Наслідування Сааді та Нізамі у творчості Джамі. Присутність творчої оригінальності поета

 

                          

                            ВСТУП

 

Найцікавішим для мене було співставляти життя й творчість  таких талановитих поетів як: Мусліха  ад-Діна Абу Мухаммада Абдаллаха ібн Мушріфа Сааді – поета «монгольського лихоліття», Нізами Гянджеві Абу Мухаммеда Ил’яса ібн Юсуфа та Абдуррахмана Нуреддіна ібн Ахмеда Джамі – «охоронця золотої осені», «завершувача могутньої плеяди ірано-таджицьких поетів».

Метою мого реферату було довести те, що Джамі лише деякою мірою наслідував Сааді та Нізамі що він не був просто компілятором, натомість привніс в літературу багато й свого; довести, що він не був еклектиком, а виражав й певну оригінальність; піднести те, що незаперечно – його художній талант.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

По цілому світу  ісламському світі, де                                                    тільки шанують перську культуру…Сааді є і досі якнайпопулярнішим поетом. Саадієві слова, чи то сентенції, чи то вірші, не сходять у всіх людей з уст, наче якісь прислів’я… 

                                                                                                                                                                             А.Кримський

Абдуррахман Нурредін ібн Ахмед Джамі народився через три століття після Нізамі Гянжеві та через два після Сааді у місті Гераті в 1414 р.  Батько його був службовцем, вихідцем із міста Джам, тому й поет став називатися Джамі.

Його духовними  вчителями було дві людини: книжним  наставником поета був Ібн-ал-Арабі, який вводив у суфізм ідеї неоплатонізму  та його верховним шейхом був Саддедін Кашгарі – голова суфісько-дервшеського ордену Накшбанді. Основна вимога формулювалась так: «самота в суспільстві, мандрування на батьківщині, зовні – з людьми, всередині – з богом»

Отже, подібно до Сааді, побожного мусульманина, який п’ятнадцять разів здійснив паломництво в Мекку, Джамі, восени 1472р також здійснює хадж у Мекку.

Звертаючись же до Сааді, варто  згадати напіввіршований,напівпрозаїчний, наповнений анекдотами, прислів’ями «Гулістан» ( «Рожевий Сад»), що навчає жити  і виживати в будь-яких умовах. Це велика кількість повчань, почерпнутих із власного досвіду Сааді, головна суть яких зводиться до правила «не будь вовком, тільки ж не будь і вівцею, щоб тебе не з’їли». «Гулістан» складається з восьми розділів, кожний з яких має свою основну тему, якій підпорядковані оповідання прозаїчні, та рядки поетичні. Поетичні рядки, у яких звучить мораль, виконують важливу змістовну функцію – вони носії головної ідеї твору. Назви розділів «Гулістану» звучать так:

1. Про життя царів
2. Про вдачу дервішей
3. Про перевагу задоволення малим
4. Про перевагу мовчання
5. Про кохання і молодість
6. Про старість і слабкість
7. Про вплив виховання
8. Про правила спілкування

 

Як і «Гулістан» Сааді, «Багарістан» Джамі написаний  прозою, іноді римованою, що називається «садж» з вкрапленням коротеньких поетичних вставок. В перекладі «Багарістан» означає «Весняний Сад», що нагадує переклад «Гулістану». Книга поділяється на вісім розділів  («лугів»), які розповідають про знаменитих шейхів, носіїв влади, тварин, про щедрість і благородство, любов і пристрасть, жарти і дошкульні висловлювання мудрих людей, видатних поетів.

 

Підкреслюючи оригінальність Джамі, можна згадати спостереження  Є.Бертельса, який відмічає, що мова оригіналу  є простішою та природнішою за ту, яка в «Гулістані» Сааді. І відмінності й у змісті. Наприклад, розповіді про царів, які посідають у Сааді перше місце, займають у Джамі третє, натомість на першому місці – оповіді про дервішей та учених, людей,високої гідності й знань.

 

Вінцем поетичних  творінь Джамі вважають його поеми, які укладені під загальною назвою «Хафт Авранг» або «сім престолів», т. зв. «Седмериця».  За своєю структурою вона нагадує «Хамсе» Нізамі, т.зв «П’ятерицю». Перша поема називається «Тухват ал ахрор» - «Дарунок благородним». На мою думку, Джамі написав свій цикл поем відповідь до Нізамі, але ні в якому разі не просто скопіював його ідею. Тому, можна зрозуміти чому заголовок його першої римується із заголовком поеми Нізамі «Скарбниця таємниць»  - «Махзан ал-асрар», розмір поем є однаковим, а що є найголовнішим, так це маленька прозаїчна передмова, де пише Джамі, що його твір не можні порівнювати з оригіналом. Отже, він просто намагається досягти рівня Нізамі, довести, що він також має талант, навіть у порівнянні з таким генієм, як азербайджанський поет.

 

Яскравим прикладом  того, як Джамі вправно та з якою оригінальністю подає факти є  поема «Лейлі та Меджнун», яка була написана а 1484 р., та була в нього  четвертою в його збірці, на відміну  від Нізамі Гянжеві, в якого вона була третьою. Усі дослідники відзначають неймовірну відмінність від однойменного твору Нізамі. Як ми бачимо, Джамі посилив побутовий елемент у поемі та разом із тим – і суфійські настрої.

 

У поемі Джамі, Кейс-Меджнун – не єдиний син; він молодший із десяти синів. На початку твору він надто улюбливий,легковажний. Від друзів почувши про Лейлі, він вирушає до стоянки її племені, знайомиться з нею та вражений її красою, закохується в неї. Однак, батько Кейса наголошує йому, що для нього вона «остання з рабинь». Так виникає мотив перешкоди та соціальної нерівності. Меджнун намагається заспокоїти Лейлі та наголошує на тому, що якщо, все вирішиться, то він здійснить хадж у Мекку. Так вводиться мотив хаджу, який у Нізамі повинен був зцілити Меджнуна від фатальної пристрасті. Батьки Лейлі забороняють їй бачитись із кейсом, тому він оселяється в домі її сусідки, щоб бути ближче до коханої .Коли батько Лейлі дізнається про це, то юнака оголошують «поза законом» й він тікає у пустелю. Завершується поема мотивом, який притаманний Нізамі: Меджнун збожеволів від кохання, реальна Лейлі вже не потрібна йому, в його душі живе її ідеальний образ.

 

Порівнюючи  поему у Нізами та у Джамі, Є.Бертельс вважає, що посилення конкретно-побутового аспекту зображення значно послабило велич платонічного кохання Лейлі та Меджнуна, що так відчувається у Нізамі. На його думку, основний мотив страждання-кохання акцентовано недостатньо, натомість є спроба використати всю легенду в дусі суфійської алегорії, що підкреслено кінцівками глав. Можливо тому, він вважає, що стражданням Лейлі приділено так мало уваги. Смерть її мотивується так само, як і у Нізамі, але пов’язати її з суфійською концепцією Джамі не вдалося. Вчений робить висновок, що поема Джамі поступається й у своїй філософській закінченості твору Нізамі, але все ж вона досить оригінальна, і, якби, не назва, то її зв’язок із Нізамі з першого погляду не можна було б помітити.

 

На мою думку, неможливо просто порівнювати одного геніального поета з іншим, тому що, те, що відрізняє, Джамі від Нізамі, те й надає йому оригінальності, виводить його на високий щабель популярності та надає йому почесне звання «завершувача».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     

                           ВИСНОВОК

 

Отже, ми можемо вважати Джамі по праву геніальним поетом, який ніяк не компілював, а творив, як підказувала йому душа. Наслідуючи інших відомих поетів, він підкреслював свій талант, бо робив це надто майстерно. Тому й Джамі, який був значним гуманістом епохи, зміг віднайти любов простих людей, стати для них захисником та вчителем. Будучи різносторонньо обдарованою особою, поет був визнаний ще за життя, у тому числі й представниками тимуридів.

Його авторитет  «вождя та голови поетів за Султана-Хусейна» був настільки великим, що він  вважався видатнішою особистістю епохи, видатнішим поетом та вченим, який був відомий далеко за межами Середньої Азії, Хорасана, Ірану, Турції та Індії. Та все ж, поет відносився до себе та свого способу життя з надмірною суворістю, був простою людиною у побуті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Бертельс Е. История персидско-таджикской литературы. – М.,1959.
2. Брагинский И. 12 миниатюр. – М.,1966.
3. Занд М. Шесть векав славы. – М., 1964.
4. Кримський А. Історія Персії та її письменства. Твори у 5 т., т. 4. – К., 1974.
5. Кримський А. Пальмова гілля. Твори у 5-ти т., т. 1. – К., 1972.
6. Низами Г. Лейли и Меджнун. –М.,1957.
7. Саади Гулистан. – М.,1957.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

                               КНУ ім. Т. Г. Шевченка

 

 

Реферат

 

На тему: «Наслідування Сааді та Нізамі у творчості Джамі. Присутність творчої оригінальності поета»

 

                                                      

 

                                                   Київ 2010