Шпаргалка по "Литературе"

33.Словотвірний тип. Ознаки,види. 

Словотвірний  тип – це формально-семантична схема  побудови похідних слів певної частини  мови, яка абстрагована від конкретних лексичних одиниць і визначається трьома основними параметрами [1; 5; 8; 11; 20]:

1. Спільність словотвірної  структури похідних слів: йдеться  про єдність способу словотворення  та форманта для всіх лексем, об’єднаних у певний словотвірний  тип.

2. Наявність семантичного  співвідношення між твірним і  похідним словом – словотвірного значення, тобто узагальненого системного дериваційного значення, спільного для певного лексико-семантичного розряду слів, яке відображає регулярні семантичні відношення між однотипними похідними словами та їх твірними.

3. Спільність лексико-граматичних властивостей твірної основи: усі слова певного словотвірного типу мають бути утворені від основ однієї частини мови.

Словотвірний  тип -- схема побудови слів певної частини мови, яка характеризується спільністю трьох ознак: частини мови, форман-та, словотвірного значення. Серед словотвірних моделей розрізняють лінійні і нелінійні. До лінійних належать афіксальні моделі і моделі складних слів, .До нелінійних належать конверсія, усі-чення і зворотне словотворення (доярка --> дояр, зонтик --> зонт). 

35. Словотвірна  парадигма та її характеристика

Відношення між  твірною основою та всіма похідними, що утворені від неї, породили таку комплексну одиницю словотвору, як словотвірна парадигма.Словотвірна  парадигма – це сукупність похідних, які мають одну і ту ж твірну основу і знаходяться на одному ступені словотворення. Наприклад:

Відношення між  твірною основою та її похідними  у рамках словотвірної парадигми  можна назвати радіальними.Поняття  словотвірна парадигма – нове в теорії синхронного словотвору. Словотвірну парадигму мають усі слова, які беруть участь у словотворенні і які виступають твірними 

36. Словотвірна  модель. Словотвір у синхронії  та діахронії

Словотвірна модель – це схема побудови похідних слів, яка характеризується двома обов’язковими  ознаками:а) спільністю частиномовної належності похідних і твірних слів;б) тотожністю форманта.

Так, до одномодельних  належать такі похідні: навушник, наручник, нарукавник (усі іменники, утворені від іменника, формант – префікс  на- і суфікс -ник) творяться за моделлю “На- + ІО + -ник”.У мові всі похідні слова утворюються за конкретними моделями.

Моделі бувають  регулярні, коли до твірних основ  регулярно приєднуються словотворчі  засоби за однією схемою (моделлю), наприклад: Рига → ризький, Париж → паризький, Київ → київський та ін.; і нерегулярні, за якими в сучасній мові нові слова не утворюються, наприклад: за моделлю “ДО + -ух” – пастух утворене одне слово.

Синхронія (від  гр. syn "разом" і chronos "час", тобто "одночасність") —1) стан мови в  певний момент її розвитку, в певну епоху; 2) вивченнямови в цьому стані (в абстракції від часового чинника).Діахронія (від гр. dia "через" і chronos "час", тобто "різночасність") —1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в їїісторичному розвитку.Синхронія, таким чином, — це горизонтальний зріз (вісь одночасності), адіахронія — вертикальний зріз (вісь послідовності). Графічно їх можна позначити так:Для мовців важлива синхронія, тобто мову треба знати такою, якою вона єнині. Щоб добре володіти сучасною мовою, не обов'язково знати історіюмови, як змінювалися звуки, які з них зникли, а які з'явилися, скількиколись було форм граматичного числа (однина, двоїна, множина), часовихформ дієслова (теперішній, чотири форми минулого часу — аорист, перфект,імперфект і плюсквамперфект, три форми майбутнього часу — проста і двіскладні, аналітичні) тощо.Навряд чи ефективніше вплинуло б на практичне користування сучасноюмовою знання мовцем того, що слово верблюд колись означало "слон", аслово підлий — "простонародний, неродовитий" 

37. Класифікація  способів словотвору

Нові слова  здебільшого утворюються за допомогою  словотворчих афіксів. Словотворчий афікс (кольори …) — це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так: 
Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження, прехороший --- хороший, безвідповідально --- відповідально. 
Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер, читання --- читати, молодість --- молодий. 
Префіксально-суфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.

Постфіксальний  спосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися — мирити.

Префіксально-постфіксальний: розійтися --- іти, приблудитися --- блудити.

Суфіксально-постфіксальний: лінуватися --- лінь, здороватися --- здоров(ий).

Суфіксально-префіксально-постфіксальний: прибіднятися --- бідний, змилостивитися --- милостивий.

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений. 
Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ, синьо-жовтий --- синій і жовтий, кисло-солодкий — кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній — права сторона, однобічний — один бік, сільськогосподарський — сільське господарство. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки — разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський). Складання може відбуватися і без інтерфікса (всюдихід — всюди ходити). Окремо виділяють складання слів: батько-мати — батько і мати, хліб-сіль — хліб і сіль, мед-пиво — мед і пиво, срібло-золото — срібло і золото, туди-сюди — туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаються складними. 
Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися: 
а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідуючий магазином, 
б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація — державна адміністрація, медсестра — медична сестра, 
в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українські телевізійні новини, ЛПУ — Ліберальна партія України, 
г) складанням початкових звуків твірних слів: загс — запис актів громадянського стану, ДЕК — державна екзаменаційна комісія; 
д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий — прізвище конструктора). 
Морфолого-синтаксичний спосіб — це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник). 

38.Афіксальні  способи

До афіксальних  способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний та комплексні – суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний.  
У суфіксальному, суфіксально-префіксальному, суфіксально-постфіксальному, префіксально-суфіксально-постфіксальному способах словотвору твірною основою виступає основа мотивуючого слова (твірної бази) і тому флексія мотивованого слова не належить до словотвірної структури похідного: земля → землякØ, снігØ → засніжити, бідний → прибіднятися.  
У префіксальному, постфіксальному, префіксально-постфіксальному способах словотвору твірною основою мотивованого виступає ціле мотивуюче слово і тому флексія мотивованого слова належить до твірної основи словотвірної структури похідного: старий → престарий, вмивати → вмиватися, спати → виспатися.  
Префіксальний спосіб, або префіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання префікса до мотивуючого слова: вчора → позавчора, група → підгрупа, писати → підписати.  
Особливість префіксального способу в тому, що префікс приєднуються не до твірної основи похідного слова, а до цілого слова твірної бази, тому флексія у похідних словах, утворених префіксальним способом, належить до твірної основи. Саме тому слово, утворене за допомогою префіксації, належить до тієї ж частини мови, до якої належить слово твірної бази: читати → перечитати, текст → підтекст, завтра → післязавтра, старий → престарий.  
Суфіксальний спосіб, або суфіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання суфікса до твірної основи: білий → білякØ, сімØ → семеро, кричати → крикØØ, козакØ → козакувати.  
Словотвірний суфіксальний формант може бути нульовим, матеріально невираженим у звуках. Такий формант визначається у словотворчій структурі похідного слова, коли мотивована основа має, порівняно з мотивуючою, ту саму або меншу кількість морфем, але є семантично складнішою.  
Напр., розрізати ("ріжучи ділити на частини") → розрізØØ ("розрізане місце") – слово розріз утворилося за допомогою нульового словотворчого суфікса при усіченні дієслівної твірної основи на суфікс -а- розріз(а), крім того це слово ще має і нульову флексію.  
Нульова суфіксація визначається у таких випадках:1. при утворенні іменників від прикметників: зелений → зеленьØØ, синій → синьØØ, цвілий → цвільØØ;  
2. при утворенні іменників із значенням опредмеченої дії від дієслів: відліт(а)ти → відлітØØ, прокол(о)ти → проколØØ, їзд(и)ти → їздØа;  
3. при утворенні іменників із значенням конкретного предмета від дієслів: причеп(и)ти → причепØØ, перелаз(и)ти → перелазØØ;  
4. при утворенні іменників із значенням особи від дієслів: пристав(и)ти → приставØØ, посил(а)ти → посолØØ, недоуч(и)ти → недоукØØ.  
При утворенні віддієслівних іменників за допомогою нульових суфіксів, як показують приклади, основа мотивуючого слова усікається.  
Постфіксальний спосіб, або постфіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання постфікса до мотивуючого слова: витирати → витиратися, хто → хтось, чий → чий-небудь, що → що-будь, десь → десь-то.  
Як і в префіксальному способі, при постфіксації постфікс приєднуються не до твірної основи похідного слова, а до цілого слова твірної бази, тому флексія у похідних словах, утворених постфіксальним способом, належить до твірної основи. Слово, утворене за допомогою постфіксації, належить до тієї самої частини мови, до якої належить слово твірної бази.  
Суфіксально-префіксальний спосіб – утворення нового слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса і суфікса: межа → безмежний, рука → приручити, виразний → увиразнити, співати → наспівувати, добрий → по-доброму, виходити → безвихідьØØ.  
Слова утворені суфіксально-префіксальним способом можуть мотивуватися не одним словом, а сполученням двох слів – прийменника з іменником: на столі → настільний, під містом → підміський. 
У таких словотвірних зв'язках прийменник твірної бази приєднується до твірної основи мотивованого і виконує функцію префікса. Як показують приклади, флексія при суфіксально-префіксальному способі словотвору не входить до словотвірної структури похідного слова.  
Префіксально-постфіксальний спосіб – утворення нового дієслова шляхом одночасного приєднання до мотивуючого дієслова префікса і постфікса: сісти → усістися, спати → виспатися, глянути → зглянутися, рахувати → обрахуватися. Префіксально-постфіксальним способом утворюються тільки дієслова на базі інших дієслів, тому флексія –ти належить до твірної основи похідного слова.  
Суфіксально-постфіксальний спосіб – утворення дієслова шляхом одночасного приєднання до твірної основи суфікса і постфікса: кущ → кущитися, брат → брататися, гордий → гордитися. Дієслова суфіксально-постфіксальним способом утворюються на базі іменників та прикметників, тому дієслівна флексія -ти не входить до твірної основи похідного дієслова.  
Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – утворення дієслів на базі іменників та прикметників шляхом одночасного додавання до твірної основи префікса, суфікса та постфікса: сміливий → насмілитися, погода → розпогодитися, при цьому дієслівна флексія -ти не входить до твірної основи похідного дієслова.  

39.Осново- та словоскладання

— слова утворюються  поєднанням двох чи більше основ або слів (чорна земля →чорнозем, ракета і носій → ракета-носій); 

40. безафіксні  способи словотвору. Усічення. Абревіація

Абревіація — спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редактор > техред), скорочених і повних основ (медичне училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці (магнітофон > маг). При абревіації, як і при складанні похідне утворюється шляхом злученням компонентів кількох слів^[1].

В українській, як і в інших слов'янських мовах, абревіація характерна здебільшого для іменників і дуже рідко використовується у прикметниках (культпросвітній, санепідеміологічний).Починаючи з 60-х рр. 20 ст. в абревіації спостерігається дедалі сильніша тенденція до створення абревіатур, зовні схожих на звичні слова: валокордин, газотрон, позитрон. Слова цього типу особливо поширені в науковій мові, де їх вживають як терміни: аероторія, акваторія, лавсан, мелан, поропласти.У сучасній українській мові активізувався процес скорочення слів за абревіатурним способом, тобто не на морфемному рівні, що притаманне розмовному стилю: неформали (представники неформальних організацій), рок (рок-н-рол), фанати (фанатики) тощо

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений. 

41. Морфолого-синтаксичний спосіб

- це спосіб  творення слів, при якому нове  слово утворюється внаслідок  переходу з однієї частини  мови в іншу. Наприклад: операційна - (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).