Вітамін А

Кабінет Міністрів України

Національний  аграрний університет

Кафедра біохімії тварин, якості і безпеки 

с.-г. продукції ім. акад. М.Ф.Гулого

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на  тему:

”Вітамін А”

 

                  Виконала: студентка ІІ-го курсу

      1-ї групи

      Чирва М.В.

        

 

 

 

 

 

Київ-2008

 

ПЛАН

 

1. ВСТУП ВІТАМІНИ.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІТАМІНІВ 

3. ВІТАМІН А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІТАМІНИ

 

Вітаміни – це біологічно активні низькомолекулярні природні, органічні сполуки, різної хімічної структури, учасники обміну речовин і беруть участь в перетворенні енергії, переважно як компоненти ферментів.

Існування і значення вітамінів  відкрив російський лікар М.Лунін  у кінці ХІХ ст.. Польський хімік  К.Функ назвав біологічно активну речовину вітаміном, бо вона містила у своїй молекулі аміногрупу. Вітаміни, група незамінних для організму людини і тваринних органічних сполук, що володіє дуже високою біологічною активністю, присутніх у в нікчемних кількостях в продуктах живлення, але що мають величезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяльності. За нормального раціону і зорового способу життя потреба у вітамінах задовольняється природним шляхом. Однак узимку і навесні відчувається нестача вітамінів, що спричиняє гіповітамінози. Надлишок вітаміні – гіпервітаміноз, що буває дуже рідко. Одноманітне харчування, бідне на натуральні рослинні продукти, призводить до виникнення захворювання – авітамінозу.

Основна їх кількість  поступає в організм з їжею, і  тільки деякі синтезуються в кишечнику  мешкаючими в йому корисними мікроорганізмами, однак і у цьому разі їх буває не завжди досить. Сучасна наукова інформація свідчить про виключно різноманітну участь вітамінів в процесі забезпечення життєдіяльності людського організму. Одні з них є обов'язковими компонентами ферментних систем і гормонів, регулюючих численні етапи обміну речовин в організмі, інші є початковим матеріалом для синтезу тканинних гормонів. Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіологічних систем. Від рівня вітамінної забезпеченості живлення залежить рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і стійкості організму до впливу несприятливих чинників зовнішньої середи, включаючи інфекції і дії токсинів. У харчових продуктах можуть містяться не тільки самі вітаміни, але і речовини-попередники провітаміни, які тільки після ряду перетворень в організмі стають вітамінами. Порушення нормальної течії життєво важливих процесів в організмі через тривалу відсутність в раціоні того або іншого вітаміну приводять до виникнення важких захворювань, відомих під загальною назвою авітаміноз. У теперішні час такі ситуації практично не зустрічаються. У рідких випадках авітаміноз можливі в слідстві захворювань, результатом яких є припинення всмоктування вітаміну або його посилене руйнування в шлунково-кишковому тракті. Для авітаміноз характерна виражена клінічна картина зі суворо специфічними ознаками. Досить поширеним явищем залишається часткова вітамінна недостатність в тій або іншій мірі виражена гіповітамінозом. Вони протікають більш легко, їх вияви нечіткі, менш виражені, до того ж існують і приховані форми такого стану, коли гіршає самопочуття і знижується працездатність без яких-небудь характерних симптомів. Поширеність явно виражених гіповітамінозних станів і їх прихованих форм зумовлена багатьма причинами, але частіше всім-орієнтацією індивідуального живлення виключно на задоволення смакових запитів без урахування конкретної значущості вітамінів для здоров'я, потреб в них організму і вмісту їх в продуктах живлення, не кажучи вже про наслідок використання тих або інших прийомів кулінарної обробки, здатних руйнувати вітаміни. Потрібно також враховувати, що гіповітамінозні стани можуть виникнути при тривалому або неправильному прийомі антибіотиків, сульфаніламідів і інших медичних коштів, які придушують діяльність корисної мікрофлора кишечника, що синтезує істотні кількості деяких вітамінів, або безпосередньо зв'язуючих і що руйнують вітаміни. Причиною гіповітамінозів може бути і підвищена потреба у вітамінах при посиленій фізичній і розумовій роботі, при впливі на організм несприятливих чинників. Такими можуть бути переохолодження, перегрівання, стресові ситуації і т.п. Аналогічно їх причиною можуть бути і фізіологічні стани, що пред'являють до організму підвищені вимоги, наприклад, вагітність і годування дитини. Прийом вітамінів потрібно провести відповідно суворому до рекомендацій або під контролем медичних працівників. Надмірне споживання харчових продуктів, надзвичайно багатих вітамінами, або самостійний зайвий прийом вітамінних препаратів можуть привести до гіпервітамінозів.

До теперішнього часу відомо і вивчено біля 30 вітамінів.

До забезпечення здоров'я  людини причетне біля 20 з них, які  сприяють нормальному функціюванню організму.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ  ВІТАМІНІВ

У цей час вітаміни можна охарактеризувати як низькомолекулярні  органічні сполуки, які, будучи необхідною складовою частиною їжі, присутні в  ній в надзвичайно малих кількостях в порівнянні з основними її компонентами.

Вітаміни необхідний елемент їжі для людини і ряду живих організмів тому, що вони не синтезуються або деякі з них синтезуються в недостатній кількості даним  організмом. Вітаміни - це речовини, що забезпечує нормальну течію біохімічних  і фізіологічних процесів в організмі. Вони можуть бути віднесені до групи біологічно активних з'єднань, що надають свою дію на обмін речовин в нікчемних концетраціях.

Вітаміни ділять на дві  великі групи:

вітаміни, розчинні в  жирах,

вітаміни, розчинні у  воді.

Кожна з цих груп містить велику кількість різних вітамінів, які звичайно означають буквами латинського алфавіту. Потрібно звернути увагу, що порядок цих букв не відповідає їх звичайному розташуванню в алфавіті і не цілком відповідає історичній послідовності відкриття вітамінів.

У класифікації вітамінів, що приводиться в дужках вказані  найбільш характерні біологічні властивості  даного вітаміну його здатність запобігати розвитку того або іншого захворювання. Звичайно назві захворювання передує  префікс "анти", вказує на те, що даний вітамін попереджає або усуває це захворювання.

Вітаміни, розчинні в  жирах:

• Вітамін А (антиксерофталический).
• Вітамін D (антирахітичний).
• Вітамін Е (вітамін розмноження).
• Вітамін K (антигеморагічний)

 

ВІТАМІН А

 

Рис. Хімічна будова та структура ретинолу (вітаміну А).

Міститься в печінці  морських тварин та прісноводних риб, сільськогосподарських тварин, жовтку яєць, вершковому маслі, в молоці, сирі. В рослинах (морква, шпинат, петрушка, салат, зелена цибуля, черешні, помідори, порічки) містить каротин – малоактивна форма (провітамін) вітаміну А. В печінці та кишках каротин гідролізує і перетворюється в активнішу форму – ретинал. Всмоктуванню ретинолу в кишках сприяють жовчні кислоти, ферменти підшлункової кислоти. Вітамін легко осилюється на повітрі і руйнується ультрафіолетовими променями.

Ретинол (вітамін А). Надзвичайно  важливу роль відіграє ретинол у  ре синтезі світлочутливого пігменту сітківки родопсину, який безпосередньо  сприймає зорові подразнення. Нехватка вітаміну А це порушення зору в результаті таке захворювання як “курина сліпота”

Нестача (гіповітаміноз) ретинолу спричинює патологічні  зміни в функції епітеліальних  тканин шкіри, дихальних шляхів, травного апарату, нервової та ендокринної системи. Слизові оболонки та шкіра висихають, розрихляються, відбувається ороговіння епітелію (гуперкератоз), послаблюється їхня бар’єрна функція . Крім того, з’являються дегенеративні зміни в нервовій тканині, порушується координація рухів, виникають атаксія, паралічі. Луска в волоссі, ламкість нігтів, схильність до простудних захворювань., понижений апетит, втрата маси тіла.

Гіповітаміноз виникає  при недостатності вітаміну або  провітаміну в їжі, захворюваннях  травного апарату, а також при  підвищеній потребі в ретинолі (вагітність, лактація, інфекція, гарячкові стани, тиреотоксикоз, алкогольне сп’яніння).

Застосовують ретинол  при гіпо- і авітамінозі, захворюваннях  очей, шкіри, опіках, пролежнях, остеомієліті, гангрені, виразковій хворобі шлунка ф дванадцятипалої кишки, при  хірургічних втручаннях, інфекціях верхніх дихальних шляхів, а також призначають дітям в період інтенсивного росту.