Основні тенденції розвитку країни Іспаніі в міжнародному економічному інтеграційному простору

Використання ГІС дозволяє аналізувати діяльність кожного з територіальних відділень банківської групи, точно оцінюючи стан справ на місцевому рівні. Визначення характеристик мікроринку, дані про потенційних клієнтів, конкурентів, економічні індекси і т.д. дозволяють посилити комерційну активність відділень і використовувати єдині критерії оцінки їх діяльності, використовуючи стандартні ГІС засоби.[3]

ТНБ : Banesto, BancoCentralHispano, BancoSantander.

 

2.2. Фондові біржі.

 

Фондова біржа — це організований ринок цінних паперів, на якому власники фондових цінностей здійснюють угоди купівлі-продажу через членів біржі, що виступають як посередники.

До фондових бірж Іспанії належать:

• Мадридська фондова біржа
• Фондова біржа Барселони
• Валенсійська фондова біржа
• Фондова біржа Більбао

Мадридська фондова біржа-найбільша фондова біржа Іспанії. Біржі функціонують також у Барселоні, Більбао і Валенсії. Всі іспанські біржі використовують централізовану систему укладання угод. Контролює діяльність бірж Національна комісія з цінних паперів.[7]

Мадридська фондова біржа належить "Bolsas y MercadosEspañoles", від чого й пішла абревіатура BME. До групи компаній BME входять регіональні біржі Барселони, Більбао і Валенсії, MF компанії MF MercadosFinancieros и Iberclear .

 

 

2.3. Центральний банк країни та його валютно-курсова політика

 

Банк Іспанії є національним центральним банком і керівником іспанської банківської системи. Його діяльність регулюється Положенням Банку Іспанії.

Банк Іспа́нії (ісп. BancodeEspaña) — центральний банк Іспанії. Заснований у Мадриді 1782 року Карлосом III, на даний момент є членомЄвропейської системи центральних банків (ЄСЦБ)

Центральний Банк Іспанії (BancodeEspaña) являє собою державну установу, яка діє в якості центрального державного банку Іспанії і здійснює функції управління фінансовою системою країни, поряд з іншими державними інститутами. Заснований в 1782 році королем Карлосом III. В даний час входить в Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ) поряд з іншими центральними банками країн Європейського Союзу. Банк Іспанії здійснює свою діяльність, керуючись Законом про Автономії Банку Іспанії.

Очолює центральний Банк Іспанії Керуючий (Gobernador). Керуючого стверджує на посаді король за поданням Голови уряду. На цю посаду призначається тільки громадянин Іспанії, що володіє відповідною кваліфікацією і репутацією.

Крім Керуючого, структура управління Банком Іспанії включає також заступника Керуючого (Subgobernador), а також такі органи, як Керуючий Рада (ConsejodeGobierno) і Виконавча комісія (ComisionEjecutiva). Керуючий одночасно є і головою Керуючої Ради, і головою Виконавчої комісії.[12]

Як і більшість центральних банків у світі, Банк Іспанії не працює з фізичними особами.

 

Сучасну структуру банківської системи Іспанії можна представити таким чином:

1) державні кредитні установи;

а) Центральний банк;

б) Іпотечний банк, Будбанку, Промисловий банк, Сільськогосподарський кредитний банк, Банк місцевого кредитування, Центральна каса з кредитування мореплавання і рибальства, Зовнішньоекономічний банк;

2) приватні банки;

3) ощадні каси;

4) кредитні кооперативи.

В даний час в Іспанії налічується 132 банкa. Численні філії банків існують у всіх містах. BancodeEspana - Центральний банк Іспанії.

Банки та ощадні каси відіграють найважливішу роль в іспанському фінансовому секторі, як в силу ділової активності, так і у зв'язку з їх присутністю в усіх сегментах економіки. В іспанській фінансовій сфері, з моменту заснування Європейської системи Центробанків (ЄСЦБ) і Європейського центрального банку (ЄЦБ), були переглянуті функції, які виконував Банк Іспанії, беручи участь у здійсненні таких основних функцій, переданих ЄСЦБ:

- Визначення і виконання валютної  політики в Зоні євро з метою  підтримки стабільності цін у  цій зоні

- Проведення валютнообмінних операцій, зберігання і управління офіційними валютними резервами держави.

- Розвиток належного функціонування  платіжної системи в Зоні євро.

- Випуск банківських білетів, які  мають офіційне ходіння.

Крім того, Банк Іспанії, згідно з положеннями "Закону про автономію», володіє наступними функціями:

- Здійснення нагляду за платоспроможністю  і діяльністю кредитних організацій  і фінансових ринків.

- Сприяння належному функціонуванню  і стабільності фінансової системи  і національних платіжних систем.

- Розробка та публікація статистики, яка має відношення до його  функцій.

- Надання послуг казначейства  та фінансового агента з питань  державної заборгованості.

- Консультування уряду і підготовка  необхідних доповідей і досліджень.

Що стосується історії заснування та розвитку Центрального банку Іспанії, то Банк Іспанії (ісп. BancodeEspana) - центральний банк Іспанії. Заснований в Мадриді в 1782 році Карлосом III, зараз є членом Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ).

Банк був заснований під назвою BancoNacionaldeSanCarlos, його першим директором був французький банкір ФрансискоКабаррюс.

Після серії воєн з 1793 року по 1814 рік, Банк зайняв в уряда більше 300 мільйонів реалів, в зв'язку з чим Уряд Іспанії зазнав фінансові труднощі. Міністр Казначейства Луїс Лопес Бальєстерос (LuisLopezBallesteros) в 1829 році створив фонд в 40 млн. реалів для забезпечення зобов'язань Банку, Банк в той же рік був перейменований в BancoEspanoldeSanFernando.

У 1850-х роках Банк розширив свою діяльність у містах Аліканте і Валенсія і змінив назву на використовуване в даний момент Банк Іспанії. Вимагаючи фінансової підтримки Банку в ході цивільних і колоніальних воєн, уряд Іспанії в 1874 році надало Банку Іспанії монополію на випуск банкнот Іспанії.

У 1946 році після закінчення громадянської війни, уряд Генерала Франко встановило жорсткий державний контроль над Банком. У 1962 році Банк був формально націоналізований. Після відновлення демократії в кінці 1970-х роках, у Банку були проведена реформа структури і функцій.

У 1994 році після входження Іспанії в Європейський валютний союз, Банк Іспанії став членом Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ).

Структура управління:

Голова Банку.

Заступник Голови Банку

Керуючий Рада.

Виконавча Комісія.

Голова Банку затверджується Королем Іспанії за поданням Голови уряду Іспанії. Діючі в Іспанії банки є фінансовими установами, уповноваженими у якості таких, що здійснюють посередницькі операції з коштами, отриманими від своїх клієнтів, і надають інші послуги фінансового характеру.[15]

На 30 червня 2004 року Іспанія мала 77 офіційно зареєстрованих іспанських банків і численні дочірні банки, філії, представницькі та кореспондентські відділення за кордоном. Крім того, 60 зарубіжних банків мали відділення в Іспанії. Ощадні каси - це кредитні організації, що мають повну операційну свободу в порівнянні з іншими учасниками іспанської фінансової системи. Вони засновані, маючи юридичний статус приватних фондів, створених в соціальних цілях і діючих на суто ринкових умовах, хоча і реінвестують частину отриманого прибутку в соціальні проекти.

Ці установи мають глибоке коріння і давні традиції в Іспанії, вони привертають досить істотну частку приватних заощаджень і, з точки зору роботи з активами, характеризуються наданням фінансування приватному сектору (через іпотечні кредити і т.д.). Вони також відрізняються діяльністю по фінансуванню великих державних об'єктів і приватних проектів по розміщенню і придбання цінних паперів з фіксованим доходом.

Іспанські ощадні каси об'єднані в Іспанську конфедерацію ощадних кас (CECA). Ця кредитна організація була заснована в 1928 р. як Національна асоціація і фінансовий орган ощадних кас і в даний час налічує у своєму складі 46 ощадних кас.[18]

В останні роки банки і ощадні каси беруть участь у важливому процесі, спрямованому на оптимізацію їх позицій і масштабів в умовах єдиного європейського ринку банківських послуг. В рамках цього процесу відбулася подальша інтеграція, яка зачепила найбільші іспанські банки і призвела до виникнення двох банківських груп (SCH і BBVA), що мають європейський масштаб і значну присутність в Латинській Америці. Крім того, на 1 січня 2004 року відбулося міжнародне злиття банків Барклез - БанкоСарагосано, що призвело до створення шостої за обсягом отриманого прибутку банківської групи в іспанському банківському секторі.

Мережа відділень в банківському секторі зростала досить помірними і сталими темпами до 1999 рр.. Однак банки перейшли на скорочення числа відділень і збільшення числа працівників на кожне відділення для забезпечення більш індивідуального підходу, а також для розширення набору фінансових послуг з високою додатковою вартістю, що означало перерозподіл персоналу з центральних офісів в комерційну мережу. Однак по ощадних кас спостерігалося зростання на 3,78%, так як було відкрито 770 нових відділень за 2003 рік та перше півріччя 2004 року.[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Оцінка основних макроекономічних показників країни

 

1. Платіжний баланс - це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури й характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

Останнім часом додатково до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків цінностей між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан. За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які із дня в день постійно змінюються.Платіжний баланс на певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерського погляду платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо – якщо надходження перевищують платежі, або пасивне – коли платежі перевищують надходження.

Тому платіжний баланс – це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують одна одну, а й певний стан цих операцій, що включають якісні й структурні характеристики основних його елементів. 
Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які явища їх викликають, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країною і зовнішнім світом, що дає змогу зробити відповідні висновки.

По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більш зацікавлені в цьому (резиденти), і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри накопичення даної валюти в руках іноземців і вирішити питання про доцільність підтримки фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату відсотків і платежів за основною сумою боргу й можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам

Дефіцит бюджету Іспанії за 2010 рік скоротився майже вдвічі до 53,4 млрд євро ($ 72,9 млрд) завдяки збільшенню ПДВ на початку липня. Про це повідомило міністерство фінансів країни.

Основна цифра, що не включає пенсійну систему і дефіцит бюджету регіонів, дорівнює 5,1% ВВП Іспанії. У 2009 році дефіцит бюджету Іспанії становив 99,785 млрд євро [7]

Результати 2010 року можна вважати гарною заявкою на успіх у боротьбі з бюджетним дефіцитом, у той час як країна намагається побороти наслідки кризи.

 

2. Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту та імпорту країни,або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом

Іспанія експортує : автомобілі, техніку, основні метали, продукти рослинного походження, хімічні речовини, мінеральні продукти, текстиль