Україна та Китай

Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти  її з ситуацією яка склалась у  Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український  уряд може взяти корисного для  себе на шляху виведення держави з кризи.

Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів  стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній  політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.

Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.

Крім цього потрібно не зациклюватися лише на господарських відносинах з Китаєм. Як було згадано вище, з Китаєм потрібно розвивати різноманітне співробітництво, особливо у політичній сфері, використовуючи вигідне геополітичне положення України, тобто на перехресті сходу - заходу та півдня - півночі. Розумне використання цих умов дозволить не тільки витягти країну з кризи та ще стати дуже впливовою державою на Євразійському континенті, в чому зацікавлений і уряд Китаю.

Східні вектори у зовнішній  політиці потрібно розвивати з неменшим рвінням ніж європейський чи американський.

Переорієнтація на східний вектор зовнішньої політики дозволить Україні  скоріше зайняти гідне місце  у світовому співтоваристві, та підняти свій статус у міжнародному рейтингу.

Розділ ІІ

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27.12.91 р. Дипломатичні відносини між двома  країнами були встановлені 04.01.92 року. У березні 1993 року було засноване  Посольство України в КНР. Надзвичайний і Повноважний Посол України в КНР - Михайло Борисович Резник (вручив Вірчу грамоту - 8.11.01 р.).

Посольство КНР в Україні  функціонує з 1992 року. Посол КНР в  Україні - Яо Пейшен (вручив Вірчу грамоту  у грудні 2003 р.).

2.1.Політичні  відносини

Динаміка візитів вищих  посадових осіб України і КНР (1992-2002 рр.)

Україна і Китай надають  важливого значення взаємодії у  рамках міжнародних організацій. Існує  чимало питань, з яких позиції сторін близькі, або збігаються: протидія гегемонізму і політиці сили у міжнародних відносинах, ядерне роззброєння, реформа системи ООН, боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом тощо. Дві країни надають підтримку одна одній у роботі комітетів і комісій ООН. Свідченням високого рівня двосторонньої співпраці стала підтримка Китаєм кандидатури України на виборах до непостійних членів РБ ООН на 2000-2001 роки.

Активно розвивається міжпарламентське співробітництво між двома країнами. У Верховній Раді України та Всекитайських  Зборах народних представників створені і функціонують групи Дружби, які очолюють відповідно М.Павловський і Гань Цзиюй.

Регулярність політичного  діалогу забезпечується консультаціями між зовнішньополітичними відомствами  України і КНР на рівні заступників  міністрів закордонних справ двох країн. На сьогоднішній день відбулося сім раундів двосторонніх консультацій: два у Києві (березень 1996 р., квітень 1997 р. та лютий 2002 р.) та п'ять у Пекіні (квітень і грудень 1994 р., грудень 1996 р., грудень 1997 р. та листопад 1999 р.). Відбулося два раунди консультацій між консульськими та договірно-правовими департаментами МЗС. Під час офіційного візиту до КНР міністра закордонних справ України А.М.Зленка у січні 2002 р. досягнуто домовленості про регулярне проведення консультацій між територіальними департаментами, департаментами політичного аналізу та інформації.

Між двома країнами задекларовані  відносини конструктивного партнерства. У квітні 2001 року під час візиту до Києва міністр закордонних  справ КНР Тан Цзясюань підкреслив, що двосторонні відносини набули характеру стратегічного партнерства. Китай був першою країною, яка надала Україні гарантії ядерної безпеки у зв'язку з відмовою нашої держави від ядерної зброї.

У липні 2001 року під час  другого державного візиту Голови КНР Цзян Цземіня лідерами двох країн підписана Спільна декларація про дружбу і всебічне співробітництво у ХХІ столітті, в якій китайська сторона підкреслила, що гарантії ядерної безпеки Україні не мають часових обмежень. Цю позицію було ще раз підтверджено в ході візиту в КНР міністра закордонних справ України А.М.Зленка у січні 2002 р. Тоді ж сторони домовилися розпочати роботу щодо укладання великого політичного Договору про дружбу і співробітництво.

2.2.Торговельно-економічні  відносини

Торговельно-економічне співробітництво є найважливішою складовою українсько-китайських відносин. На сьогоднішній день торговельні відносини між Україною і КНР проходять складний етап структурної трансформації від торгівлі українськими товарами низького ступеню обробки і китайськими товарами широкого споживання переважно низької якості до торгівлі високотехнологічною, наукоємнісною і високоякісною продукцією. Крім того, завершується перехід від бартерних і традиційних товарообмінних операцій до широкого впровадження валютних розрахунків. Однак, питома вага таких форм співпраці, як спільне підприємництво, кредитування експорту, тендерні торги, лізинг тощо у структурі торгових операцій є надзвичайно малою.

Кон'юнктурні коливання  китайського ринку (скорочення попиту на металовироби і хімічну продукцію), внутрішньоекономічні проблеми в Україні (скорочення виробництва і зростання цін, обмеженість експортних ресурсів), значна віддаленість Китаю від України і, відповідно, високі витрати на транспортування товарів, нерозвиненість структури українських зовнішньоторговельних організацій в КНР (дуже обмежена кількість представництв підприємств і компаній), а також домінування посередників у двосторонній торгівлі є тими чинниками, які негативно впливають на зростання товарообігу між двома країнами.

Протягом кількох останніх років Китай за обсягом двосторонньої  торгівлі входить до п'ятірки провідних  зовнішньоторговельних партнерів  України. Є підстави розраховувати  на те, що у разі вірного вибору пріоритетів  і вжиття низки відповідних практичних заходів КНР й у довгостроковій перспективі залишатиметься важливим зовнішньоекономічним партнером України.

За китайськими статистичними  даними, обсяг торгівлі між Україною і КНР у 2001 році склав 857,7 млн. дол. США, що на 45,1% більше у порівнянні з 2000 роком. При цьому експорт України до Китаю досяг 610,4 млн. дол. США, а імпорт України з КНР склав 247,3 млн. дол. США. Позитивне сальдо України у торгівлі з Китаєм у 2001 р. становило 363,1 млн. дол. США.

Аналіз структури товарообігу  між Україною та Китаєм свідчить, що основними товарами українського експорту до КНР в останні роки були чорні метали, продукція машинобудування та електротехнічне обладнання. Ще кілька років тому українські виробники поставляли до Китаю металургійне обладнання, вантажні автомобілі, залізничні вагони, електронні комплектуючі тощо. Однак за останні три роки такі поставки значно скоротилися. Причинами звуження номенклатури експортної продукції з України до КНР можна назвати освоєння виробництва аналогічної продукції китайськими підприємствами, скорочення обсягів виробництва продукції машинобудування в Україні, посилення загального рівня конкуренції на внутрішньому ринку Китаю завдяки зусиллям, здебільшого, європейських і японських виробників.

Важливу роль у двосторонній торгівлі відіграє українсько-китайська Міжурядова комісія з питань торговельно-економічного співробітництва (Комісія). На сьогоднішній день відбулося шість засідань Комісії, почергово у Києві та Пекіні (у 1994, 1995, 1997, 1998, 2000 і 2001 рр.). З 2000 року головою української частини Комісії є Перший заступник Державного секретаря міністерства економіки та з питань європейської інтеграції А.Гончарук. Китайську частину Комісії очолює заступник Міністра зовнішньої торгівлі та економічного співробітництва КНР Чжоу Кежень. Аналіз діяльності Комісії свідчить, що вона є одним з дієвих чинників, які сприяють поглибленню двосторонніх торговельно-економічних відносин між двома країнами.

2.3.Гуманітарне  й освітнє співробітництво

Значного розвитку набули двосторонні зв`язки між Україною і КНР у гуманітарній та культурній сферах.

Міністерствами культури України і КНР було затверджено  Програму співробітництва в галузі культури і відповідний протокол обміну творчими колективами, виставками тощо, які стали конкретною реалізацією Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про культурне співробітництво від 1993 р. План співробітництва між міністерствами культури України та КНР на 2001-2006 рр. було підписано під час візиту до КНР Міністра культури і мистецтв України Ю.П.Богуцького (23-30 квітня ц.р.). У квітні 2002 року в КНР вперше в історії українсько-китайських відносин були проведені Дні культури України в Китаї, які сприяли зміцненню традиційної дружби між народами двох країн, ознайомленню китайських громадян з культурною спадщиною України та знайомству з українським мистецтвом, історією та традиціями.

Доказом плідного співробітництва  країн у гуманітарній сфері може слугувати створення в грудні 1991р. при Академії наук України Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського , який на тай час очолив член Нобелівського комітету професор Гарвардського університету О. Пріцак. Відтоді китайська проблематика посіла чільне місце в науково-дослідній роботі українських вчених. Важливою подією в українсько-китайському науковому співробітництві стало проведення 30 серпня – 3 вересня 2002 року в Києві міжнародної конференції „Україна – Китай: шляхи до співробітництва”. В роботі конференції брали участь більш як 100 провідних українознавців та синологів.

Важливою подією в  науковому та культурному житті  Китаю стало відкриття в 1992р. в  Уханьському Національному університеті першого спеціального дослідницького центру про Україну. Невдовзі аналогічний  центр планується створити і при Шанхайському університеті іноземних мов.

У рамках реалізації Угоди  про співробітництво між Міністерством  освіти України та Державним Комітетом  КНР у справах освіти 14 навчальних закладів України здійснюють результативні  прямі контакти з 36 китайськими вищими навчальними закладами. Велика кількість громадян обох країн здобуває освіту у вищих навчальних закладах України і Китаю. За даними Посольства КНР у Києві, у вузах України навчається близько 2,5 тисячі китайських студентів. У червні 2002 року, під час візиту в Україну делегації Міністерства освіти КНР, було підписано Угоду про співробітництво в галузі освіти і науки.

2.4Співробітництво  в науково-технічній сфері

Важлива складова українсько-китайських відносин – співробітництво в  сфері науки та техніки. Тут, як відомо, і в Україні, і в Китаї в багатьох відношеннях досягнуто видатних успіхів світового рівня. Уряд КНР, як і уряд України, надають великого значення розвитку фундаментальної та прикладної науки. Науковий потенціал України приваблює Китай можливістю знайомитися з методами досліджень на перспективних напрямках, розробками нових і новітніх технологій.

Тому, на наш погляд, дуже показово, що першою угодою між Україною і Китаєм, підписаною після проголошення незалежності України і визнання її КНР, стала Угода про науково-технічне співробітництво між двома країнами. Цей документ передбачав, зокрема, проведення спільних досліджень і розробок, обмін їх підсумками, науково-технічною інформацією, ноу-хау і ліцензіями на компенсаційній основі, підготовка кадрів тощо. З 1992р. діє Угода про співробітництво між НАН України та Академією наук КНР. З науковими центрами і промисловими підприємствами КНР здійснюють співробітництво 14 установ НАН України. Лідером у науково-технічному співробітництві з КНР є Інститут електрозварювання ім. Є. Патона, який підтримує прямі зв’язки з Інститутом зварювання (Харбін), Всекитайською імпортно-експортною компанією точного машинобудування, Хейлунцзянською компанією „Сай Де”, Пекінською корпорацією „Чхун Ке”, Міністерством машинобудування КНР, Міністерством залізниць КНР та ін. Прямі угоди уклали Інститут електродинаміки НАН України та Інститут електромеханіки КНР, Інститут технічної теплофізики НАН України та Інститут технічної теплофізики КНР, Інститут ядерних досліджень України з Інститутом ядерної науки і технологій Сичуанського університету тощо.

2.5.Співробітництво  у військовій сфері

Головним напрямком  просування українських торгівців  машинними технологіями та зброєю став саме східний вектор. Україна та Китай беруть участь у виробництві танка „Аль Халід”, яке у 2000 році розпочав Пакистан. Україна також веде і закінчує виконання контрактів із Китаєм за такими військово-технічними проектами, як поставки турбін для кораблів і систем радіолокації.

Реалізується проект „Аль Зарат” – модернізація танків Т-59, що відповідають китайській моделі Т-55. Військово-технічне співробітництво України й КНР на сьогодні взагалі являє собою надзвичайний резерв праці.

2.6.Співробітництво  в сфері аерокосмічних технологій

Контакти з Китаєм в цій галузі пов'язані перш за все з авіабудуванням (контракти з АНТК ім. Антонова), ракетобудуванням (контракти з Дніпропетровським КБ "Південне"), співпраці у космосі тощо.

Відповідно до укладеного між Україною і Китаєм договору, Харківський військовий університет розпочав підготовку китайських фахівців протиповітряної оборони (у військовому містечку "Рогань-1" під Харковом почало працювати Навчальне авіаційне командування). Не виключено, що в майбутньому Україна почне готувати й курсантів-льотчиків із КНР, а також здійснюватиме медичне забезпечення підготовки космонавтів, що особливо важливо для реалізації китайської космічної програми "Проект 921".