Валютна система ЄС. Особливості і еволюція

Міжнародний університет  фінансів

 

 

 

Домашня контрольна робота з дисципліни

« Міжнародні економічні відносини»

 

 

 

Виконала: студентка ІV курсу

Групи  ЗМ-02

Заочної форми  навчання

Суржик К.О.

Перевірив: Викл. Кам’янська  О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

2013

Варіант 1

1. Теоретичні питання

Валютна система  ЄС. Особливості і еволюція

Європейська Валютна Система почала свою роботу у 1979 р. і замінила тогочасну "валютну  змію". Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства.

Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:

• Європейська валютна одиниця - ЕКЮ
• Курсово-інтервенційний механізм
• Кредитний механізм

Головним  елементом ЄВС була Європейська  валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ було лише розрахунковою одиницею, воно не мало матеріальної форми (банкноти, монети). ЕКЮ було кошиком, який складався з валют держав-членів Співтовариства. Кількість валюти держав-членів у кошику ЕКЮ залежала в першу чергу від:

• частки ВВП держави-члена в сукупному ВВП Співтовариства,
• частки експорту та імпорту держави-члена у внутрішній торгівлі Співтовариства,
• значення даної валюти як деномінатора інструментів ринків капіталу та грошей (кількість операцій у даній валюті на обох ринках).

Вага  валюти в кошику - це відношення між  кількістю даної валюти, що входила  до кошика ЕКЮ і вартістю ЕКЮ, вираженій у цій валюті. Натомість, вартість ЕКЮ виражена в одній з валют кошика дорівнювала сумі кількості цієї валюти в кошику ЕКЮ і кількості решти складових валют ЕКЮ, перерахованій на цю валюту за чинним тоді центральним курсом.

Наприклад, 06.03.1995 року 1 ECU = 1.91007 DM, а до складу ЕКЮ  входило 0.6242 DM. Тоді вага марки в  кошику ЕКЮ була 0.6242 : 1.91007 х 100%=32.68% .

01.01.1994 року склад кошика було заморожено  і остаточно до нього входило  12 валют, тобто валюти всіх  тодішніх членів ЄС (Австрія, Швеція та Фінляндія стали членами ЄС у 1995 р.) Склад ЕКЮ та вага окремих валют наведені у Таблиці 1.

Функції ЕКЮ:

• міра вартості у механізмі валютних курсів,
• основа для визначення показника відхилення курсів валют від центрального курсу,

платіжний засіб для розрахунків в рамках інтервенцій на валютному ринку,

платіжний засіб для розрахунків між  органами та фінансовими інституціями Співтовариства,

одиниця, у якій складався бюджет Співтовариства та проводилися усі розрахунки в  рамках Співтовариства.

Етапи еволюції світової валютної системи 

І — 1867 р. Паризька конференція — єдиним мірилом  світових грошей визнано золото (золотий  стандарт).

Золотомонетний  стандарт. Ознаки:

— функціонування золота в якості світових грошей;

— фіксація золотого вмісту національної валюти;

— наявність  фіксованих валютних курсів;

— на внутрішньому ринку золото виконувало всі функції  грошей;

— вільне карбування золотих монет;

— банкноти і  білонні монети вільно розмінювалися  на золоті.

II — 1922 р.  Генуезька конференція — національні кредитні гроші почали використовувати як міжнародні платіжні засоби (золотий стандарт).

Золото-зливковий  стандарт. Ознаки:

— в обігу  відсутні золоті монети;

— банкноти і  білонні монети розмінювалися на золоті злитки;

— відмінено  вільне карбування золотих монет.

III — 1944 р.  Бреттон-Вудська конференція —  впроваджено золотодевізний та  доларовий стандарти (золотий  стандарт).

Золотовалютний  стандарт (валютний). Ознаки:

— збереження ролі золота як розрахункової одиниці  в міжнародному обігу;

— фіксовані  валютні курси;

— заборона вільної  купівлі-продажу золота;

— долар у  режимі золотого стандарту, прирівнювався  до золота.

IV — 1976—1978рр. Ямайська конференція — завершено  демонетизацію золота і офіційно  впроваджено стандарт СПЗ.

Паперово-валютний стандарт. Ознаки:

— повна демонетизація  золота у сфері валютних відносин;

— анульовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін;

— колективна валюта СПЗ стала головним резервним  активом та засобом світових грошей;

— впровадження плаваючих валютних курсів для національних грошових одиниць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Види  міжнародної міграції робочої сили та сучасні особливості розвитку.

Відповідно до рівня кваліфікації - міграція малокваліфікованої робочої  сили і висококваліфікованих спеціалістів. За соціальною структурою - міграція робітників та службовців (або інтелігенції). Відповідно до строків - міграція асиміляційна (на постійне місце проживання) і ротаційна (на певний термін). Відповідно до дотримання законодавчих норм - легальна і нелегальна. За характером регулювання - вільне переміщення робочої сили та обмежене (на певний термін).

Відповідно до напрямків світових міграційних процесів виділяють  такі міграційні потоки:

- з країн, що розвиваються, - до розвинених країн;

- у межах розвинених країн (наприклад, у межах ЄС);

- у межах країн, що розвиваються, (зі слаборозвинених - до нових індустріальних країн);

-з постсоціалістичних країн - до розвинених країн (в основному відплив науково-технічної інтелігенції);

- у межах постсоціалістичних країн (наприклад, з України - до Росії).

Серед міжнародних працівників  — мігрантів найзначніша частка припадає на молодих неодружених  осіб чоловічої статі. Найпомітнішими є потоки робочої сили з таких  регіонів: 
-          Мексики та країн Карибського басейну до США та Канади; 
-          південноамериканських країн до Аргентини, Венесуели і Перу; 
 
-          Північної Африки та Південної Європи до Північно-Західної Європи. 
-          Африки і Азії до Саудівської Аравії; 
-          Індонезії до Малайзії, Сінгапуру й Австралії. 
  Практично всі країни світу регулюють потік мігрантів. Наприклад, США щорічно дозволяють легальну міграцію обсягом 600 тис. осіб. Кількість нелегальних мігрантів набагато вища — 5 млн. осіб. 
  На боротьбу з нелегальною міграцією американське суспільство витрачає мільярди доларів, переважно на стримування потоку мігрантів з Мексики. Ефективність цього заходу сумнівна. Міграція породжує демографічні, соціальні та економічні наслідки. Без мексиканських мігрантів овочі і фрукти Техасу залишилися б гнити на полях. Без "гостей — робітників" з Туреччини зупинилися б свого часу західнонімецькі конвеєри. 
  У Франції емігранти становлять 25 % зайнятих у будівництві і третину — в автомобілебудуванні. Половина бельгійських гірників — емігранти. Також емігрантами є 40 % будівельних робітників Швейцарії. 
  Валютна ефективність експорту робочої сили щонайменше у 5 разів перевищує валютну ефективністьтоварного експорту. 
  Еміграція молодої і особливо кваліфікованої робочої сили збіднює відповідні країни. Мільярди доларів прибувають щороку до США у формі "відпливу інтелекту". Щоправда, мільярди доларів переказуються працівниками — мігрантами сім'ям та близьким, які залишилися на батьківщині. У деяких країнах експорт робочої сили є єдиним стабільним джерелом валютних надходжень. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналітичне завдання

Показники світового  імпорту та експорту в 2005-2007 рр. у  поточних цінах (в млрд. дол.США) склали:

Показник Роки	2005	2006	2007
Експорт	10475	12088	13833
Імпорт	10776	12338	14057

 

Відповідь:
А) причина різниць між вартістю світового експорту й імпорту полягає в тому, що експорт оцінюється на базі ФОБ, а імпорт на базі СІФ
Б) приблизну  вартість фрахту і страхування у  відсотках від вартості імпорту  складає 2-3%
(імпорт - експорт) х 100
(10776 - 10475) х 100/10776 =2,79
(12338 - 12088) х 100/12338 = 2,03
(14057 - 13833) х 100/ 14057 = 1,59
В) за цими даними можна обчислити зовнішньоторговельне сальдо та оборот. Ці поняття мають сенс тільки при застосуванні у відношенні до експорту та імпорту окремо взятої країни, яу в нашому випадку
Тсальдо = Е – І,  де  Е - експорт, а І - імпорт
Тоборот = Е + І,  Е – І, де  Е - експорт, а І - імпорт
Показник			2005		2006		2007
Роки
Експорт			10 475,00		12 088,00		13 833,00
Імпорт			10 776,00		12 338,00		14 057,00
Зовнішньоторгівельне сальдо			-301,00		-250,00		-224,00
Оборот			21 251,00		24 426,00		27 890,00

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛВТЕРАТУРИ

1. Білоцерківець В.В. Міжнародна економіка .
2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини
3. Вірван Л. Нова валюта старої Європи: перспективи розвитку // Банківська справа.
4. Ніколенко Ю.В. Політична економія .
5. Філіпенко А.С. Україна і світове господарство

 

8