Прилади аероіонотерапії

Міністерство освіти і  науки, культури і спорту України

Чорноморський державний  університет ім. Петра Могили

Факультет еколого-медичних наук

Кафедра фізичної реабілітації

 

 

 

 

Курсова робота

 

за спеціальністю 6.010203

на тему: «Прилади аероіонотерапії»

 

 

 

                                                               

 

 

 

                                                                  Студент-виконавець:

                                                                  Кучеренко Сергій Сергійович

                                                                                     _____________(підпис)

                                                                  ІV курс, 481 група

                                                                  Науковий керівник:

                                                                  Зюзін Віктор Олексійович

                                                                                     _____________(підпис)

 

Допущено до захисту                                Рецензент _________________

Зав. кафедри: Зюзін В.О.                           __________________________

    ____________(підпис)

 

 

 

 

 

Миколаїв-2013

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..….….…стр. 3-4

Розділ І. Загальні відомості про аероіонотерапію…………..…………стр. 5-18

           1.Механізм фізичного впливу аероіонотерапії………………………...6

            2.Показання та протипоказання до застосування аероіонотерапії…14

            3.Фізіологічна та лікувальна дія аерофонів…………………………..16

Розділ ІІ. Іонізація повітря-лікування………….………………………стр. 18-22

            1. Навіщо потрібні іонізатори?………………………………………..18

            2. Чим ми дихаємо або ціна повітря?…………………………………19

Розділ ІІІ. Апаратура аероіонотерапії………………………………..стр. 22-26

            1. Методика і техніка аероіонотерапії………………………………..22

Висновок……………………………………………………….…………..стр. 27

Список використаних джерел…………………….………………………стр. 28

Додатки …………………………………………….……………………….стр. 29

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Природою визначено, що місцем існування земних біоорганізмів і тварин, є повітря, у складі якого, в якості основного компонента, входять найбільш поширений в структурі планети хімічний елемент - кисень. Але чи тільки стійкий хімічний склад повітря слід вважати здоровою основний, необхідної живому організму? І чому лісової, морський, гірський і сільське повітря називають здоровим, а повітря міст і особливо приміщень, де тривалий час знаходяться і працюють люди, називають мертвим повітрям? Але ж мертвий повітря, за складом в ньому хімічних елементів, практично не відрізняється від повітря здорового. Так що ж оздоровлює повітря - середовище нашого існування? Цим оздоровителя слід вважати атмосферну електрику, а точніше його носії - аероіони, і вже більш точно - легкі аероіони негативного заряду. 

Ще в античній Греції великий лікар Гіппократ (460-370 рр. до н. Е.) помітив, що гірський і морське повітря діють на людину благотворно, зцілюючи від багатьох хвороб. Він же перший запропонував створювати аерарії - спеціальні майданчики для прогулянок. Гіппократ вважав, що «... повітря - пасовищежиття і найбільший володар всього у всьому». Так було дано початок аероіонотерапії, тобто лікуванню повітрям - найдавнішого способу лікування людських недуг. 

З часів М.В. Ломоносова і А. Лавуазьє існувала думка, що для дихання й окислення цілком достатньо молекулярного кисню повітря. Однак, дослідження А.Л. Чижевського незаперечно довели, що частина молекулярного кисню повітря обов'язково повинна бути іонізована. Вже в ряді передових країн аероніфіціруют лікарняні палати, санаторії, класи, аудиторії, службові приміщення, контори, зали для фізкультури та спорту, заводи і фабрики, приватні квартири і т.д. 

Плідна наукова діяльність А.Л. Чижевського була перервана його арештом в 1942 р . і відновлено лише після його звільнення у 1956 р . Понад 50 років його ідеї не розроблялися і лише на початку 90-х років окремими групами його послідовників і ентузіастів розпочато більш активна діяльність щодо продовження і практичного впровадження праць великого вченого. В основному це торкнулося методу аероіонізації. Підтверджені й отримані хороші результати в медичній практиці при лікуванні ряду захворювань. Освоєно виробництво аероіонізаторів «Люстра Чижевського». 

Таким чином, аероіонотерапія - лікування іонізованних повітрям. Аероіонотерапія заснована на властивості атомів і молекул газів, а також зважених у повітрі найдрібніших частинок різних речовин (аерозолів) придбавати електричні заряд.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єкт дослідження –прилади аероіонотерапії.

Предмет дослідження – метод фізичної реабілітації.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність приладів аероіонотерапії та визначити особливості та необхідність їх використання.

Згідно з метою та предметом  дослідження було визначено такі завдання:

-дати характеристику аероіонотерапії;

-дослідити можливості фізичної реабілітаці;

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. У І розділі роботи наведені теоретичні принципи теми та основні поняття. Третій розділ має пропозиційний характер, в ньому наведені можливі методи. Усього робота становить 29 сторінок, з яких 22 сторінки основного тексту. Для написання курсової роботи було опрацьовано і використано 11 джерел, з них 8 вітчизняних (кирилицею) і 3 іноземних (латиницею).

 

 

 

Розділ І. Загальні відомості про аероіонотерапію.

Аероіонотерапія - метод  лікувально-профілактичного впливу на організм іонізованим повітрям (аероіонами). Аероіони - це частинки атмосферного повітря, які несуть на собі позитивний або негативний заряд і одержані за допомогою іонізаторів чи іншими способами. У навколишньому нас атмосфері також є невелика кількість аероіонів.

1 см3 повітря зазвичай  містить близько 750 позитивних і негативних аероіонів 650. Джерелом їхнього утворення є космічні або ультрафіолетові промені, атмосферні розряди, радіоактивність грунту та ін Серед аероіонів найбільшою хімічною активністю володіють наступні іони: 03 +, О2, СО +, Ж) 2. У звичайних природних умовах відношення числа позитивних іонів до числа негативних в 1 см3 повітря, зване коефіцієнтом уніполярні, більше одиниці і становить 1,1-1,2. У лікувальній практиці використовують переважно негативно заряджені аероіони, при цьому коефіцієнт уніполярні дорівнює 0,1-0,2. З цією ж метою застосовують і заряджені гідроаероіони, що утворюються при розпиленні води (гідроаероіонотерапія). Розрізняють легкі, рухливі аероіони і важкі продукти з'єднання аероіонів із зваженими в повітрі частинками пилу, диму, пари і т.д.

Аероіонотерапія (гідроаероіонотерапія) проводиться за допомогою апаратів, що генерують аероіони певного знака. Аероіонотерапія, як і інші форми інгаляційної терапії, може бути індивідуальною або груповий.

Портативний апарат «Серпухов-1» (рис. 85), генерує легкі негативні  гідроаероіони, призначений для  індивідуального використання. Апарати  ДАІ-4 ДАІ-4У - гідроаероіонізатори, що застосовуються для одночасного проведення процедури 3-5 хворим.

Разом з гідроаероіонов ці апарати розпилюють водні аерозолі з діаметром часток до 5 мкм.

Процедури аероіонотерапії  дозуються за часом (10-30 хв). Курс до 20-30 процедур.

При проведенні процедури  гідроаероіонотерапія медична сестра повинна перш за все ознайомитися з призначенням лікаря, умовами проведення процедури (групова або індивідуальна), її тривалістю, числом процедур на курс. Потім в посудину апарату потрібно налити 1 л води. Посадити хворого (або групу хворих) в апарата. При індивідуальній процедурі сопло апарату повинно знаходитися на відстані 10-15 см від обличчя хворого. При груповий процедурі хворих слід розмістити навколо апарата. Потім включають апарат в мережу і починають процедуру.

1.Механізм фізичного впливу аероіонотерапії.

В останні роки поновився  інтерес до використання аероіонів  повітря в лікувальних і оздоровчих цілях. Мабуть, це не випадково і обумовлено погіршенням станом умов повітряного середовища атмосфери і приміщень. Одна з основних причин частих головних болів, розладів нервової системи і підвищеної стомлюваності людей, які проводять більшу частину свого часу в приміщеннях, - це дефіцит легких негативних іонів в повітрі. Негативні іони повітря володіють високою реакційною здатністю, надають бактерицидну дію, сприятливо діють на слизові оболонки дихальної системи, активують миготливий епітелій трахеї та бронхів і збільшують ефективність дренування мокротиння. Впливаючи на шкірні покриви пацієнта, аероіони сприяють регенерації і посилюють місцеву захист біологічних тканин, поліпшують обмін речовин у них і відновлюють порушене співвідношення гальмівної-збуджувальних процесіву центральній нервовій системі.

В даний час доведено ефективність використання аероіонотерапії при  лікуванні багатьох захворювань, у  тому числі і хронічних захворювань  легенів. Необхідно відзначити значну відмінність використання аероіонізаторів  в побутових і лікувально-профілактичних цілях. При застосуванні побутових аероіонізаторів (різні люстри, кулі, бра і т.д.) іонна навантаження, яку реально отримує пацієнт, не піддається обліку. Крім того, часто, ці пристрої створюють сильне електростатичне поле і продукують окисли озону і азоту, що, безсумнівно, далеко не байдуже для організму, особливо при схильності до гіперреактивності дихальних шляхів.

Існують два шляхи впливу аероіонів на організм людини - це шкіра і легені. Бомбардуючи шкіру, потік аероіонів підвищує її газообмін і збуджує рецептори нервових структур периферичної нервової системи. Однак, на частку шкірної поверхні припадає менше 1% всього газообміну, тому надходження аероіонів кисню таким шляхом дуже мало. У той же час отримані відомості про вплив аероіонів на рецептори шкірного покриву: зміна тактильної і больової чутливості, діаметра капілярів, посилений ріст волосся. Отримано також непоганий результат при лікуванні шкірних захворювань (екземи, фурункульоз). Вплив аероіонів на рецептори шкіри здатне рефлекторно змінити тонус центральної нервової системи і вплинути позитивно на метаболізм організму в цілому. Дії аероіонів через шкіру А.Л. Чижевський назвав зовнішнім електрообменом.

Однак головним шляхом дії  аероіонів він вважав легені, де здійснювався внутрішній електрообмен між енергетичної аеросистемой та електростатичною системою організму.

Поверхня альвеол легенів у дорослої людини складає близько 100 м 2, що в 50 разів перевищує поверхню тіла. За ним йде кровотік, відокремлений від альвеолярного повітря всього двома шарами клітин-ендотелію капілярів і клітин стінки альвеол. Провідну роль у газообміні грають еритроцити, сумарна площа яких дорівнює 3000 м 2 , Тобто в 1500 разів більше поверхні тіла. Діаметр капілярів легень такий малий, що дозволяє еритроцитів проходити лише поодинці, змушуючи стикатися зі своїми стінками. Це полегшує газообмін і дає можливість ефективніше використовувати поверхню червоних кров'яних тілець. 

Ще в 1924 році А.Л. Чижевський встановив, що значна частина негативних аероіонів осідає на стінках верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхів і бронхіол, однак 30-50% аероіонів досягає альвеол, де відбувається газообмін. Заряджаючи електронегативно стінки повітроносних шляхів, вони відштовхуються від них і легше досягають альвеол. У той же час аероіони дратують рецептори повітроносних шляхів і сприятливо впливають на функції центральної нервової системи, зокрема на дихальний центр, що проявляється зниженням частоти і поглибленням дихання, а також посиленням газообміну в легенях. Позитивні аероіони викликають протилежну дію.

На думку А. Л. Чижевського, аероіони надходять в кров шляхом дифузії й електростатичної індукції. Як він вважає, система «повітря-кров» є найбільш відповідальною за життя системою спілкування організму з навколишнім середовищем.

Всі рідини організму (цитоплазма клітин, міжклітинна рідина, лімфа  і кров) - електростатичні колоїди, тобто несуть негативний заряд. Всі формені елементи крові і білки плазми мають негативний заряд, що викликає явище електрораспора між ними і перешкоджає їх зіштовхування один з одним і агрегації, а це створює оптимальні умови для циркуляції і мікроциркуляції крові. Надходження в кровотік негативних аероіонів кисню підсилює кількість негативних зарядів елементів крові і електрораспор між форменими елементами крові та білками плазми. Кров, збагачена аероіонами, омиває усі клітини організму, збільшує їх загальний негативний заряд і підтримує золеобразное стан цитоплазми і оптимальний рівень метаболізму. Негативні аероіони забезпечують стабільний стан клітин (енергосбалансірованность) і запобігає їх електроразрядку, а отже, коагуляцію з переходом з золя в гель.