Історія розвитку гігієни дітей та підлітків в Україні

Вивчаючи стан зору в петербурзьких школярів (1870), фізичний розвиток дітей робітників Богородської мануфактури (1879 – 1885) і учнів різних навчальних закладів Москви (1892), Ф.Ф. Ерісман установив залежність рівня фізичного розвитку і стану здоров'я від умов праці, побуту, професії і соціальної приналежності. Їм були складені проекти постанов, що стосуються умов праці і побуту, тривалості робочого дня підлітка. Маючи справу з масовим антропометричним матеріалом, Ф.Ф. Ерісман підійшов до рішення теоретичних питань шкільної гігієни: були виявлені закономірності росту дітей у залежності від підлоги й умов виховання, розроблений оціночний показник фізичного розвитку – індекс Ерісмана.   

Ф.Ф. Ерісман вважав, що гігієна як наука (у тому числі і шкільна гігієна) повинна розвиватися в двох напрямках: у науковому (експериментально-статистичні дослідження) і в суспільному (встановлення в результаті експериментальних і статистичних досліджень гігієнічних норм для поліпшення суспільного здоров'я). Ф.Ф. Ерісман указував на неприпустимість відділення суспільної гігієни від науково-експериментальної, підкреслюючи, що це дві сторони однієї і тієї ж науки, що доповнюють одна одну й у сутності складають одне ціле.   

Ф.Ф. Ерісман писав, що в наукових дослідженнях критерії для оцінки зовнішнього середовища вибирають, виходячи з їхнього впливу на організм людини,"... явища навколишнього середовища цікавлять гігієніста лише настільки, наскільки вони можуть відбиватися на здоров'я людини".   

Ф.Ф. Ерісман – засновник кафедри гігієни Московського університету. У роботі "Вплив шкіл на походження короткозорості" (1870) він указав на ріст числа короткозорих дітей і посилення ступеня короткозорості серед учнів у міру наближення закінчення школи. Розкривши причини цього явища, Ф.Ф. Ерісман розробив заходи щодо попередження короткозорості і гігієнічні вимоги до освітлення класних кімнат. Він запропонував конструкцію парти, що одержала згодом назву "парти Ерісмана", визначив основні вимоги до конструкції парти і її розміри. Ф.Ф. Ерісман результати цих досліджень узагальнив у проекті так званої зразкової класної кімнати. Уперше проект класної кімнати демонструвався в 1875 р. у Педагогічному музеї військово-навчальних закладів у Петербурзі.   

Роботи О.П. Доброславіна по шкільній гігієні складають малу частину наукових досліджень ученого. Однак у них, так само, як у працях Ф.Ф. Ерісмана, проявилося єднання експериментального і суспільного характеру вітчизняної гігієнічної науки.   

О.П. Доброславін – завідувач першою кафедрою гігієни Медико-хірургічної академії, автор керівництва "Гігієна. Курс суспільної охорони здоров'я" (1889) з розділом шкільної гігієни, у якому висвітлені гігієнічні вимоги до шкільних будинків і вибору ділянок. Він надавав великого значення правильній організації розумових занять, вважав за доцільне чергувати їх з фізичними вправами.   

Однією із злободенних проблем в умовах дореволюційного навчання учнів була невпорядженість шкіл. Основним і ведучим в санітарному благоустрої шкіл вважалося створення повноцінного повітряно-теплового режиму. У вирішенні цього питання визначилися два напрямки.   

Ф.Ф. Ерісман, О.П. Доброславін, а також їхні учні і послідовники В.Г. Хлопін, К.І. Шидловський і ін. Висловлювалися за обмін повітря класних приміщень за допомогою приточно-витяжних вентиляційних пристроїв. Українські гігієністи І.П. Скворцов, І.П. Кияницин і ін. Стояли за організацію повітрообміну на основі широкої аерації.   

Не менш важливою була проблема так званого шкільного стомлення, що, незважаючи на прагнення учених і суспільних діячів, не одержала радикального вирішення до Великої Жовтневої соціалістичної революції.     

У зв'язку з революцією 1905 р. уряд Росії був змушений провести деякі реформи в народній освіті і окремі гігієнічні заходи. При Міністерстві освіти в 1904 - 1905рр. Були організовані Лікарська санітарна частина навчальних закладів і Шкільно-гігієнічна лабораторія. Г.В. Хлопін разом з О.Ф. Нікітіним склали санітарні правила й інструкцію, що регулюють умови роботи учнів і вчителів.    

Г.В.Хлопін – видатний гігієніст, автор посібників "Основи гігієни", "Методи санітарних досліджень", "Курс загальної гігієни" – присвятив шкільній гігієні спеціальні роботи. У роботах "Питання шкільної гігієни і педагогіки на ІІ Міжнародному конгресі по шкільній гігієні в Лондоні" (1908), "Шкільні хвороби серед середніх навчальних закладів, що учаться," (1909) Г.В. Хлопін виклав питання гігієни викладання, санітарні вимоги до шкільного будинку, гігієнічні вимоги до устаткування. Їм був сконструйований портативний зразок парти, використовуваний у якості навчального, лабораторного і креслярського столу.    

Проблема фізичного виховання, що одержала відображення в науковій діяльності вітчизняних учених дореволюційного періоду, була тісно пов'язана із проблемою шкільного стомлення. Фізичне виховання в школах Росії було поставлене по західноєвропейському зразку. Вітчизняні учені вказували на необхідність зміни існуючої системи фізичного виховання і висували пропозиції, що випливають із проведених ними до сліджень: фізичне виховання повинне забезпечити послідовне і поступове включення різних фізичних вправ, залучення в рухи всіх м'язових груп і гармонійний розвиток організму (Лесгафт П.Ф., Гориневський В.В., Ігнатьєв В.Є.).   

П.Ф. Лесгафт - анатом-фізіолог, суспільний діяч другої половини XІХ століття – в основу розробленої їм системи фізичного виховання поклав вікові анатомо-фізіологічні особливості, свідоме виконання життєво-необхідних, природних рухів, що поступово ускладнюються. Він заперечував спадкоємну приреченість і надавав великого значення активній, організованій діяльності в гармонійному вихованні людини. 

Величезний внесок у розвиток науки зробили українські вчені. У жовтнi 1922 р. згідно наказу Народного Комісаріату охорони здоров'я України № 174 від 28.10.1922 у м. Харковi був органiзований перший Український державний науково-дослiдний інститут охорони материнства i дитинства, першим директором якого було призначено С.М. Ямпольського.    

Згідно з наказом МОЗ України № 40 від 18.01.1965 р. заклад був реорганізований у Харківський НДI охорони здоров'я дiтей i пiдлiткiв. З цього перiоду інститут є провідною науково-дослідною установою в Україні з питань охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків. У 1974 році було завершено будівництво нового Інституту з власною клініко-лабораторною базою.    

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2000 р. № 1232 інститут підпорядковано Академії медичних наук України.    

В інституті в різні часи працювали такі відомі науковці та організатори охорони здоров'я України, як С.М. Ямпольський, М.І. Олєвський, М.Л. Кашкін, В.І. Константинов, А.П. Лагунова, С.Я. Шаферштейн, Л.М. Мерков, О.І. Корнілова, Р.С. Мірсагатова, В.І. Грищенко, В.Я. Гайдай, Л.Я. Стулій, Н.А. Дмитрова, В.О. Сарана, Е.З. Юсфіна.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

   З метою збереження здоров'я народ використовував звичаї і навички, що допомагали йому зберігати життя в несприятливих умовах середовища. Поступово досвід народу, накопичений за багато століть і широко використовуваний у житті, оформився в народну медицину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури :

 

1. http://www.health.gov.ua/www.nsf/maindocs/hyg_child?opendocument