Підготовка зовнішньоторгівельна угода з імпорту чаю

      Світове споживання чаю зросло на 1% у 2006 р. і досягло 3,64 млн. т. Вперше споживання чаю в Китаї перевищило кількість спожитого чаю в Індії, і було зафіксовано значний приріст в загальному споживанні на 13,6%. Для Індії, хоча річний приріст споживання чаю не був таким значним як в Китаї – 2,51% - даний рівень був значно вищим ніж річна тенденція в 1,6% в середньому за минулі періоди.

      Середньострокові  проекції ФАО на наступні 10 років  до 2017 вказують на те, що світове виробництво чорного чаю зростатиме на 1,9% щорічно, щоб досягти 3,1 млн. т., тим часом очікується, що світове виробництво зеленого чаю зростатиме трохи швидшими темпами – 4,5% щорічно, щоб досягти 1,57 млн. т.

      За умов  споживання, прогнозується, що чорний  чай досягне 2,8 млн. т., з надлишком  пропозиції у приблизно 300 000 т., так як більший ріст споживання в країнах, що його виробляють, навряд чи зможе покрити спади в традиційних мережах імпортних ринків.

      Хоча прогнози  і вказують на те, що пропозиція  буде випереджувати попит, розрив  буде меншим ніж він колись був. Однак для чорного чаю існує небезпека досить гострої реакції пропозиції на поточне підвищення цін.

      Для подальшого  покращення попиту на чай мають  буди впроваджені стратегії. Сприятливі  можливості для росту споживання  та покращення в цінах існують  у країнах, що виробляють чай, так як рівень споживання на душу населення порівняно низький. Накладання якісних стандартів задля сегментування світового ринку чаю має також розроблятися і надалі. Навіть вплив від накладання мінімальних якісних стандартів як засобів вдосконалення якості чаю, який продається на міжнародному ринку, спричинив би дефолт, що зменшило б кількість чаю на світовому ринку і позитивно б вплинуло на ціни, принаймні на середньостроковий період.

 

 

      Таблиця 1.1.

      Споживання  чаю на душу населення в  рік (в кг)

|Країна                            |Споживання                         |Країна                            |Споживання                         |

|Англія                            |4,4                                |Чилі                              |0,9                                |

|Ірландія                          |3,6                                |Польща                            |0,86                               |

|Нова Зеландія                     |3,0                                |ПАР                               |0,83                               |

|Лівія                             |2,7                                |Нідерланди                        |0,83                               |

|Австрія                           |2,6                                |Йорданія                          |0,7                                |

|Ірак                              |2,4                                |Туреччина                         |2,2                                |

|Іран                              |0,7                                |Гонконг                           |1,4                                |

|Індія                             |0,6                                |Єгипет                            |1,4                                |

|Судан                             |0,6                                |Бахрейн                           |1,3                                |

|Малайзія                          |0,5                                |Шрі-Ланка                         |1,3                                |

|Данія                             |0,4                                |Канада                            |1,1                                |

|Україна                           |0,3                                |Туніс                             |1,0                                |

|Індонезія                         |0,28                               |Росія                             |0,94                               |

|Німеччина                         |0,2                                |Японія                            |0,9                                |

|Франція                           |0,2                                |                                  |                                   |

 

 

      До початку 90-х рр. минулого століття п’ять  країн – найбільших виробників  чаю – давали 70 відсотків світового виробництва заварки для цього напою. З цих п’яти країн  три належать до числа „тих, що п’ють чай”. Це Китай, Японія та Росія. Майже 75-95 відсотків їх продукції йде на власне споживання. Більш того, Росія та Японія ввозять ще й закордонні чаї, щоб забезпечити потреби свого населення. Головними ж експортерами чаю на світовому ринку були й залишаються Індія, Шрі-Ланка та Індонезія, котрі самі чай п’ють вельми помірно. За ними йде африканська група країн, які експортують майже увесь чай, що ними виробляється. Це – Кенія, Уганда, Малаві, Мозамбік, Танзанія, Мадагаскар, де внутрішнє споживання практично відсутнє. Таким чином, забезпечення майже всього світу чаєм у значній мірі зосереджено в руках тих країн, населення котрих саме чаю не п’є і  у підвищенні його якості не зацікавлене. В той же час, така велетенська країна, що виробляє чай, як Китай, практично сторонилась від вивозу чаю на зовнішні ринки та експортує дуже небагато відносно внутрішнього виробництва. Це звичайно не означає, що Китай перестав виробляти багато чаю. Але він виробляє його у кількостях, що покривають лише місцеві потреби, тобто приблизно п’яту частину світового виробництва (між 200 тис. та 300 тис. т. Для країни з міліарним населенням це небагато, враховуючи місцеві традиції чаювання. З цієї кількості виробленого чаю експортують приблизно 50 тис. т щорічно. Таким чином, за останні сто років відбулося поступове витиснення Китаю зі світового чайного ринку. Головними ж споживачами чаю серед країн, що чай не виробляють, залишаються країни англосаксонської зони, що закупляють щорічно на світовому ринку  загалом 850-870 тис. т чаю, а також  арабські країни Лівія, Єгипет, Ірак, Судан та Йорданія, що разом ввозять 150-170 тис. т заварки. Ці дві групи споживають ледь більше ніж половину чаю, що виробляється в світі, другу половину „випивають” Китай, Японія та Росія. На фоні цих гігантів, що п’ють чай, відсоток споживання чаю іншими країнами виглядає вкрай низьким.

      Характерно, що англійський вплив в області побутових традицій та звичок настільки ж міцно закріпився та зберігся як в країнах, тривко пов’язаних з Великою Британією у минулому (Канада, Нова Зеландія, Австралія, ПАР), так і в країнах, що вели протягом тривалого часу боротьбу проти англійської присутності, але тим не менш перейняли багато рис побуту англійців (Ірландія, Єгипет, Судан, Ірак).

      Цей факт  наявно підтверджують дані про споживання чаю на душу населення у різних країнах. Серед двох десятків країн з найвищим споживанням чаю (більш ніж 0,5 кг на душу на рік) три чверті знаходились у минулому або знаходяться зараз під англійським впливом. Виняток складають лише Японія, Іран, Нідерланди, Марокко, Туніс – країни з давньою, добританською, чайною традицією.

      Ціна чаю перебувала у довгостроковому спаді, тим часом як витрати на виробництво збільшилися, піддаючи тиску доходи фермерів та умови праці робітників.

      З 1980 реальна ціна чаю впала на 15%. Іншою проблемою була нестабільність цін. За останні дві декади річна середня ціна чаю коливалася між найвищою у 333 центи/кг та найнижчою 142 центи/кг, а індекс нестабільності в середньому складав 13, що означає відхилення ціни від експоненціального тренду на 13% в кожен з років, що розглядаються.

      Спад в  цінах переважно пояснюється  сильному росту пропозиції при  незначному попиті. На відміну  від какао та кави, співвідношення акцій і попиту грає лише незначну роль у визначенні рівня ціни, тому що кількість чайних акцій, що знаходяться в обігу, порівняно невелика (через те, що чай швидко псується).

      Конкуренція  між країнами-виробниками за частку  світового ринку є досить жорсткою через ряд причин, кожна з яких впливає на низькі ціни:

    ← Велика кількість  країн виробляє чай та багато з них досить великі, щоб попередити встановлення чистого монопольного лідера, що сприяє жорсткій конкуренції.

    ← Попит зростає  повільно і єдиним шляхом як  збільшити кількість чаю, що експортується, в значній мірі це за рахунок конкурентів.

    ← Покупцям досить легко змінити одну торгову марку на іншу, особливо коли справа стосується сумішей або популярних чайних пакетиків, так як будь-яка зміна смаку зі зміною постачальника чаю може бути заміщена іншими виробниками. Через домінування аукціонної системи, яка виступає повсякденним посередником між виробником і покупцем, країни-виробники були неспроможні зв’язати покупців довгостроковими стосунками.

    ← Так як  чай псується дуже швидко, то  часто необхідно знижувати ціни, щоб зберегти властивості товару.

    ← Пропозиція  чаю перевищує попит виробників.

    ← Країни-виробники  залишаються на ринку не дивлячись  на його убогі винагороди, тому що вони багато інвестували у виробництво чаю і їм бракує альтернатив.

      Низькі ціни  на чай переходять на найбідніші  сегменти країни у формі низьких  зарплат на плантаціях. Виходить, що легше скоротити витрати (скорочуючи  витрати на працю), ніж підвищити ціни (неможливо для країни-виробника досягти цього одностороннє), країни-виробники мають залишатися конкурентоспроможними знижуючи зарплатню.

      Одним з  моментів де чай відрізняється від кави та какао є те, що для світового ринку чаю не є звичною особлива схильність до нестабільності цін. Насправді ж до 1980-х світові ціни на чай здавалися відносно стабільними, коли порівнювалися з цінами на інші продукти харчування. Це пояснюється наступними причинами:

✓ Виробництво чаю менше ніж кава та какао схильне до підйомів та спадів через погоду та хвороби. Також світове виробництво досить диверсифіковане і не сконцентроване на певних територіях як у випадку з кавою (Бразилія) та какао (Західна Африка).

✓ Ринок чаю не підривається дестабілізуючими ефектами спекуляцій.

✓ Вертикальна інтеграція і компанії в монопольній конкуренції в країнах споживання також стабілізують ціни (якщо на низькому рівні).

      Нестабільність  цін є суттєвою передумовою  життєдіяльних ф’ючерсних ринків, так як виробники, торгівці та  підприємства переробної промисловості розуміють, що їм потрібно боротися з коливаннями цін, тільки тоді, коли ціни коливаються. Один з аналітиків пропонує такий погляд: на ринках кави та какао існування ф’ючерсної торгівлі робить визначення ціни дуже організованим, централізованим і прозорим. Чайні ринки не утримуються навколо однієї міжнародної ціни, однак згідно з різними аукціонними цінами в країнах-виробниках.

      Відносна  стабільність чайного ринку була  дійсною донедавна – відбулося  помітне зростання у нестабільності  ринків в 1990-х. ця нестабільність спершу почалася в середині 1970-х, коли ціни стали удвічі більш нестабільними ніж вони були декаду до того. Почався цикл коливань цін зі структурою семирічних спадів. Це збільшення нестабільності цін може бути віднесено на рахунок багатьох факторів; поміж ними коливання курсу валют та більш змінний попит.

      Однак у 2008 очікують, що світові ціни на чай збережуть свою тенденцію до зростання як результат недостатніх поставок на світовому ринку, що загострюється спадом виробництва в Кенії на 10 % через громадянські негаразди, згідно із звітом ФАО на поточні та майбутні тенденції на ринку чаю, що було підготовлено до Глобального чайного форуму в Дубаї 2008.

      З цього слідує перегляд світового ринку чаю за 2006 рік, який відзначив покращення в ситуації з більшими за попит поставками, яка була сталою протягом багатьох років. Насправді, Складена ціна ФАО, як світовий індикатор цін на чай, збільшилася на 11.6 відсотків і досягла 1.83 дол. за кг у 2006. Основи ринку на 2007 рік говорять про те, що ця тенденція напевно буде зберігатися, так як Індекс ФАО зріс ще на 6.5 відсотків до 1.95 дол. за кг у 2007.

 

 

      1.2. Аналіз  українського ринку чаю

 

 

      В Україні  чай не користується таким попитом, як, скажімо, в Китаї. На думку етнографів, це досі зумовлено тим, що українці здавна звикли пити узвар (чи компот), і привчити їх до нового продукту виявилося не просто навіть протягом віків.

      Експерти  стверджують, що на внутрішній попит впливають регіональні особливості України. Найбільше чай п’ють на сході та півдні Україні (там відчувається вплив «чайної» Росії), а от захід більше тяжіє до кави — там сильніші європейські кавові традиції. Крім того, чай — це певним чином сезонний продукт. «Сезон» чаювання починається у вересні і триває до травня.

Взимку споживачі надають перевагу чорним сортам чаю, а влітку, в основному, п’ють зелений. А от трав’яний чай не має вираженої сезонності, його споживають цілорічно.

      На думку працівників Науково-дослідного центру незалежних споживацьких експертиз (м. Київ), попервах на вітчизняному ринку переважали дешеві сорти чаю індійського, цейлонського та аргентинського походження, які можна було оцінити за національними стандартами не вище другого ґатунку. Тепер споживачі надають перевагу дорогим сортам. Тому кожен «серйозний» виробник прагне випускати продукт вищого ґатунку, створювати власні рецепти, вводити нові смаки.

 

 

      [pic]

      Рис. 1.2. Уподобання  українців за країною фасування  чаю

 

 

      Наразі, найвідомішими  компаніями, що займаються продажем  чаю в Україні, є «Юнілевер», «Стоїк», «Орімі трейд», Dilmah, Edwin. Найпопулярніші бренди: Lipton, Batik, Ahmad (Англія), Принцеси і Майський чай (Росія).

      Чайні кущі  та дерева в Україні не вирощують. Практично весь український ринок базується на ввізній сировині і залежить від світової ціни. За словами експертів, вартість чаю не стабільна, на неї впливають: врожаї, кліматичні фактори, внутрішній попит у країнах-експортерах тощо.

 

 

 

 

      [pic]

      Рис. 1.3. Основні  країни-імпортери

чаю та чайної сировини в Україну в 2005-2006 роках, тонн

 

 

      До 1997 року в Україну чай завозився в основному фасованим. Щоби сприяти розвитку вітчизняних фасувальних компаній, у листопаді 1997 року було введено нульову ставку ввізного мита на нефасований чай. Через шість років законом «Про внесення змін і доповнень до Митного тарифу» ставку ввізного мита на імпортний фасований чай підвищили до 1 – 2 євро за кілограм. Таким чином вартість фасованого чаю у стограмовій упаковці зросла на 50 копійок, а чаю в пакетиках — на гривню.

      Виробники  переконані, що самим фасувати  чай вигідніше і для них, і  для споживачів. Адже це сприяє  санітарно-гігієнічному контролю, поступовому  зменшенню собівартості продукції  за рахунок отримання значних знижок при закупівлі сировини i збільшенні обсягів продажів. Також стверджують, що можна зекономити кошти при транспортуванні (у 40-футовому морському контейнері нефасованого чаю міститься 23 т, а фасованого — 13 – 15 т). Безперечним плюсом є й те, що виробники можуть самі створювати нові марки чаю, орієнтуючись на попит та побажання споживачів.