ПР органів державної влади та місцевого самоврядування

А от, наприклад, прес-секретарі  першого українського президента Л. Кравчука взагалі не використовували  такої форми роботи, обмежуючись  щомісячними (і то нерегулярно!) прес-конференціями  президента і написанням письмових заяв прес-служби з тих чи інших питань. Річ у тім, що сам Л. Кравчук схиляв своїх зв'язківців з пресою виконувати другорядні ролі і не спонукав до ініціативи підлеглих (до якої, щоправда, не виявляли мотивації і обидва прес-секретарі). Отже, Л Кравчук фактично позбавляв себе можливості маневрувати і запускати пробні думки й ідеї на суспільний загал для того, щоб потім або підтвердити їх (у разі підтримання громадськістю), або спростувати (у разі їх непопулярності).

По-іншому побудував відносини з пресою через прес-секретаря президент Л. Кучма, який не обмежував своїх прес-секретарів у проведенні брифінгів (щотижневих) або інших форм зв'язків з представниками мас-медіа. Таку саму свободу мали й інші співробітники адміністрації президента — глава адміністрації, радники, помічники, керівники структурних підрозділів апарату президента.            Окреме інтерв’ю, як правило,висвітлює досить маленький об’єм тем: вони бувають направленими на визначення підходів вирішення окремих проблем/відносин(наприклад, в одному випадку – заходу,що має відбутись у майбутньому чи уже відбувся у минулому у  країні, в іншому –  відносинам з окремою країною, у випадку кризи у відносинах, чи візиту,що має відбутись), чи просто являється способом звернення до проблеми без надання їй особливої уваги, чи політичної важливості, що могло би бути у випадку скликання спеціальної прес-конференції. Необхідність використання жанру окремого інтерв’ю може виникнути тоді, коли є необхідність дзеркальної, адекватної реакції у випадках, коли потрібно реагувати на висловлювання, зроблене в такій же формі.          Особливим, якщо не сказати – основним - жанром інформування являється для прес-секретаря президента заява. По змісту, всі вище перелічені жанри складаються в основному саме  із заяв прес-секретаря. Хоча цей жанр в окремому використані є максимально обмеженим змістовно та по об’єму, та в той же час займає перше місце у ступені уваги влади до окремої теми, що піднімається у заяві.          Прес-релізи та супроводжуючі їх матеріали. Це один так званий «обов’язковий» для прес-служби  жанр інформації незалежно від виду події. Вслід за будь-якими публічними подіями з участю голови держави має бути розповсюджений (як мінімум – розміщений на президентському сайті ) прес-реліз,офіційне інформаційне повідомлення про подію. Прес-релізи можуть бути різними по  об’єму( від одного рядка до кількох сторінок тексту, з фотографіями/ відео і без). По суті прес-релізи  являються офіційними «літописами» держави і сприймаються як неоперативні тексти, що інформують про раніше сплановані події та заходи. Тобто, в плані сенсаційності прес-релізи сильно поступаються іншим жанрам інформування. Відповідно до змісту усі прес-релізи поділяються на наступні види: актові( у професійній сфері вони ще називаються процедурними) прес-релізи, у яких міститься інформація   про укази, розпорядження, звернення та інші процедурні дії президента як голови держави; протокольні прес-релізи, в яких міститься відповідна інформація про офіційні заходи з участю президента, його зовнішні та внутрішні візити; подійні прес-релізи, представляють офіційну картину того чи іншого заходу , що організовується зі сторони президентської адміністрації чи інших державних структур; та  останні – особисті прес-релізи, що розповідають про особисте життя президента, стан його здоров’я та ін.[17].      В якості визначального аспекту для вибору жанру прес-секретарю президента може бути в нагоді так званий аспект доступності події. Суть якого проста: мається на увазі, що ступінь доступу мас-медіа до висвітлення конкретної події визначає вибір жанру з конкретним об’ємом інформації по принципу зворотної пропорціональності. Чим більш обмежений доступ журналістів до певної події, тим ширшим має бути розповсюджений  об’єм інформації з відповідним   вибором жанру.  Наприклад, якщо зустріч голови держави з керівниками парламентських фракцій проходить повністю у відкритому для ЗМІ режимі, а значить зустріч повністю фіксується і буде максимально повно відображена в ЗМІ,то президентській прес-службі необхідно лише поповнити офіційний сайт повним текстом діалогу, відповідними відео- і фото,а також випустити короткий прес-реліз для «літопису». Зрозуміло,що у присутніх журналістів запитань не буде: вони самі відчують та передадуть атмосферу зустрічі, оцінять його ефективність. За таким же принципом, працюють у зворотних випадках, лише з точністю навпаки.

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Інформування президента – один з основних  напрямків діяльності Прес-секретаря Президента України     

Неменше важливим напрямком  у діяльності  Прес-секретаря Президента України є робота  пов’язана з представленням об’єктивної інформації для президента. Представлення по можливості повної загальної інформації президенту про події  у країні та світі здійснюється для того,що він знаходився в загальному інформаційному контексті і був ознайомлений з суспільною думкою,що висвітлюється в ЗМІ. Президент – це голова держави, що ухвалює важливі політичні рішення; він має бути в курсі всіх подій. Наслідуючи саме цю ціль, прес-секретар та його команда кожний день готують і представляють президенту України  різного роду огляди – місцевої та зарубіжної преси, аналітичних матеріалів, інтерв’ю політиків, економістів та ін.[23].         Робота Прес-секретаря Президента України у напрямку інформування остатнього починається із визначення чітких критерій роботи  у цій сфері. Прес-секретар під час комунікації з своїм керівником зазвичай домовляється, як часто надавати йому інформацію, якою вона має бути плану, форми та жанру. Потрібно зазначити, що ціль,яку наслідує прес-секретар при інформуванні президента, не може обмежуватись лише в щоденному представлені йому лише загальної інформації. Адже, голова держави і так в більшості випадків отримує необхідну для прийняття рішень інформацію із перших рук – від керівників державних структур, дипломатичних представництв закордоном та ін. Таким чином, уся інформація, що надходить до Президента України від його прес-секретаря поділяється  на дві умовні папки:

• Перша папка складається із: 1) сигнальної інформації ( потребує швидкої реакції); 2) контекстної інформації( є основою для сигнальної); 3) результативної інформації ( так звана реакція на реакцію, а також огляд в ЗМІ результату реакції).

Друга папка містить: 1) громадську інформацію; 2)аналітичну; 3) тематичну;           У першій папці міститься найважливіша інформація, що викликає реальну, підтверджену різними аргументами необхідність чи можливість оперативної публічної реакції. У другій папці знаходяться матеріали загального характеру, до яких президент може звертатись лише по мірі необхідності, наявності вільного часу і т.д., не ризикуючи опустити яку-небудь «гарячу тему».      Сигнальна інформація  - це основний предмет постійної уваги Прес-секретаря Президента України. Насамперед це інформація про:1)дії діячів внутрішньої політики із зверненнями, що стосуються окремих дій чи проведеної в цілому внутрішньої  політики влади або Президента України;дії фігур міжнародної політики,що стосуються країни чи певного її регіону;2)найбільше значимі події у країні та світі, що потребують протокольної чи політичної уваги Президента України.  У першому випадку йдеться про дії простих громадян («…пройшов мітинг з вимогою скасувати підвищення податків…»), представників громадськості («…з’їзд союзу письменників звернувся до Президента України…») та ін.         Контекстна інформація служить так званим поясненням причин виникнення сигнальної інформації. Наприклад,контекстною інформацією може бути детальна інформація про напружену ситуацію в тій країні, президент якої виступив із різкою заявою в адрес України. Під час реагування на таку заяву акцентування на важку ситуацію у країні можна використати в якості одного із аргументів пояснення подібної поведінки її президента.      Результативна інформація представляє собою показник результату публічних дій представників  влади , як у дзеркалі суспільної думки і ЗМІ, так і в оцінках політичних діячів. Також це інструмент для продовження дій : дуже часто результативна інформація трансформується у «сигнальну» і потребує відповідних дій по новому кругу.           Громадська інформація представляє собою різновиди випусків новин про внутрішнє життя країни, новини культури та спорту.  Аналітична інформація завжди базується на достовірних фактах, об’єктивності аналізу,та унікальних висновках. З аналітики складаються виступи  представників вищої політичної еліти світу, ведучих економістів,політологів та ін.  Така інформація завжди буде корисною для президента.          Тематична інформація відбирається прес-секретарем при наявності інтересу президента до певної теми або за ініціативи самого прес-секретаря, якщо та чи інша тема протягом тривалого часу домінує у місцевій чи зарубіжній пресі [26].       Також потрібно зазначити,що крім реалізації великої кількості функцій Прес-секретар Президента України несе ще велику відповідальність і не має права допускати у спілкуванні із журналістами двозначності та неточностей. Адже, двозначність та некоректність у співпраці із представниками ЗМІ може розглядатись, як спроба приховати інформацію. Це може лиш загострити кризову ситуацію та надати їй скандальних рис. Зрозуміло, що це йде не на користь прес-секретаря, який неминуче втрачає довіру та повагу у журналістів.  Яскравим прикладом такої помилки Прес-секретаря Президента України може служити ситуація, що склалась у 2000 році. Так склались обставини,що у 2000 р. загострилися відносини між Радою Європи та Україною. В Україні було вирішено провести загальнонаціональний референдум із конституційного устрою. Голова Парламентської Асамблеї Ради Європи лорд Рассел-Джонстон надіслав листа президенту Л. Кучмі, датованого 31-м січня, із проханням не проводити референдум до висновків Венеціанської комісії із законодавчого забезпечення демократії. Перед тим 28 січня голова Парламентської Асамблеї повідомив кількох українських журналістів у Страсбурзі про намір його написати. Через тиждень міністр закордонних справ України Б. Тараскж виступив із заявою: його відомство жодного листа не отримувало, отож вважай, листа у природі не існує. Ще через два дні Прес-секретар Президента України О. Мартиненко повідомив, що листа таки отримали, але в ньому жодним словом не згадано про референдум, натомість суцільні компліменти за реформаторський поступ. Але наступного дня щонайменше дві газети опублікували повний текст, який не залишав жодних сумнівів, що Рассел-Джонстон писав саме про референдум [18].         Зрозуміло, що говорити неправду прес-секретаря змусило бажання керівників держави приховати проблему, що постала. Але, як свідчить практика, саме речник ризикує опинитися в ситуації, коли він, за лексиконом public relation, "спійманий між пресою та політикою". Потрібно зазначити, що Прес-секретар ні в якому разі не може позиціонувати себе пасивно. Адже така поведінка знизить його імідж, а одже і президента також.  Подібна ситуація мала місце трапитись в період президентства Л.Кравчука стороні. Улітку 1993 p., коли президенти України та Росії у Дагомисі вели переговори про розподіл Чорноморського флоту, українські журналісти поскаржилися Л. Кравчуку на бездіяльність його прес-секретаря. Вони нарікали, що не отримують від нього жодної інформації про перебіг переговорів. Натомість поставили за приклад речника російського лідера В. Костикова, який систематично з'являвся перед репортерами, щоб повідомити, як відбувається розмова за зачиненими дверима. Зрозуміло також, що В. Костиков давав інтерпретацію, вигідну російській стороні підвищуючи її імідж.

 

ВИСНОВКИ

 

  Ознайомившись із  рядом інформаційної  літератури: науковим працями, законодавчими  актами та іншими державними  документами, спеціалізованими виданнями,  що мають безпосереднє, а також опосередковане відношення до діяльності прес-секретаря президента виявилось, що в українському книжковому ринку немає жодної спеціалізованої книги, присвяченої напрямкам діяльності Прес-секретаря Президента України. Як би не були схожі задачі, що стоять перед президентським і будь-яким іншим відповідальним за зв’язки з громадськістю, стає очевидним факт, що діяльність прес-секретаря президента передбачає особливу функціональність та відповідальність, а отже, особливий підхід до висвітлення його діяльності. Загальні правила не завжди будуть підходящими для прес-секретаря голови держави, а багато із його функцій   ніякому разі не можуть виконуватись прес-секретарями інших рівнів. Тому здійснити дане наукове дослідження було важкою але дуже цікавою справою.

      У курсовій  роботі обґрунтовується роль  фігури прес-секретаря президента, як невід’ємної ланки у справі  здійснення публічного діалогу  між Президентом України та  громадянським суспільством, як  представника державної інформаційної політики, що покликаний інформувати  про діяльність влади, яка, в свою чергу, впливає не тільки на економічний, соціальний, політичний, науково-технічний і культурний розвиток суспільства, а й на зміни у світогляді пересічних громадян, функціонування державного механізму та на інфраструктуру суспільних і міждержавних відносин у цілому.

      Під  час аналізу нормативної бази  діяльності служб із зв’язків  з громадськістю в державних  органах влади встановлено, що  в правовому полі нашої держави  ще не існує спеціальних законів, які б регулювати їх діяльність. Роль, статус, місце, функції та принципи роботи Прес-служби Президента України  та його  прес-секретаря та служб із зв’язків з громадськістю в органах державної влади регулюються положеннями про ці структурні підрозділи в апараті державного органу.

     У курсовій  роботі проаналізовано три основні  стратегічні  напрямки роботи Прес-секретаря Президента України: інформування громадськості, інформування президента, та організація роботи Прес-служби Президента України. У процесі дослідження було виявлено, що основними інструментами у роботі прес-секретаря президента є жанри інформування, організація яких вимагає високого рівня професіоналізму та розуміння справи з сторони прес-секретаря президента. Оскільки  Прес-службу Президента очолює Прес-секретар Президента України, то стало необхідністю  проаналізувати  діяльність Прес-служби Президента України, основні її функції, та структуру, адже прес-служба президента тісно пов’язана із діяльністю Прес-секретаря Президента України, оскільки є складовою стратегічного напрямку  його діяльності. Було виявлені, що серед основних напрямків роботи, що характерні для прес-служби  у положеннях, виділені: вивчення періодичної преси, організація прес-конференцій, брифінгів, акредитація представників ЗМІ, організація інтерв’ю, написання інформаційних повідомлень для телебачення та радіо, інформування громадськості іншими засобами про суть рішень, що приймаються органами державної влади. Також  в процесі аналізу стратегічних напрямків діяльності прес-секретаря президента було звернуто увагу на важливість  присутності фактору відповідальності у його професійній діяльності.            Вивчення напрямків діяльності Прес-секретаря Президента України дали змогу зрозуміти, з однієї сторони, що діяльність прес-секретаря президента – це складна суміш діяльності політика, журналіста, високопоставленого функціонера, чиновника і PR- спеціаліста. При цьому домінування сегменту у такій суміші визначається об’єктивністю дійсності, існуючою політичною системою, визначальною для продуктивності роботи  прес-секретаря  особистістю президента, службові умови та інші фактори беруть учать у формуванні образу прес-секретаря.  З іншої сторони, кожен прес-секретар президента, уже в силу своїх особистих та професійних характеристик, буквально заново створює цю посаду, вносить нові елементи в її і без того незчисленні визначення, напевне тільки за виключенням деяких, самих основних параметрів  його роботи. З урахуванням  цієї інформації було б марно стверджувати, що ознайомлення навіть з дуже якісною спеціальною літератури може в повній мірі вирішити задачу володіння усіма нюансами цієї роботи. Крім того, виходячи із ряду об’єктивних причин, будь-який навчальний матеріал із цієї теми, часто розробляється носіями практики колишніми та діючими прес-секретарями, як і зараз, так і в майбутньому, буде відображати лише загальні напрямки роботи прес-секретаря у тій кількості механізмів, традицій і можливостей, якими користується сам автор матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Конституція України:  Прийнята на 5-тій сесії ВРУ  28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 2007

2.Закон України "Про доступ до публічної інформації" вiд 13.01.2011 № 2939-VI.

3.Закон України "Про інформацію" N 2938-VI ( 2938-17 ) від 13.01.2011 }

4.Положення про Прес-службу Президента України. № 48/2005-рп

5.Алешина, И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров / И.В. Алешина. – М.: ИКФ ЭКМОС, 2006. – 99 с.

6.Атаманчук, Г.В. Теория государственного управления / Г.В. Атаманчук. – М.: Омега-Л, 2004. – 301 с.

7.Бебик М.В.Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз. – К.: МАУП, 2005.

8.Василенко, И. Связь с общественностью в государственных и местных органах власти: учебное пособие / И.Василенко. – М.: Международные отношения, 2006. – 445с.

9.Вылегжанин, Д.А. Теория и практика паблик рилейшнз: учебн. пособие / Д.А. Вылегжанин, – 2-е изд., испр. – М.: Флинта: МПСИ, 2008. – 376с.

10.Войтович І.Д. Перед серйозним іспитом // Науковий світ. – 2001. – №11. – Листопад. – С.18–20.

11.Зв`язки з громадськістю: Як їх встановлювати і підтримувати?: Навч.-метод. посібник для працівників органів місцевого самоврядування і громадських організацій // Упоряд. О. Сидоренко, Н. Сидоренко. – К., 1998.

12. Известные пресс--секретари //Секретарское дело.-- 2008.-- Ю 2.-весь номер. - Спецвыпуск журнала

13. Ильинский, С. Энциклопедический словарь PR и рекламы. – Режим доступа: http:// www.franklang.ru

14. Каминская, Т. Связи с общественностью / Т. Каминская. – Великий Новгород, 2002. – 66 с.

15.Китчен, Ф. Паблик рилейшнз. Принципы и практика / Ф. Китчен. – М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2004. – 454 с.

16.Кондратьев, Э.В., Абрамов Р.Н. Связи с общественностью: учебное пособие для высшей школы / под общ. ред. С.Д. Резника. – Изд. 5-е, испр. и доп. – М.: Академический Проект, 2008. – 510 с. – («Gaudeamus»).

17.Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер. – 2003.

18.Кочеткова, А. PR-планирование в государственной сфере / А. Кочеткова // Пресс-служба. – 2007. – №8. – С. 40-48

19.Кривоносов А.Д. PR-текст в системе публичных коммуникаций. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2001.

20. Михеева В.В. Необходимость развития Пр--служб в муниципальных органах власти на современном этапе //Соц.-гуманит. знания.- 2007.- Ю 5. - 337с.

21.Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. – 2 изд., испр. и доп. – М.: Центр, 2003.

22. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. Имидж политика, партии, президента. – К.: Изд-во АДЕФ-Украина, 1997

23. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999.

24. Пейдж, Б. Связи с общественностью: мифы и проблемы / Б. Пейдж // Муниципальная власть. – 2005. – №2. – С. 75-83

25. Пушкарева Г.В. Политический менеджмент: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2002.

26. Публіцистика. Масова комунікація: Медіа-енциклопедія / За загал. ред. В.Ф. Іванова. – К.: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2007.

27.Русаков, А.Ю. Связи с общественностью в органах государственной власти. Учебное пособие / А.Ю. Русаков. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2006. – С. 20-24.

28. Санаев, А. Русский PR в бизнесе и политике / А. Санаев. – М.: Ось-89, 2005 г. – 240 с.

29.Связи с общественностью в политике и государственном управлении / Российская академия Российской Федерации; под общ. Ред. В.С. Комаровского

30.Таиров, А.И. Особенности методов работы государственных служб по связям с общественностью. – Режим доступу: http:// www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_35_16.pdf

31.Татаринова, Г.Н. Современная пресс-служба: учебное пособие / Г.Н. Татаринова. – Омск: Изд-во ОмГТУ, 2007. – 79 с.

32.Український правопис. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 151–152.

33. http://www.president.gov.ua/content/press_office.html1

34. http://www.pr-liga.org.ua – Українська ліга зі зв'язків із громадськістю

35. http://www.president.gov.ua/content/press_office_accreditations.htm

36. http://www.president.gov.ua/documents/2262.html