Биохимия мочи

ПЛАН

Вступ

Розділ 1.Функціональне дослідження нирок методом біохімічного аналізу сечі

1. Біохімічний склад сечі
2. Фізіологічні основи біохімічного складу сечі
3. Показники, які визначаються при біохімічному аналізі сечі

 

Розділ 2. Практичний аспект біохімічного дослідження сечі

 

2.1 Аналіз статистичних даних ветеринарної клініки «ВетМир» (ФОП Богдан В.Ф. м. Київ, вул. Щербакова, 47^в)  по хворобах сечової системи

2.2 Правила забору сечі для біохімічного дослідження

2.3 Лабораторні методи біохімічного дослідження сечі

2.3.1 Якісні і кількісні  проби на білок

2.3.2 Якісні і кількісні  проби на глюкозу

2.3.3 Визначення кетонових  (ацетонових) тіл

2.3.4 Визначення білірубіну

2.3.5 Визначення уробіліногену

2.4 Експрес методи біохімічного дослідження сечі

2.4.1 Основи принципу визначення біохімічних показників сечі за допомогою тест смужок «Citolab 10»

2.4.1.1 Інструкція 

2.4.1.2 Визначення показників

2.4.1.2.1. Уробіліноген (Urobilinogen)

2.4.1.2.2. Глюкоза (Glucose)

2.4.1.2.3. Білірубін (Bilirubin)

2.4.1.2.4. Кетони (Ketones)

2.4.1.2.5. pH (pH)

2.4.1.2.6. Кров (Blood)

2.4.1.2.7. Питома вага (Specific Gravity)

2.4.1.2.8. Білок (Рrotein)

2.4.1.2.9. Нітрити (Nitrite)

2.4.1.2.10. Лейкоцити (Leukocytes)

2.4.1.3 Зберіганя

2.4.1.4 Застереження

 

Розділ 3. Аналіз отриманих даних під час досліджень

3.1Клініко-діагностичне значення результатів біохімічного дослідження сечі

3.2Вплив якості забору, умов зберігання та консервування сечі на результати біохімічного дослідження сечі

3.3 Порівняльний аналіз методів біохімічного дослідження сечі

 

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

При диспансеризації та клінічних  дослідженнях тварин велике діагностичне значення набувають лабораторні  методи дослідження . До них відноситься  дослідження сечі , яке дозволяє в комплексі з гематологічними  та іншими дослідженнями діагностувати  хвороби нирок, сечовивідних шляхів, виявити порушення обміну речовин в організмі, визначити  ускладнення, що виникли, диференціювати подібні захворювання, судити про тяжкість хвороби, про функціональний стан органів, стежити за ефективністю лікування, прогнозувати захворювання. Особливо велике значення дослідження сечі має для діагностики захворювання нирок і сечовивідних шляхів.

З точки зору функціональної єдності всього організму , єдності і цілісності біофізичних процесів у здорової і хворої тварини функція нирок стоїть у тісному зв'язку з станом і роботою інших органів і , перш за все , серця , печінки , легень, органів травлення. При розладі цих органів відповідно змінюється і робота нирок . В основному, це відноситься до інфекційних та інвазійних захворювань , до захворювань обміну речовин , ряду отруєнь та кормових екзантем. Тому дані дослідження сечі мають велике клініко - діагностичне значення при різних хворобах тварин.

Актуальність теми. Згідно з статистичними даними ветеринарної клініки «ВетМир» (ФОП Богдан В.Ф. м. Київ, вул. Щербакова, 47^в) на хвороби сечової системи припадає близько 35%  клінічних випадків. Серед них зустрічається хронічна ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, гіпоплазія нирок, полікістоз нирок, цистит, сечокам’яна хвороба та ін. Дослідження сечі мають найбільше діагностичне значення.

Метою роботи є практичне освоєння методики  проведення біохімічного дослідження сечі, аналіз отриманих даних та обґрунтування їх клініко-діагностичного значення, а також аналіз статистичних даних отриманих за період 3 місяців отриманих на базі клініки.

Об’єкт дослідження - біохімічні показники сечі, що визначаються в клінічній практиці.

Предмет дослідження клініко-діагностичне значення результатів біохімічного дослідження сечі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.ФУНКЦІОНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НИРОК МЕТОДОМ БІОХІМІЧНОГО ДОСЛДІЖЕННЯ СЕЧІ

Одним із найбільш важливих органів гомеостазу, унікальним за різноманітністю транспортних функцій, є нирка. Головна функція нирок  – це утворення сечі, у складі якої з організму виділяються  кінцеві продукти обміну речовин, серед  яких переважають азотні сполуки  і сечовина, креатинін, надлишок води, отрути та продукти їх знешкодження. Нирки беруть участь у катаболізмі багатьох гормонів, ліків і токсичних речовин, що можуть спричинити їхнє незворотне ушкодження. У нефроні, який є морфологічною і функціональною одиницею нирки (їх у людини близько 1, корів – 8 млн), відбуваються два протилежно спрямовані потоки речовин: фільтрація із крові через капіляри клубочків у просвіт нефрону води і всіх водорозчинних 
низькомолекулярних компонентів плазми та зворотне всмоктування води і деяких розчинних речовин із канальців нефрону у кров.

1. Біохімічний склад сечі

 

У сечі сільськогосподарських тварин міститься близько 96% води і 4% сухих речовин. До складу сечі входять органічні й неорганічні речовини. До органічних належать: сечовина, сечова кислота, пуринові основи (аденін, гуанін, ксантин, гіпоксантин), гіпурова кислота, креатинін та ефіросірчані сполуки, які утворилися внаслідок гниття білків у кишечнику (індикан). Основним продуктом білкового розпаду у ссавців є сечовина (вона становить 90% усього азоту сечі), а у птахів — сечова кислота. Пігментами сечі є уробілін, урохром. Вони утворюються в кишечнику з жовчних пігментів. У сечі також можуть бути рослинні пігменти і сторонні для організму речовини (лікарські та ін.).

До неорганічних речовин сечі відносяться: хлористий натрій, калій, сірчанокислі і фосфорнокислі солі. Сеча складається з тих же елементів, що і плазма, але в інших концентраціях.

 

У плазмі відсутні ті сполуки, які синтезуються самими нирками — гіпурова кислота.

У здорових тварин білок у сечі відсутній. Він  з'являється в ній лише при  напруженій роботі або патологічному стані нирок — альбумінурії. Поява в сечі крові називається гематурією. При деяких інфекційних захворюваннях в сечі може з’являтися гемоглобін — гемоглобінурія.

Колір сечі буває від світло-жовтого  до темно-коричневого. Він залежить від її пігментів, а також кількості  і концентрації. У однокопитних сеча мутна, слизова, темно-зеленого кольору. Мутність сечі залежить від наявності в ній кристаликів вуглекислого кальцію. Муциноподібні речовини надають сечі слизового характеру. У інших свійських тварин сеча прозора, рідка, світло-жовтого кольору. Питома вага сечі у сільськогосподарських тварин різна.

Осмотичний  тиск сечі досягає 23-30 мм рт. ст., а точка замерзання сечі Д (депресія) 1,3-2,2.

Реакція сечі залежить від складу корму. У  травоїдних тварин найчастіше вона буває лужна, а у м'ясоїдних — кисла. У коня рН сечі становить 7,1-8,7, у великої рогатої худоби — 8,7, у собаки — 5,7-7. У сисунів травоїдних реакція її зміщується в кислий бік (5,7), а з віком поступово перетворюється в лужну. У свиней сеча буває кисла і лужна. Реакція сечі залежить від кількості кислих або лужних продуктів, що утворюються в організмі в процесі обміну речовин. При м'язовій роботі в м'язах утворюється багато вугільної, молочної та фосфорної кислот. Вони надходять у кров і виділяються нирками з сечею. Остання при цьому має кислу реакцію. Якщо рН сечі у коня в стані спокою становить 8,1, то при помірній роботі — 7,4, а при напруженій — 7,2.

4. Фізіологічні основи біохімічного складу сечі

 

Сечовина утворюється з аміаку під дією ферментів печінки в циклі сечовини в процесі метаболізму білків. Більша частина сечовини, що надходить у кров легко фільтрується і екскретується нирками. Хоча ниркові канальці активно не секретують і не реабсорбують сечовину, вона має властивість вільно дифундувати. Сечовина пасивно надходить в інтерстеціальну тканину нирок і повертається в кров. Пасивна дифузія сечовини залежить від швидкості фільтрації сечі – чим вища швидкість фільтрації (наприклад, після внутрішньовенного введення діуретиків), тим нижчий рівень сечовини в крові. Утворення сечі підвищується при посиленні катаболізму білків, яке відбувається при вживанні багатої на білки їжі, кишковій кровотечі або  тривалому введенні кортикостероїдів. І навпаки, утворення сечовини знижується при низькому рівні білків в раціоні. Підвищений рівень сечовини в циркулюючій крові, або азотемія, може бути обумовлений преренальними, ренальними і пост ренальними розладами. Преренальна азотемія пов’язана з порушеннями, при яких знижується швидкість клубочкової фільтрації ( ШКФ), внаслідок чого зменшується швидкіть течії в ниркових канальцях. Відбувається посилення зворотної дифузії сечовини в перитубулярний інтерстицій ( інтерстеціальна тканина навколо канальців) з наступним підвищенням рівня сечовини в крові. Ренальну азотемію зазвичай викликають тяжкі захворювання нирок, пов’язані зі зменшенням числа клубочків і/або порушенням їх мікроструктури, що призводить до зниження ШКФ. Постренальна азотемія частіше за все обумовленя обструктивними процесами в сечовивідних шляхах. Утруднене виведення сечі призводить до підвищення її тиску, що збільшує зворотню дифузію сечовини в перитубулярний інтерстицій. Мікрофлора рубця здатна метаболізувати сечовину, що дифундує назад в кров’яне русло, тим самим зменшуючи її надходження в кров.

Більша частина креатиніну синтезується в печінці і транспортується в скелетні м’язи, де деяка кількість креатиніну фосфорилюється з утворенням креатинфосфату. Креатинін є основним компонентом високоенергетичних фосфорильованих сполу, а креатинінфосфат  є джерелом високоенергетичних фосфатних груп, необхідних для метаболізму м’язевої тканини. Креатинін є кінцевим продуктом метаболізму креатину, який спонтанно утворюється шляхом  незворотньої неферментативної дегідратації креатинінфосфату. Креатинін дифундує в кров’яне усло з відносто постійною швидкісттю, пропорційній м’язевій масі, і вільно фільтрується клубочками нирок. Хоча у людини частина креатиніну секретується нирковими канальцями в клубочковий фільтрат, у собак і коней така секреція відсутня. Зазвичай метаболізм креатиніну не піддається впливу більшості екстраренальних факторів, що впливають на рівень сечовини в циркулюючій крові.

Підвищений рівень креатиніну в крові зазвичай буває обумовлений розладами, що викликають зниження ШКФ (преренальні фактори), тяжкими захворюваннями нирок з пошкодженням їх паренхіми (ренальні причини) і обструктивними розладами, що перешкоджають виведенню креатиніну з сечею. Оскільки мікрофлора жуйних не розщеплює креатинін, цей фактор не сприяє  зниженню його рівня при розладах, що супроводжується підвищенням вмісту креатиніну в крові.

 

5. Показники, які визначаються при біохімічному аналізі сечі

 

Хімічний склад сечі складний, відомо більше 150 її компонентів. Кількісне визначення нормальних складових частин сечі - сечовини, сечової кислоти, індікана, хлористого натрію та ін проводить для вивчення функції нирок або порушень обміну за показаннями. Звичайний клінічний аналіз покликаний тільки з'ясувати, чи немає в сечі найбільш важливих патологічних складових частин. При клінічному аналізі сечі визначають білок, білірубін (жовчний пігмент), уробилин, цукор (при його наявності - ацетон і ацетоуксусную кислоту), іноді кров'яні пігменти і индикан.

Наявність білка в сечі (протеїнурія) перевіряють якісними пробами, а якщо він виявлений, визначають його кількість. Всі якісні проби на білок засновані на появі каламутності при його згортанні, тому виробляти їх потрібно в добре профільтрованої прозорою сечі. Лужну сечу необхідно підкислити оцтовою кислотою.

Цукор відкривають якісними пробами і, якщо вони позитивні, визначають його кількість. Перед дослідженням сечі звільняють від білка кип'ятінням з оцтової кислотою і наступним фільтруванням.

В сечі здорових тварин міститься незначна кількість білірубіну, яке не виявляється стандартними лабораторними методами дослідження (загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз сечі). Тому вважається, що в нормі білірубін у сечі відсутній.

Усвіжій сечі завжди знаходяться невелика кількість уробіліногену, який при стоянні сечі, окислюється і переходить в уробілін. Уробіліноген безбарвний, а уробілін жовтого кольору. Тому багата уробіліном сеча темніє при стоянні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ БІОХІМІЧНОГО АНАЛІЗУ СЕЧІ

 

2.1 Аналіз статистичних даних ветеринарної клініки «ВетМир» (ФОП Богдан В.Ф. м. Київ, вул. Щербакова, 47^в)  по хворобах сечової системи

 

Проаналізувавши дані амбулаторних журналів ветеринарної клініки «ВетМир» (ФОП Богдан В.Ф. м.Київ, вул. Щербакова, 47^в)  в період трьох місяців (червень-серпень 2013 року) було вивлено, що на хвороби сечової системи припадає близько 35% випадків (див. Діаграма 1). Серед них зустрічаються такі захворювання як хронічна ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, гіпоплазія нирок, полікістоз нирок, цистит, сечокам’яна хвороба та ін. (див. Діаграма 2).