва, І. Тарасова).

 

На жаль, при вивченні концептів не враховується історичний параметр класифікації, хронологічні межі певних часових відрізків (концепти Античності, концепти Середньовіччя, концепти Відродження, концепти Просвітництва, концепти Нового часу тощо). Більшість лінгвістів говорить про приналежність концептів до культури, зазначаючи, що саме вони „формують тіло національної культури”, „наділені культурним змістом”. Традиційно культура поділяється на світову та національну. Тому вважаємо доречним застосовувати терміни Світові концепти та Національні концепти. Світові концепти – концепти, що постають внаслідок синтезу кращих досягнень усіх національних культур. Національні концепти – концепти, що є синтезом однієї культури, її різних класів, соціальних груп.

 

Класифікаційна схема концепту складається з трьох основних етапів: 1) поділ за історико-культурологічним параметром; 2) поділ за ціннісно-соціологічним параметром; 3) поділ за коґнітологічним параметром; і чотирьох додаткових етапів: поділ за соціолінгвістичним, лінгвокультурологічним, гносеологічним та естетичним параметрами. Актуальним також постає приналежність до традиційного чи не традиційного погляду на певні проблеми, що висвітлюються в різних роботах різних вчених.

 

На першій стадії класифікуємо концепт за Історико-культурологічним параметром На світовий концепт або національний. Серед національних концептів виділяємо: концепти первісної доби, концепти давнього світу (концепти Давнього Єгипту, концепти Давньої Месопотамії (Дворіччя), концепти Давнього Китаю, концепти Давньої Японії), Концепти античних держав (концепти Давньої Греції, концепти Давнього Риму), Концепти давніх слов’ян, Концепти Середньовіччя (концепти Середньовічної Франції, концепти Середньовічної Англії, концепти українського Середньовіччя і т. д.), Концепти Відродження (концепти італійського Відродження, концепти Франції доби Відродження, концепти українського Відродження тощо),концепти доби Просвітництва (концепти Франції доби Просвітництва, концепти Англії доби Просвітництва і т. і.), Концепти Новішого часу (концепти радянського часу, Концепти пострадянської Росії, концепти пострадянської України, концепти США тощо). На наступній стадії кожний з названих концептів може отримати статус Загальнонаціонального Або Етнокультурного. Однак необхідно пам’ятати, що „концепт завжди містить етнокультурний компонент, який може виявлятися з різним ступенем виразності, бути по-різному експлікованим, але наочно прояснюється на основі порівняння з відповідними концептами інших мов чи діалектів однієї мови”.

 

На другому етапі з’ясовуємо приналежність концепту до однієї з трьох груп за Ціннісно-соціологічним параметром: 1) Матеріальний, 2) Духовний (пізнавальний, інтелектуальний, моральний, філософський, правовий, релігійний концепт) І 3) Політичний, екологічний або економічний концепт.

 

На третьому етапі окреслюємо Коґнітологічні параметри Концепту: Генетичний параметр – Первинний Концепт або Вторинний; Структурний параметр – Простий Або Складний Концепт; Мікроконцепт Або Макроконцепт; Семантичний параметр – Концепт-мінімум, концепт-максимум, енциклопедичний додаток.

 

Можливі також додаткові етапи класифікації концепту за Соціолінгвістичним параметром На Етнокультурний, Соціокультурний Або Індивідуально–культурний Концепт; Лінгвокультурологічним параметром – на Рамочний концепт Або Концепт з міцним ядром; Гносеологічним параметром – на Повсякденний Або Науковий Концепт; за Естетичним параметром – на Науковий Або Художній Концепт тощо.

 

На першому і другому етапах класифікації концепту враховувалися традиційні погляди, що висвітлюються майже у всіх підручниках з культурології. Однак треба пам’ятати, що існують численні нетрадиційні погляди, представлені різними вченими у різні часи. Таким для історико-культурологічного параметру постає погляд М. Данилевського та його дванадцять історико-культурологічних типів, згідно з якими можна виділити концепти єгипетської цивілізації, концепти китайської цивілізації, концепти ассиро-вавилоно-фінікійської цивілізації, концепти індійської цивілізації, концепти іранської цивілізації, концепти єврейської цивілізації, концепти грецької цивілізації, концепти римської цивілізації, концепти аравійської цивілізації, концепти фінікійської цивілізації, концепти германо-романської, або європейської цивілізації, концепти перуанської цивілізації. Для ціннісно-соціологічного параметра актуальним також постає погляд Л. Уайта (Наука про культуру, 1949), згідно з яким доречно членувати концепти на технологічні, соціальні та ідеологічні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

Аскольдов 1997: Аскольдов С. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: Антология. – М.: Academia, 1997. – С. 267-279.

 

Бокань 2000: Бокань В. Культурологія: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. – 136 с.

 

Вежбицкая 1996: Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1996. – 412 с.

 

Вежбицкая 1999: Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. – М., 1999.

 

Войтович 2002: Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.

 

Гуссерль 1999: Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. – М.: Дом интеллектуальной книги, 1999. – Т.1. – 756 с.

 

Жайворонок 2004: Жайворонок В. В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук // Мовознавство. – 2004. – №5-6. – С. 23-35.

 

Карасик 2004: Карасик В. Языковой круг. Личность, концепты, дискурс. – М.: Гнозис, 2004. – 392 с.

 

Краснобаєва-Чорна 2005а: Краснобаєва-Чорна Ж. В. Концепт “життя” в українській фраземіці: проблема номінації та обсяг змісту // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. – Харків, 2005. – Вип. 16. – С. 135-139.

 

Краснобаєва-Чорна 2005б: Краснобаєва-Чорна Ж. В. Фразеоідеографічна модель концепту ЖИТТЯ в українській концептуальній картині світу // Лінгвістика: Зб. наук. праць. – Луганськ, 2005. – № 2 (5). – С. 104-111.

 

Краснобаєва-Чорна 2006: Краснобаєва-Чорна Ж. В. Інтегральний підхід до інтерпретації концепту (філософський та лінгвокультурологічний вектори) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2006. – Вип. 14. – С. 27-31.

 

Кубрякова 1996: Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Т. Панкрац и др. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. – С. 90-93.

 

Культурология 2000: Культурология / Под общ. ред. А. Н. Марковой. – М.: Юнити, 2000. – 319 с.

 

Маслова 2001: Маслова В. А. Когнитивная лингвистика: Учебное пособие. – Минск: ТетраСистемс, 2004. – 256 с.

 

НТСУМ 2004: Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.3. – К.: Аконіт, 2004. – 864 с.

 

НФС 1999: Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. – Минск: Изд-во В. М. Скакун, 1999.

 

Подольська, Лихвар, Іванова 2003: Подольська В. Д., Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія: Навч. посібник. – К.: Цент навчальної літератури, 2003. – 288 с.

 

Селичев 2004: Селичев Д. А. Культурология: Учебное пособие. – М.: Приор-издат, 2004. – 352 с.

 

Сковорода 1980: Сковорода Г. Уривки з філософських творів // Сковорода Г. Сад пісень: Вибрані твори / Вступ. стаття, упоряд. та приміт. В. В. Яременка. – К.: Веселка, 1980. – 190 с.

 

Степанов 1997: Степанов Ю. С. Константы: Словарь русской культуры. Опыт исследования – М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. – 824 с.

 

Сто 2002: 100 найвідоміших образів української міфології // За заг. ред. О. Таланчук. – К.: Орфей, 2002. – 448 с.

 

Ужченко 2003: Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія: Монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 362 с.

 

Ужченко 2005: Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологія сучасної української мови. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 400 с.

 

Чорненький 2004: Чорненький Я. Я. Культурологія. Теорія. Практика. Самостійна робота: Навч. посібник. – К.: Цент навчальної літератури, 2004. – 392 с.