Стилистика

1.Поняття норми важливо для будь-якого літературної мови. Навіть у художньо-белетристичному стилі, де широко використовується свобода вибору мовних засобів і позначається своєрідність індивідуальної манери письменника, неможливий повний відхід від загальнонаціональної норми, бо «мова справді художнього твору не може далеко і значно відступати від основи загальнонародної мови, інакше він перестане бути загальнозрозумілою ».

У практичній стилістиці, де величезну роль грає лексична і граматична синонімія, як норми виступає «сукупність найбільш придатних (" правильних ",« улюблених ») для обслуговування суспільства засобів мови, що складається як результат добору мовних елементів (лексичних, вимовних, морфологічних, синтаксичних ) з числа співіснуючих, наявних, утворюваних знову чи видобутих з пасивного запасу минулого у процесі соціальної, у широкому сенсі, оцінки цих елементів ».

Нормативний характер практичної стилістики зближує її з тим широким розділом філологічної науки, який носить назву «культура мови». Якщо вважати, що, крім об'єктивно-історичного вивчення мовної життя суспільства в певну епоху, завданням цієї філологічної дисципліни є розкриття норм літературної мови на всіх «рівнях» мовної системи і встановлення на науковій основі правил користування мовою, то можна говорити про безпосередній зв'язок деяких проблем стилістики та проблем культури мовлення. Так, Г.О. Винокур писав: «Завдання стилістики ... полягає в тому, щоб навчити членів даної соціального середовища активно-доцільному поводження з мовним каноном, препарувати лінгвістичну традицію в такому відношенні, яке дозволило б мовцем активно користуватися усіма елементами, укладеними в її широких межах, в залежності від конкретної соціальної та побутової обстановки, від мети, яка передбачається за кожним даними актом індивідуальної говоріння ».

Змістом практичної стилістики є:

1) загальні відомості про мовні стилях;

2) оцінка експресивно-емоційного забарвлення засобів мови;

3) синонімія мовних засобів.

У першу чергу при характеристиці мовних засобів важливо пам'ятати про противопоставленности книжкової та розмовної мови. Практично припустимо говорити про книжково-писемних стилях (науковий, професійно-технічний, офіційно-діловий, суспільно-публіцистичний, епістолярний) і стилях усно-розмовних (літературно-розмовний, побутово-побутової, просторічні), враховуючи при цьому, що книжкова мова може мати форму і письмову і усну, що розмовна мова пов'язана не тільки з усною формою, а й з письмовою і т.д. Що стосується стилів художньої літератури, то, завдяки своєрідності використовуваних в ній мовних засобів, слід підходити до їх стилістичної характеристиці диференційовано. Для практичної стилістики важливо не те, чи існує особливий мистецько-белетристичний стиль, а то, що в ньому.

2.