Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу

Вступ

   Незалежно від того, у якій формі відбувається економічне міжнародне співробітництво - по лінії зовнішньої торгівлі, капіталовкладень, надання і погашення кредитів, надання різноманітних послуг, воно має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа для вираження позиції даної країни в системі міжнародних економічних відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим із яких є платіжний баланс.

   Платіжний баланс виражає всю складну сукупність економічних відносин країни з іншим світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки даної країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на світовому ринку. Уміння вчасно помітити ці зміни ще на стадії їх формування за окремими конкретними показниками платіжного балансу дає змогу створити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки даної країни.Крім економічних існують політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами, що породжують грошові платежі і надходження. Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни знаходить відображення у балансовому рахунку її міжнародних операцій, який за традицією називається платіжним балансом.

   Платіжний баланс- це співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих даною країною від інших країн за певний період, і сумою всіх грошових платежів, зроблених нею за цей самий період.

   За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

   Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які із дня в день постійно змінюються.

   Платіжний баланс на певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних звʼязках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

   З бухгалтерського погляду платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо – якщо надходження перевищують платежі, або пасивне – коли платежі перевищують надходження.

   Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які явища їх викликають, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країною і зовнішнім світом, що дає змогу зробити відповідні висновки.

   По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більш зацікавлені в цьому (резиденти), і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

   По-друге, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату відсотків і платежів за основною сумою боргу й можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу

   У процесі свого розвитку зовнішньоекономічні зв'язки країн змінюються, посилюючи цілісність світового господарства та ускладнюючи зміст міжнародних економічних відносин. Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни знаходить своє відображення у платіжному балансі. Він є одним із найважливіших макроекономічних звітів, що ілюструє ефективність діяльності держави у системі міжнародних відносин.

Відповідно до п'ятої редакції керівництва  МВФ щодо складання платіжного балансу  платіжний баланс (balance of payments) - це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді, за певний період часу, наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу.

Платіжний баланс складається з  метою розробки та запровадження  обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики держави, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового  ринків, двосторонніх та багатосторонніх  зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про  стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема  Міжнародним валютним фондом, приймаються  рішення про надання конкретним державам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання  його дефіциту. Результати аналізу  платіжного балансу впливають на визначення змісту грошово-кредитної, валютної, бюджетно-податкової та інших  видів державної політики. Дані платіжного балансу активно використовуються як при плаваючих, так і при  фіксованих валютних курсах. Зокрема, рахунки платіжного балансу надають  інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу, а також  характеризують можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів.

До основних принципів формування платіжного балансу належать:

1) система подвійного запису - кожна  операція повинна відображатись  двома записами: за кредитом та  за дебетом;

2) економічна територія країни - географічна територія, що перебуває  під юрисдикцією уряду даної  країни, у межах якої можуть  вільно переміщатися робоча сила, товари й капітал (включаючи  територіальні води та територіальні  анклави, розташовані в інших  країнах);

3) методика визначення резидентів (нерезидентів) - резидентами вважаються  домашні господарства або юридичні  особи, що перебувають у країні  більше року і мають у ній  центр свого економічного інтересу;

4) ринкова ціна - при реєстрації  операцій у платіжному балансі  використовуються ринкові ціни: сума грошей, що покупець готовий  добровільно заплатити за товар,  який буде одержаний від продавця, готового добровільно продати  йому цей товар;

5) час реєстрації - обидва записи, що відображають зміст операції  в платіжному балансі, в ідеалі  повинні бути зроблені одночасно,  у момент, коли економічні цінності  створюються, перетворюються, обмінюються,  передаються або ліквідуються (якщо  момент переходу права власності  неочевидний, то ним вважається  момент відповідного бухгалтерського  запису в обліку покупця й  продавця):

6) розрахункова одиниця - при  підготовці платіжного балансу  країни повинні використати ту  розрахункову величину, що застосовується  ними у внутрішніх розрахунках  і обліку, для перерахування даних  у долари США рекомендується  використати ринковий курс на  дату складання платіжного балансу.