Матеріально-технічне забезпечення на підприємстві

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….....3

Основна частина

1. Структура і функції  матеріально-технічного забезпечення  на підприємстві…4

2. Організація поставок  матеріальних ресурсів на підприємстві………………...7

3. Організація забезпечення  виробничих участків……………………………….10

4. Аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємства…………………12

Висновки…………………………………………………………………………....18

Список  літератури……………….…………………………………………….......20 

ВСТУП

 

В сучасних умовах розвитку економіки ефективне управління закупівлями стає основою успішного вирішення проблеми виробництва - задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Тому особливої уваги потребує вирішення проблеми комплексного оперативного управління оборотними активами і раціональної організації матеріально-технічного забезпечення виробництва.

 Найбільш вагомий  вклад в дослідження проблеми  матеріально-технічного забезпечення  виробництва промислових підприємств  внесли такі вітчизняні вчені  як Балабанова Л.В., Гаркавенко С.С., Дмитренко І.Є., Пастухова В.В., водночас аналіз наукових праць свідчить, що на сьогодні як об'єкти дослідження обираються лише окремі компоненти забезпечуючої підсистеми менеджменту (організація складського господарства, інформаційне забезпечення оптимізації складських запасів витрат матеріалів тощо), тоді як недостатньо вивченими залишаються питання організації нових і ефективних   каналів   товаропровідної   мережі   при   закупівлях матеріальних ресурсів.

У ринкових умовах проблеми матеріально-технічного забезпечення кожне підприємство розв'язує самостійно, на підставі прямих договірних відносин із постачальниками матеріальних ресурсів, що значно посилює роль планових розрахунків.

Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні вивчати і враховувати попит і пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

В умовах ринку підприємство саме вибирає постачальників, а значить  і саме має право на вибір ефективних ресурсів. Це заставляє працівників  МТЗ вивчати ринок, а також  якість поставок, співпрацювати з  різними постачальниками.

 

1. Структура  і функції матеріально-технічного  забезпечення на підприємстві.

 

Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре  налагодити матеріально-технічне забезпечення, яке на підприємстві здійснюється через  органи МТЗ.

Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними ресурсами відповідно комплектності і якості.

Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні  вивчати і враховувати попит  і пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Служби забезпечення для своєї роботи керуються такими напрямками:

Планування, яке вивчає:

• внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, а також ринок окремих товарів;
• прогнозує і визначає потреби всіх видів ресурсів, планує оптимальні господарські зв’язки;
• оптимізує виробничі запаси;
• планує потреби матеріалів і встановлює їх ліміт на відпуск цехом;
• оперативно планує забезпечення.

Організація, яка включає:

• збір інформації про потреби в сировині, участь в ярмарках, виставках-продажах, аукціонах;
• аналіз всіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального;
• укладання з постачальниками господарських договорів на поставку продукції;
• отримання і організація завозів реальних ресурсів;
• організацію складського господарства, яке входить в склад служб забезпечення;
• забезпечення цехів, участків, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами.

Контроль і координація  роботи в склад яких входять:

• контроль за виконанням договірних зобов’язань постачальників, виконання ними строків поставки продукції;
• контроль за розходом матеріальних ресурсів на виробництві;
• вхідний контроль за якістю і комплектністю поступаючих матеріальних ресурсів;
• контроль за виробничими запасами;
• висунення претензії постачальникам, транспортним організаціям;
• аналіз роботи служб забезпечення, розробка заходів по координації діяльності цих служб і підвищення її ефективності.

В умовах ринку підприємство саме вибирає постачальників, а значить  і саме має право на вибір ефективних ресурсів. Це заставляє працівників  МТЗ вивчати ринок, а також якість поставок, співпрацювати з різними постачальниками.

Організаційна побудова, характер і методи роботи служб забезпечення на підприємствах відрізняються  між собою.

В залежності від об’ємів, типів і спеціалізації підприємств, матеріаломісткості продукції і територіального розміщення на підприємствах складаються різні умови, які вимагають відповідного розподілу функцій і вибору структури органів забезпечення.

На невеликих підприємствах, які споживають малі об’єми матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі функції органів забезпечення накладаються на невеликі групи або окремих працівників господарських відділів підприємства.

На великих підприємствах  цю функцію виконують спеціальні відділи МТЗ.

Найбільш характерний  вид структури органів забезпечення називається змішаним, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізуються по забезпеченню конкретними видами сировини, матеріалів, обладнання. Однаково поряд з товарними групами у відділ МТЗ входять планова група, диспетчерська група.

Такий тип структури найбільш раціональний, він вимагає від працівників відповідальності.

                                                                

 

Змішана структура відділу  МТЗ.

Головна група виконує  функції по аналізу навколишнього  середовища і ринкові дослідження, визначає потреби в МТР, оптимізує ринкову поведінку по найбільш вигідному забезпеченню, розробляє плани забезпечення і аналізує їхнє виконання, контролює виконання договорів поставок.

Товарні групи виконують функції по забезпеченню виробництва конкретними видами матеріальних ресурсів – планують, обліковують, завозять, зберігають і відпускають сировину, матеріали на виробництво, тобто регулюють роботу матеріальних складів.

Диспетчерські групи – виконують оперативне регулювання і контроль за виконанням плану забезпечення підприємства і цехів сировиною і матеріалами, усуває неполадки, які виникають в ході забезпечення виробництва, контролює і регулює хід поставок матеріалів на підприємство.

Для великих підприємств  служби МТЗ можуть бути розширені  і будуються по функціональному або матеріальному признаку. В першому випадку функція забезпечення (планування, заготовка, зберігання, відпуск) виконуються окремою групою працівників. В другому випадку окремі групи працівників виконують всі функції забезпечення по конкретному виду матеріалів, а також такі (змішані), як ми розглянули. Також на великих підприємствах можуть бути відділи зовнішньої кооперації.

Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції  виробництва підприємство створює  відділи обладнання, які входять в склад капітального будівництва.

Основною ланкою для  любого відділу МТЗ являються  складські господарства, основне  завдання яких є прийом і зберігання матеріалів, їх підготовка до виробничого  споживання, безпосереднє забезпечення цехів необхідними матеріальними ресурсами.

Склади діляться на:

• матеріальні;
• виробничі;
• збутові.

Завіз матеріалів і робота складів організовується на основі оперативно-заготівельних планів.

 

2. Організація  поставок матеріальних ресурсів  на підприємстві.

 

Поставки матеріальних ресурсів на підприємстві здійснюються через господарські зв’язки.

Господарські  зв’язки – являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємовідношень, які виникають між постачальниками і споживачами засобів виробництва і оббігу, повну відповідальність кількості, якості і асортименту, своєчасність і комплектність поставок.

Господарські зв’язки  між підприємствами можуть бути прямі  і непрямі (побічні), змішані, тривалі  і короткочасні.

Прямі – це зв’язки які являють собою зв’язки при яких відношення по поставках продукції встановлюється між підприємством-виробником і підприємством-постачальником прямо, безпосередньо.

Непрямі – це зв’язки, коли між підприємством-виробником і підприємством-постачальником є хоча б один посередник.

Постачання здійснюється змішаним шляхом, тобто напряму або через посередників (дистибютор, джоббер, агенти, брокер).

Дистрибютори і джоббери – це фірми, які здійснюють збут на основі оптових закупок у крупних промислових підприємств – виробників готової продукції.

Дистрибютори – це круті фірми, мають власні склади і встановлюють довгострокові договори на поставку.

Джоббери – купують окремі партії товарів для швидкої перепродажі.

Агенти і брокери – це фірми або окремі підприємці, які здійснюють збут продукції промислових підприємств на основі комісійної винагороди.

Прямі господарські зв’язки для  підприємств являються найбільш економічними і ефективними в  порівнянні з непрямими, так як вони виключають посередників, зменшують  витрати обертання, документообіг, поставки стають більш регулярні і стабільні. Ці зв’язки використовують великі підприємства.

Але якщо підприємство використовує сировину і матеріали в певних кількостях, які не досягають транзитних поставок, то щоб не створювати на підприємстві лишні матеріальні запаси, то краще працювати через посередників.

Як прямі так і непрямі  зв’язки можуть носити довгостроковий і короткостроковий характер.

В зв’язку з поділом зв’язків на прямі і непрямі тісно пов’язаний поділ по формах організації поставок – транзитна і складська форма забезпечення.

Транзитна форма забезпечення – це ресурси переміщуються від постачальника до споживача прямо, без завозу їх на проміжні склади і бази посередницьких організацій. Крім того підприємство отримує сировину прямо від постачальника, що прискорює поставку і скорочує транспортно-заготівельні витрати. Але якщо підприємству не потрібна така поставка як транзитна, то використання такої форми приводить до збільшення запасів і зв’язаних з ним розходів.

При складській формі матеріальні  ресурси завозять на склади, бази посередницьких організацій, а потім з них відгружаються безпосередньо споживачу. Складська форма грає роль для забезпечення малих підприємств.

Але для того, щоб правильно вибрати  ту чи іншу форму забезпечення потрібно економічно обґрунтувати вибір форм забезпечення.

Для технічно-економічного обґрунтування  вибору форми забезпечення використовується формула:

 

Pmax ≤ K (Птр – Пекл) / (Секл – Стр )

 

Pmax - максимальна кількість матеріалів, які економічно вигідно отримати  від складських організацій

K – коефіцієнт використання  виробничих фондів і утримання  виробничих запасів, %

Птр, Пекл – середня величина партії поставки відповідно при транзитній і складській формах забезпечення

Секл, Стр – величина розходів по доставці і зберіганню матеріалів при складській і транзитній формі забезпечення, % до ціни. Важливі етапи в організації МТЗ промисловості має специфікація ресурсів і заключення господарських договорів по поставках продукції.

 

Специфікація ресурсів – це розшифровка номенклатури по видах, марках, профілях, сортах, типах, розмірах. Наскільки правильно складена специфікація матеріальних ресурсів залежить матеріальне забезпечення виробництва. Якщо в специфікації допущена помилка, то поставка не буде відповідати дійсності. Тим самим підприємство буде під загрозою невиконання виробничої програми.

В договорах вказується назва продукції, кількість, асортимент, комплектність, якість, сорт продукції з вказаними  стандартами і технічними умовами, вимогами до упаковки і тари, строки поставки, загальний термін дії договору, ціна на продукцію, загальна вартість, умови оплати, відповідальність за виконання умов договору.