Літературна творчість «мандрівних» дяків

 В  цей час Опанас Лобисевич був  автором низки перекладів з  латинської мови у травестійно-бурлескному  стилі.

Але в  своєму вільнодумстві автори віршів-травестій 18 ст. були сміливішими за Котляревського. В  "Енеїді" травестуються, "перелизовуються" античні, поганські боги.

Пародія —  комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.

Пародія в  перебільшеному вигляді відтворює  характерні особливості оригіналу. Зазвичай вона навмисне будується на несподіваності стилістичного і  тематичного планів тесту: наприклад, «низький» предмет описується «високим»  стилем («бурлеск»), а «високий» —  низьким стилем («травестія»).

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Поезія мандрівних дяків стала однією із сходинок на шляху до становлення нової української  літератури.

Різноманітна  тематика, пошуки нових форм, поєднання  тогочасної літературної мови з народною стали платформою для подальшого розвитку літератури в Україні.

Прийоми бурлеску і травестії, які так любили використовувати  мандрівні дяки, успішно в подальшому використав І.П.Котляревський у своїй  знаменитій «Енеїді».

Мандрівні дяки несли в народ ще й просвітництво, сприяли формуванню естетичних смаків у населення, знайомили з життям не тільки церковно-релігійним, але  й світським.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Л.Є.Махновець, Д.В.Чалий, Є.С.Шабліовський, В.Є. Шубравський, Історія української літератури у 8-ми томах. Т. 2. (друга половина 18 ст. - тридцяті роки 19 ст.) -- К., 1967 р., с.53-79;
2. Хрестоматія давньої української літератури. – К., 1952. – 470 с.;
3. Перетц B.M. Дослідження та матеріали з історії давньої української літератури XVI-XV ст. – М., 1962. – 338 с.;
4. Возняк M. Історія української літератури. – Львів, 1924. - Т.3. - Ч.2. – 530 с.;
5. Житецький П. Мандруючі школярі в давній Малоросії. – К.,1892.– 580 с.;
6. Поэзия вагантов. – М., 1975. – 480 с.
7. Чижевський Д. Історія української літератури. – Прага, 1942. – 420 с.