Європейська безпекова доктрина

 

Бажання ЄС набути оборонної самостійності  стало викликати різке невдоволення США. Оскільки НАТО є основною ланкою трансатлантичної єдності, її послаблення  призведе до втрати домінування США  в Європі. Занепокоєння США розвитком ситуації на європейському континенті пов'язано з побудовою незалежної від США Європи, в якій політичним компонентом буде інституціалізований ЄС, економічним - спільна валюта, військовим - європейські військові сили.

 

Створення в Європі специфічної військово - політичної структури - нехай не самодостатньої і обмеженої в можливостях - створює принципову альтернативу НАТО. Практично ніхто в Європі не зневажив би можливістю позбутися заокеанської парасольки часів "холодної війни". Навіть нейтральні країни - Австрія, Фінляндія і Швеція - готові брати участь у спільній оборонній програмі ЄС, але не вважають у цьому зв'язку необхідним свій вступ до НАТО. Але на питання, чи зможе Європа зберігати свій військово - політичний потенціал і забезпечувати безпеку без НАТО, поки що відповіді немає. Європейський корпус без опори на НАТО не зможе виконувати свої завдання. Адже самі країни ЄС, аналізуючи свої можливості, відзначили, що ні засобами стратегічного перекидання військ, ні супутниковим зв'язком, ні системами командування, керування і створення перешкод для ворожих радіолокаційних станцій Європа не володіє. Їй прийдеться покладатися на можливості НАТО протягом принаймні найближчого десятиліття. Так що, по суті, оборонні амбіції ЄС як одного зі світових "полюсів" що найменше безпідставні. Та й амбіцій таких у "ЄС у цілому" немає - переважають розбіжності.

 

Питання координації правоохоронної діяльності й антитерористичних  акцій та участі в міжнародній  коаліції є актуальним у порядку  денному держав Європейського союзу. ЄС, як і США, прагне не тільки здійснювати повний контроль над антитерористичною операцією, але й одержувати одне від одного всю можливу розвідувальну інформацію, пов'язану з її проведенням. Одночасно кожна зі сторін хотіла б до мінімуму звести обсяг переданих партнерам своїх власних розвідданих, не говорячи вже про джерела і шляхи їхнього одержання.

 

В Європі є розуміння того, що антитерористичні та інші заходи у боротьбі із глобальними  загрозами будуть по - справжньому  діючими лише за умов налагодження відповідної структури обміну інформацією між її членами. Це саме є передумовою подальшого відпрацювання системи прийняття рішень і керування спільними операціями. Зокрема, процеси скасування кордонів між країнами ЄС і введення загальної валюти, з одного боку, та координації діяльності правоохоронних і розвідувальних органів, з іншого, можуть взаємно посилювати один одного.

 

Треба визнати, що на сьогодні ш спроби розробити хоча б загальноприйняті структурні принципи нової архітектури  європейської безпеки виявилися марними. Програми типу European Security and Defence Identity (ESDI) (Європейська ідентичність у сфері безпеки та оборони) навряд чи принципово змінять ситуацію. Існує небезпека що вони лише уповільнять процес створення нової архітектури Європейської безпеки, як свого часу створення Ради Північно - Атлантичного Співробітництва (тепер РЄАП) на кілька років загальмувало процес поширення НАТО на Схід.

 

Спроби побудувати всеохоплюючу модель безпеки для Європи на основі ОБСЄ, як пропонує Росія і ряд інших країн, і створити Раду Безпеки Європи (РБЄ) на кшталт Ради Безпеки ООН, вірогідно будуть контр продуктивними і принесуть більше проблем і важких питань (які країни будуть членами РБЄ, хто отримає право вето, чи будуть рішення РБЄ обов'язковими для всіх країн і організацій, включаючи НАТО? тощо), ніж продуктивних рішень.

 

 

 

 

Спільна політика безпеки та оборони (СПБО) була офіційно започаткована  на Кельнському саміті ЄС у червні 1999 року в рамках реалізації Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС (СЗБП). Набуття чинності Лісабонським договором ЄС (з 1 грудня 2009) дозволило розблокувати процес зміцнення європейських інституцій і створити повноцінну нормативно-правову базу СПБО. Подальшого розвитку набули процеси, пов’язані з інтеграцією оборонно-промислових комплексів країн ЄС, створенням єдиного Європейського ринку оборонної продукції, посиленням військових можливостей Європейського Союзу щодо швидкого реагування на кризові ситуації. Збільшився внесок ЄС у міжнародну миротворчу діяльність за рахунок започаткування нових операцій в рамках СПБО (Афганістан, Африка/Сомалі, Косово).

 Водночас, збереження суттєвих  розбіжностей між країнами ЄС  щодо шляхів розвитку та цілей  СПБО, недостатність відповідної  політичної волі у керівництва  більшості країн ЄС, значний опір США, які вбачають в СПБО певну загрозу трансатлантичній єдності, та низка інших чинників продовжують негативно впливати на процес формування європейської системи безпеки.

 По суті, через 11 років після  започаткування СПБО кожна країна ЄС продовжує будувати свої збройні сили без урахування союзних потреб, що негативно впливає на ефективність використання оборонних коштів і фактично унеможливлює подолання нинішнього відставання об’єднаної Європи від США у сфері безпеки та оборони.

 Недостатній рівень фінансування збройних сил європейських країн безпосередньо позначаэться на процесі посилення їх експедиційних можливостей. Відповідно до вимог НАТО, які визнані переважною більшістю країн-членів ЄС, збройні сили повинні відповідати двом базовим критеріям для проведення експедиційних операцій, а саме:

 наземний компонент ЗС, здатний  до розгортання за межами країни, має становити не менше 40% від  загальної чисельності сил;

 наземний компонент ЗС, постійно  розгорнутий за межами національної  території в рамках експедиційних операцій, - не менше 8%.

 У 27 країнах ЄС, за даними  дослідження, проведеного експертами  ЄОА, частка сил, здатних до  розгортання, становить близько  34%. Що стосується другого критерію, то йому відповідають лише  три країни ЄС (Великобританія, Франція і Нідерланди). Більше половини країн-членів значно відстають від цих стандартів.

 Виходячи з цього, протягом 2009-2010 рр. основні зусилля керівництва  ЄС та країн-членів організації  зосереджувалися на подоланні  негативних тенденцій у розвитку союзного оборонного потенціалу в рамках реалізації СПБО.

 У другій половині 2009 року  Європейському Союзу вдалося  досягти певного прогресу у  сфері СПБО, а саме:

 створити умови для започаткування  операції ЄС з підготовки сил  безпеки Сомалі (передбачає підготовку до 2 тис. співробітників силових структур тимчасового уряду Сомалі на території Уганди із залученням сил та засобів Африканського Союзу);

 повністю виконати програму  оперативної та бойової підготовки  Європейських сил швидкого реагування, включаючи проведення заходів з підготовки командно-штабного навчання MILEX-2010 (16-25 червня 2010 р.), основною метою якого була перевірка готовності органів військового управління стратегічного та оперативного рівнів ЄС і країн-членів до планування і проведення військової операції з врегулювання кризової ситуації;

 досягти принципової домовленості  щодо покращення співробітництва  та координації дій між цивільними  та військовими структурами з  питань контролю ситуації на  водному просторі (у Середземному морі та на півночі Європи), а також удосконалення взаємодії між Європейським агентством з питань морської безпеки, Європейським агентством з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах країн ЄС та Європейським оборонним агентством;

 досягти спільного розуміння щодо доцільності спрощення процедури застосування бойових тактичних груп ЄС, а також удосконалення координації дій країн-контрибуторів на всіх етапах активації БТГ з метою кризового реагування.

 

Основні зусилля Європейського  Союзу у сфері СПБО в період головування Іспанії в ЄС (січень-червень ц.р.) були зосереджені на таких напрямах:

 розвиток інституційної та  концептуальної бази СПБО в  контексті набуття чинності Лісабонським  договором ЄС, включаючи започаткування  заходів щодо запровадження Постійного структурованого співробітництва окремих країн-членів в оборонній сфері;

 посилення військового і  цивільного потенціалів Європейського  Союзу із врегулювання криз;

 забезпечення чіткого розподілу  функцій та повноважень між  ЄС і НАТО, створення сприятливих умов для повноцінного і безконфліктного розвитку військового та цивільного потенціалів обох організацій;

 стимулювання розвитку європейської  оборонної промисловості, підвищення  ступеня інтеграції країн-членів  ЄС у сфері розробки, виробництва і закупівлі озброєння та військової техніки;

 запровадження Спільної політики  ЄС щодо забезпечення безпеки  морського простору із застосуванням  військових та цивільних засобів.

 Серед позитивних результатів  іспанського головування в ЄС  відмічається досягнення певного прогресу за такими напрямами:

 в рамках боротьби з піратством  започатковано Тренувальну місію  ЄС “EUTM-Somalia”, яка розрахована на 12 місяців і має на меті підвищення боєздатності сомалійських збройних сил шляхом навчання і оснащення визначених бойових підрозділів на території Уганди. З урахуванням нової місії кількість поточних операцій та місій ЄС збільшилась до 13;

 створено необхідні умови  для продовження морської антипіратської  операції ЄС “Atalanta” до кінця 2012 року (відповідне рішення Ради ЄС прийнято під час планового щомісячного засідання у червні ц.р.);

 продовжено роботу з підготовки  плану дій щодо створення інтегрованої  системи спостереження за морським  простором ЄС як складової  частини зусиль з формування  Спільної політики ЄС у сфері судноплавства;

 завершено формування нормативно-правової  бази для заснування Європейського  транспортного авіаційного командування  зі штабом в м.Ейндховен (Нідерланди) з метою оперативного управління  силами та засобами військово-транспортної  авіації країн-членів ЄС;

 укладено угоду про реалізацію  концепції мобільних авіаційних  баз з метою забезпечення здатності  підрозділів ВПС до швидкого  реагування;

 продовжено роботу, спрямовану  на максимальне поєднання військового  і цивільного потенціалів з  врегулювання криз у рамках новоствореного Управління кризового регулювання та планування при Секретаріаті Ради ЄС;

 активізовано зусилля зі  створення постійного кадрового  і матеріально-технічного резерву  для забезпечення цивільних операцій (місій) ЄС, включаючи вдосконалення інформаційної системи “Голкіпер”;

 підтримано пропозицію керівництва  ЄС щодо посилення ролі та  місця Європейського оборонного  агентства (ЄОА) в реалізації  програм, спрямованих на задоволення  нагальних колективних потреб  ЄС у сфері озброєння та військової техніки. В цьому плані започатковано два нових науково-дослідних проекти під егідою ЄОА, у тому числі зі створення польової лабораторії для дослідження саморобних вибухових пристроїв та з розробки нового покоління технічних засобів РХБ захисту.

 Разом з тим, протягом іспанського  головування не вдалося досягти  запланованого результату з ряду  принципово важливих аспектів  СПБО, а саме:

 не знайдено  оптимального рішення щодо формалізації  засідань міністрів оборони країн-членів  ЄС. Обговорення цієї теми показало, що ідея створення Ради ЄС з питань оборони, яку активно просували ФРН, Франція та Іспанія, не має належної підтримки в рамках ЄС. На сьогодні, як найбільш компромісний варіант, розглядається можливість функціонування Ради ЄС із закордонних справ у двох окремих форматах з однаковим юридичним статусом - за участю глав зовнішньополітичних та оборонних відомств (подібно до засідань Ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ і оборони, які мають рівний статус і відрізняються лише порядком денним);

 не створено  повноцінної нормативно-правової  бази (зміни до фінансового і  кадрового статутів ЄС не внесені), необхідної для функціонування  Європейської служби зовнішньої  діяльності (ЄСЗД), яка створюється  згідно з рішенням Рада ЄС  із загальних справ від 26.07.10. При цьому, провідним країнам ЄС (на чолі з Францією) вдалося забезпечити необхідний компроміс з найбільш принципового питання, а саме: виділення оборонних інституцій ЄС в окремий політико-військовий структурний блок, який займатиметься винятково сферою СПБО та матиме у складі ЄСЗД особливий статус.

 Довідково:  оборонний компонент ЄСЗД включає  такі основні інституції: Управління  з питань врегулювання криз  і стратегічного планування; Військовий  штаб; Центр планування і проведення  цивільних операцій; підрозділ збору і аналізу інформації про ситуацію в кризових регіонах (формується на базі діючого Ситуаційного центру при Секретаріаті Ради ЄС шляхом його організаційного поєднання з іншими спорідненими підрозділами Секретаріату та Європейської комісії).

 не досягнуто  відчутного прогресу щодо запровадження  Постійного структурованого співробітництва  окремих країн-членів у сфері  оборони. Проведені з цього  питання семінари та робочі  наради виявили наявність всередині  ЄС серйозних розбіжностей стосовно  доцільності формування в рамках Європейського Союзу окремого оборонного альянсу, здатного порушити трансатлантичну єдність;

 не завершено  складання графіка чергування  бойових тактичних груп (БТГ) швидкого  реагування на 2011-2013 рр., внаслідок  чого в Європейському Союзі вперше виникла ситуація, коли протягом певного періоду ЄС не матиме у своєму розпорядженні одночасно двох дієздатних БТГ.

 В цілому, період іспанського головування  в Європейському Союзі характеризувався  досить низькою активністю з  розвитку СПБО і не відзначився будь-якими суттєвими подіями та рішеннями.