Семантична класифікація

КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

 Залежно від того, за якою  ознакою розподіляють фразеологізми  на групи, по-різному їх і  класифікують. Виділяють різну кількість  груп. Укладач найавторитетніших  фразеологічних словників російської  мови О. Федоров, наприклад,  увесь фонд фразеологізмів залежно від семантики й значень слів — компонентів, які входять до складу ФО, поділяє на дві основні групи: ідіоми і фразеологічні сполучення. Звичайно називають семантичну, генетичну, функціональну, ідеографічну, експресивно-стилістичну, морфологічну, синтаксичну класифікації, класифікацію фразеологізмів з погляду їх лексичного складу, структури. У цьому розділі детальніше розглянемо перші три класифікації: семантичну, генетичну й функціональну.

§ 13. Семантична класифікація

 Ідіоматичні словосполучення (ідіоми) і фразеологічні одиниці, за Л. Булаховським, — це характерні стійкі сполучення слів, у яких слова набувають "цілком або відносно специфічного змісту". Ідіома — це своєрідні вирази з певних мов, що за своїм ужитком є цілісні й одиничні за змістом, звичайно не можуть бути точно передані іншими мовами й вимагають при перекладі замін схожого стилістичного забарвлення: гнати чимдуж (щодуху), часто-густо, кохатись у чомусь, робити абияк. Відповідно російською мовою—гнать во все лопатки, сплошь да рядом, питать пристрастие, делать спустя рукава. До ідіом Л. Булаховський зараховує й розбити впух і впрах (в пух і прах, до пня, до щенту) — фр. rйduire a nйant (доел, "звести до знищення"), нім. aufs Haupt schlagen ("розбити на голову").

 Фразеологічні одиниці (фразеологізми)  — це звичайно словосполучення,  розкладні щодо змісту, але усталені  в мові як матеріал широковживаної  цитації (прислів'я, приказки, вдалі  вирази письменників, що стали  "крилатими", тощо), які набули  через це "певної цільності": вовків боятися — в ліс не ходити, розрубати гордіїв вузол (з античних легенд), бути чи не бути (В. Шекспір) [31 : Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. — К.: Рад. шк., 1955, —248 с.28—29].

 Відштовхуючись від синтаксичних  ідей академіка О. Шахматова й узявши до уваги деякі думки Ш. Баллі, академік В. Виноградов подав семантичну класифікацію, виділивши три типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Фразеологічні зрощення — абсолютно неподільні, нерозкладні, немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких "немає ніякого зв'язку, навіть потенційного, зі значенням їх компонентів" [43: Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избр. тр.: Лексикология и лексикография.145]: бити байдики, точити ляси, собаку з'їсти (на чому), пиши пропало, чорта з два, сон в руку. Їх нерозкладність викликана чотирма причинами: 1) наявністю в складі невживаних або відмерлих, незрозумілих слів (у чорта на куличках); 2) наявністю граматичних архаїзмів (нічтоже сумняшеся); 3) дією експресивної індивідуалізації (чого доброго); 4) наявністю лексичних значень компонентів, що не мають відношення до розуміння цілого (сидіти на бобах).

Семантична єдність зрощення часто  підтримується повною синтаксичною не розчленованістю або невмотивованістю, відсутністю живого синтаксичного зв'язку між його морфологічними компонентами: так собі, хоч куди, як пити дати, собі на умі.

Фразеологічні єдності — теж  семантично неподільні фразеологічні  одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням компонентів: вітер у кишенях свистить, кров з молоком, тримати камінь за пазухою, без ножа різати. У них значення цілого пов'язане з розумінням внутрішнього образного стрижня фрази, потенційного смислу слів. Живучості їхньої внутрішньої форми сприяє наявність контрасту (робити з мухи слона), паралелізму (переливати з пустого в порожнє). Звуковою формою вони нерідко збігаються з вільними сполученнями слів: намилити голову (кому), взяти за боки (кого). Для фразеологічних єдностей характерні римовані співзвуччя (всякої тварі по парі, катюзі по заслузі), алітерація (ні ладу ні складу). Сюди належать і каламбури (прокатати на вороних, той рябої кобили). Фразеологічні єдності можуть виникати внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, уживатися в певній граматичній формі: нуль уваги (виступає звичайно як предикат), блекоти наїстися (об'їстися) (як правило, має форму питального речення чи вживається в порівнянні): "[Світлана:] Я... за нього заміж вийду! [Кряж:] Ти що, блекоти наїлась?" (М. Зарудний); "Він у нас трохи те є... ніби як блекоти об'ївся" (Григорій Тютюнник).

 Фразеологічні сполучення  — "тип фраз, створюваних реалізацією  зв'язаних значень слів" [43: Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избр. тр.: Лексикология и лексикография.159]. У них значення слів виокремлюються чіткіше, різкіше, вони аналітичні: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси), порушити питання (справу, клопотання). Слово зі зв'язаним значенням допускає синонімічну заміну: глупа ніч — пізня ніч, малиновий дзвін — милозвучний дзвін; поєднується з одним словом (безпросипне п'янство) чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере). Фразеологічні сполучення практично не мають омонімів.

 Семантична класифікація  і концепція В. Виноградова  здобули чи не найбільше прибічників  (В. Жуков, О. Бабкін, В. Телія). Різною мірою її розробляли  й українські лінгвісти, зокрема Г. Удовиченко, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, Д. Баранник, Н. Москаленко, Ф. Медведєв, М. Алефіренко, Л. Скрипник та ін.

 Дуже швидко виявилися  й вразливі місця семантичної  класифікації В. Виноградова:  окремі підгрупи в середині типів виділяються на основі різних критеріїв; нерідко важко визначити межу між фразеологічними зрощеннями і фразеологічними єдностями (а тому їх об'єднують в одну групу — ідіоми); два перші типи ФО різко протиставлені третьому — як цілісні (зрощення і єдності) аналітичному (фразеологічні сполучення). Значна кількість ФО залишилася неохопленою.

 Тому М. Шанський  до названих В. Виноградовим  типів додає четвертий — фразеологічні  вирази — стійкі за складом  і вживанням фразеологічні звороти,  які не тільки семантично подільні, але й повністю складаються зі слів з вільним значенням. Серед них розрізняються вирази комунікативного характеру (вовків боятися —у ліс не ходити) й номінативного (трудові успіхи). Г. Удовиченко дещо видозмінив класифікацію В. Виноградова, виділивши ідіоми, фразеологічні вирази та фразеологічні сполучення.

 Названі В. Виноградовим  та М. Шанським класифікаційні  групи розширили Л. Ройзензон  та І. Абрамець, виділивши п'ятий  тип — фразеологічні суміщені  омоніми (махнути рукою, зустрічати  хлібом — сіллю, викинути білий прапор). У них переносне значення (що не випливає із суми планів змісту компонентів) може співіснувати, бути наявним одночасно з його прямим значенням (дорівнювати сумі планів змісту компонентів) [230Ройзензон Л. И., Абрамец И. В. Совмещенная омонимия в сфере фразеологии // Вопр. языкознания. — 1969. — № 2. — С. 54—63.: 54—63]. Внутрішня форма фразеологічних суміщених омонімів практично збігається із самим змістом ситуацій, дією, поведінкою суб'єкта, оскільки зумовлена жестами, мімікою, узагалі рухами суб'єкта. Численну групу серед них становлять соматичні фразеологізми: (поглядати) з-під лоба, вивертати очі з-під лоба, схиляти голову (чоло, шию) (перед ким, чим), вішати носа, вішати голову, вішатися на шию (кому) (про жінок у ставленні до чоловіків), гнути коліна "виражати покірність".

 Близький до семантичної  класифікації В. Виноградова розподіл  за ступенем граматично-змістової  злитості елементів, здійснений  на українському матеріалі П.  Дудиком. Учений виділяє п'ять  типів фразеологізмів: ідіоми, фразеологічні єдності, фразеологічні вирази, фразеологічні сполучення та фразеологізовані словосполучення.

1. Ідіоми об'єднуються  семантичною неподільністю, синтаксичною  нерозкладністю й замкненістю;  зміст ідіоми прямо не випливає  з лексичного значення її елементів (бути на близькій нозі).

2. У фразеологічних  єдностях значення компонентів  трохи ослаблене вільнішою семантичною  зв'язаністю структурних одиниць  (намилити голову, пальці знати).

3. Терміном фразеологічні вирази  передусім об'єднуються прислів'я і приказки (за моє жито ще мене й бито, що легко нажить — з дому біжить). Вони повністю складаються зі слів з вільними значеннями, не виступають семантичним еквівалентом окремого слова.

4. Фразеологічні сполучення —  ходові формули, що приховують у собі метафору, мають досить прозору внутрішню форму (прибитий горем, голуба кров, Хома невірний). Сюди належать і фразеологізми-професіоналізми: вигнати діди (гончарське) "нагріти вироби так, щоб вогонь виходив з горна"; дати дуб (чинбарське) "обробити шкіру дубленням" (Полтавщина).

5. Фразеологізовані словосполучення  об'єднуються не метафоричністю, синтаксичною неподільністю компонентів  (шкода й гадки, невелике цабе, ось тобі на) [Дудик П.С. Синтаксис  сучасного українського літературного  мовлення. — К.: Наук, думка, 1973. — 288 с.82: 81—83].