Професійні захворювання

План

 

1.Вступ.

 

2.Професійні хвороби-це…

 

3.Класифікація профхвороб  та їх діагностика.

 

4.Методи дослідження  та профілактика.

 

5.Шкідлива речовина-це…

 

6.Класи шкідливих речовин.

 

7.Отруєння шкідливими  речовинами,причини виникнення інтоксикацій та його ознаки.

 

8.Профілактика.

 

9.Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Якою б бажаною не була робота, вона може бути пов'язана з небезпекою і шкодою для здоров'я. Навіть прості офісні працівники, і ті ризикують здоров'ям, просиджуючи нерухомо по кілька годин у своїх кабінетах.

 

Праця є основою діяльності людини, сприятливо впливає на її здоров'я  і забезпечує добробут суспільства. Але за певних умов деякі види праці  можуть стати причиною дезорганізації в діяльності нервової, ендокринної, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату.

 

Недостатнє технічне оснащення виробничого процесу, недодержання чітко регламентованих  санітарно-гігієнічних норм призводить до "поломки" в одній чи кількох  з перерахованих систем організму людини, виникає патологічний процес, який і назвали професійною патологією, професійними хворобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Професійні хвороби (професійна патологія) - це галузь медицини, що вивчає причини, характер порушень у різних системах організму, викликаних дією несприятливих факторів виробничого середовища, їх клінічну картину, діагностику, способи лікування і профілактики.

 

Професійні хвороби  тісно пов'язані з іншими галузями медицини, а також з гігієною праці. Саме гігієна праці дає чітке  уявлення про причину захворювання - один або комплекс несприятливих факторів виробничого процесу, що впливають на людину.

Кожному з них гігієністи праці дають якісну і кількісну  оцінку, визначають часові показники  їх дїї.

 

Клінічні прояви часто  не мають специфічних симптомів, і лише відомості про умови праці хворого дозволяють встановити приналежність виявленої патології до категорії професійних хвороб.

 

Лише деякі з них  характеризуються особливим симптомокомплексом, обумовленим своєрідними рентгенологічними, функціональними, гематологічні та біохімічними змінами.

 

2.Види професійних захворювань

 

Профзахворювання діляться на два основних види:

 

- гострі;

- хронічні;

 

Гострі професійні захворювання на увазі недуга, що виник в результаті короткого (протягом не більше однієї робочої зміни або робочого дня) впливу отруйними речовинами або шкідливими чинниками.

 

Якщо фактор впливав протягом довгого часу, ефект від нього накопичувався впродовж тривалого терміну, і тут кажуть про хронічне професійне захворювання.

 

Загальноприйнятою класифікації професійних хвороб не існує. Найбільше визнання одержала класифікація за етіологічним принципом.

 

Список професійних  захворювань ділиться на 7 основних груп, до яких відносяться професійні недуги:

 

1.Захворювання, що викликані гострим впливом хімічних факторів.

 

До цього пункту належать хронічні отруєння і їх наслідки, самостійні чи в           поєднанні з іншими ураженнями: анемією, нефропатією, гепатитом, ураженням очей, кісток, нервової системи, органів дихання токсичного характеру. Також сюди відносяться хвороби шкіри, металева лихоманка.

 

2. Захворювання, що виникли через вплив промислових аерозолів.

 

Сюди віднесені різні  пневмоконіози, професійні бронхіти, біссіноз,        емфізема легенів, дистрофічні зміни верхніх дихальних шляхів.

 

3. Хвороби, що виникли  в результаті впливу фізичних факторів.

 

 Очолює список променева  хвороба і променеві ураження  в гострих і  хронічних стадіях, розлади вегетосудинної системи, ангіоневроз.Сюди ж відносяться електроофтальмія, вібраційна хвороба, нейросенсорна приглухуватість, катаракта, кесонна хвороба, перегріви, механічні епідермози, опіки і поразки лазерним випромінюванням.

 

4. Захворювання, що виникли  в результаті фізичних перевантажень  і окремим перенапруженням систем  і органів тіла.

 

У цьому списку знаходяться: координаторні неврози, полі-і мононевропатіі, радикулопатії шийно-плечовий і  попереково-крижової областей, хронічні міофібрози плеча та передпліччя, тендовагініти, периартроз, варикозне розширення вен, неврози і багато інших хвороб, у тому числі деякі розлади жіночої статевої сфери.

 

5. Хвороби, викликані  впливом біологічних факторів.

 

 Це інфекційні та  паразитарні хвороби, набуті в  процесі професійної діяльності  в результаті контакту з хворими,  дисбактеріози і кандидози, обумовлені контактом із зараженими речовинами, мікози відкритих ділянок шкіри.

 

6. Алергічні захворювання.

 

 Сюди відносять  риніти, бронхіти й інші прояви  алергії, що виникли в результаті  необхідного контакту з речовинами  та сполуками, що містять алергени.

 

7. Новоутворення злоякісного  характеру (рак).

 

 Це пухлини печінки,  шкіри, сечового міхура, лейкоз, ракові  захворювання шлунка, пухлини рота  та органів дихання, кісток, викликані  впливом шкідливих речовин, присутніх  на робочому місці.

 

 

Діагностика профзахворювань.

 

Для правильної діагностики  професійного захворювання особливо важливо  ретельне вивчення санітарно-гігієнічних  умов праці, анамнезу хворого, що включає всі види робіт, що виконувалися їм з початку трудової діяльності.

 

Деякі професійні хвороби, наприклад силікоз, Берліоз ,папілома сечового міхура, можуть виявлятися через багато років після припинення контакту з виробничими шкідливими.

 

Достовірність діагнозу забезпечується ретельною диференціацією спостерігається хвороби з аналогічними по клінічній симптоматиці захворюваннями непрофесійної етіології. Певною підмогою в підтвердженні діагнозу служить виявлення в біологічних середовищах хімічної речовини, що викликав захворювання, або його дериватів.

 

У ряді випадків лише динамічне  спостереження за хворим протягом тривалого терміну дає можливість остаточно вирішити питання про зв'язок захворювання з професією.

 

Основним документом, який використовується при визначенні приналежності даного захворювання до числа професійних, є "Список професійних захворювань" з інструкцією щодо його застосування, затверджений МОЗ.

 

Основне завдання клінік профзахворювань - не тільки поглиблено обстежити хворого, поставити йому точний діагноз, але й провести ефективний курс відновлювального лікування з  використанням медикаментозних, фізіотерапевтичних методів, спрямованих на збереження працездатності пацієнта за своєю професією (професійна реабілітація).

 

Сьогодні у клініках профзахворювань перебувають на обстеженні працівники переважно з помірно вираженими формами професійних захворювань, рідше - з початковою і ще рідше - з вираженою формою.

 

Наявність початкової форми  професійного захворювання, як правило, не обмежує працездатності працівника за своєю професією. Особи з помірно  вираженою і вираженою формою захворювання підлягають переведенню на роботу, не пов'язану з дією несприятливих факторів виробничого середовища. У зв'язку з неможливістю їхнього працевлаштування на підприємстві без втрати кваліфікації ці хворі направляються для визначення відсотків утрати працездатності або групи інвалідності у зв'язку з профзахворюванням (зазвичай - III групи інвалідності).

 

Хворі з початковими  формами професійної патології  продовжують працювати за своєю  професією. Саме на етапі початкових проявів необхідно систематично проводити курси відновлювального лікування, не допускаючи розвитку виражених інвалідизуючих форм професійної патології.

 

"Захворюванню легше  запобігти, ніж його лікувати" - цей постулат стародавньої медицини  актуальний в медицині взагалі  і особливо в професійній патології, де причина захворювання відома.

 

Такі галузі промисловості, як хімічна, гірничорудна, вуглевидобувна, метало- і деревообробна, сільськогосподарське виробництво, виробництво будівельних  матеріалів, як і раніше, залишаються  носіями несприятливих умов праці - токсичних речовин, промислових аерозолів, фізичних і біологічних факторів, здатних викликати розвиток професійних захворювань.

 

Профілактика професійних  захворювань.

 

В Україні щороку реєструється значна кількість професійних захворювань. Чи можна зупинити процес їх розвитку? Так, можна. Для цього необхідно рішуче впроваджувати в життя профілактичні заходи, спрямовані на зниження несприятливого впливу факторів виробничого середовища.

 

Профілактика містить  у собі комплекс інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на недопущення розвитку професійних захворювань.

 

Успішне впровадження в нових виробництвах інженерно-технічних заходів профілактичної спрямованості дає змогу ліквідувати  або різко знизити несприятливий вплив виробничих факторів.

 

Сприяє зниженню ступеня дії  несприятливих факторів і впровадження нових технологічних ліній, модернізація та удосконалення технологічного устаткування. Прикладом таких інженерно-технічних  рішень може бути виробництво скла. Зокрема, автоматичне пакування склотари в склопакети повністю ліквідувало ручну працю, що зумовило зникнення профзахворювань на цій дільниці.

Модернізація шліфувальних верстатів  значно знизила параметри вібрації, внаслідок чого зменшилась кількість клінічних проявів порушень периферичного відділу нервової системи. Механізація процесу відламування скла значно полегшила працю відламувача скла.

 

Проте є ще багато виробництв, де інженерно-технічні рішення або  економічно важко впровадити, або  на цьому етапі просто неможливо.

 

У шахтах прохідники, вибійники, гірники очисного вибою продовжують  використовувати відбійний молоток  і зазнають впливу комплексу несприятливих виробничих факторів - пилу, вібрації, шуму, значних фізичних навантажень, що перевищують гігієнічні нормативи.

Бульдозерист, екскаваторник, обрубувач литва, каменотес також  продовжують працювати в умовах дії локальної вібрації, інтенсивного виробничого шуму.

 

В сільськогосподарському, ткацькому виробництві основою  профілактики професійних захворювань  є проведення санітарно-гігієнічних  і лікувально-профілактичних заходів (т. зв. вторинна профілактика). Починати її необхідно з істотного поліпшення якості медичних оглядів - і періодичного, і, що особливо важливо, попереднього (при влаштуванні на роботу).

 

Робота, пов'язана з  дією несприятливих умов праці, як правило, добре оплачується. Тому особи, які  бажають влаштуватися на неї, на попередньому медичному огляді про свої скарги не згадують. Як наслідок - лікар огляд проводить поверхово і тому може багато що пропустити.

 

Попередній медичний огляд варто зробити більш поглибленим, з використанням тих методик, які застосовуються під час періодичного медичного огляду, а краще - того набору методик, який використовується під час ранньої діагностики професійних захворювань.

 

Електрофізіологічні, біохімічні та специфічні дослідження (на свинець, ртуть, марганець тощо), проведені  у особи, яка влаштовується на роботу, де діють ті чи інші несприятливі фактори, будуть своєрідною нормою для неї і враховуватимуться під час проведення наступних періодичних медичних оглядів. Буде з чим порівнювати результати досліджень. Попередній медичний огляд повинен бути бар'єром, надійним заслоном у доборі осіб, які влаштовуються на роботи з несприятливими умовами праці.

 

Наступні періодичні медичні огляди працюючих в умовах дії несприятливих професійних  факторів, що проводяться з рядом  досліджень, спрямованих на виявлення ранніх функціональних змін серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату, функції кровотворення, дадуть змогу виявити ранні порушення з боку названих систем і проводити курси віднов-лювального лікування.

 

Добре оснащені в минулому медико-санітарні частини (цехова медична служба), заводські профілакторії, здоровпункти успішно справлялися з таким завданням. їх відновлення є життєво важливим. Саме на цих базах варто було б планомірно, поіменно проводити курси відновлювального лікування, використовуючи всі необхідні методи традиційної та нетрадиційної терапії.

 

Важливо,щоб кожний працівник з початковими проявами професійних захворювань не менше двох разів на рік одержував курс відновлювального лікування з використанням медикаментозних препаратів, фізіотерапевтичних засобів, до складу яких входять фізпроцедури, водолікування, масаж, ЛФК.

 

До осіб, які ухиляються від одержання курсу відновлювального лікування, повинні застосовуватися  заходи адміністративного впливу.

 

Курси відновлювального лікування, які проводяться чітко за графіком кожні 6 місяців, дадуть можливість зупинити розвиток професійної патології на його початковому етапі, що не обмежує працездатності працівника.

 

Шкідливі речовини

 

Шкідлива речовина – це речовина, яка унаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом людини може призвести до захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі трудового стажу працюючого або у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.