Інкасо у міжнародних розрахунках

Переваги документарного інкасо

1. Для імпортера:

     • він реалізує платіж (акцептує тратту) і майже одночасно з цим отримує відвантажений товар у своє повне розпорядження;

         • не відбувається відволікання грошових коштів з його активного обігу;

     • можливість інспектування товару за отримання попередньої згоди експортера.

2. Для експортера:

•   документарне інкасо менш ризиковане, ніж розрахунки банківським переказом, оскільки документи не переходять у розпорядження імпортера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти;
•   зниження ризику втрати документів в дорозі або отримання їх несанкціонованими сторонами;
•    у випадку неоплати/неакцепта інкасуючий банк за наявності відповідних інструкцій експортера може організувати зберігання, страхування та перепродаж товару.

3. Простота здійснення операції та відносно невеликі витрати на проведення розрахунків за допомогою документарного інкасо.

Недоліки документарного інкасо:

1. Для імпортера:

    •   документи передаються через банк, тому він не зможе отримати їх у своє повне розпорядження до платежу чи акцепту тратти.

2. Для експортера:

•   ймовірність ризику змін у фінансовому становищі покупця, тобто ризик того, що до моменту отримання документів банком імпортера покупець виявиться неплатоспроможним. Відмова покупця оплатити документи призводить до необхідності пошуку інших покупців або транспортування товару до країни експортера, що в усіх випадках пов'язано зі значними технічними труднощами, часовими та грошовими витратами;
• значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу, що сповільнює обіговість коштів продавця.

Використання документарного інкасо доцільне в таких випадках:

        •   наявність стабільних відносин між контрагентами;

    •   готовність та спроможність імпортера здійснити платіж не викликає жодного сумніву;

• стабільність політичних, економічних та правових умов у країні імпортера;
• міжнародному платіжному обігу країни імпортера не заважають чи не загрожують валютний контроль та валютні обмеження;
• товар, що постачається, не виготовляється в одиничному екземплярі;

інкасо використовується на принципах взаємності [4, c. 633-635].

Ризики довірителя і  платника при міжнародних розрахунках  за допомогою документарного інкасо. Міжнародні розрахунки за документарним  інкасо є безпечнішою формою, ніж  за допомогою міжнародних кредитних  переказів.

Водночас при використанні такої форми документарного інкасо, як надання документів проти акцепту переказного векселя, зберігається ризик продавця з несплати векселя покупцем. У цьому разі ризик можна зменшити шляхом одержання авалю з боку представляючого банку. Можливий також ризик втрати або псування товару, якщо він надійде раніше, ніж комерційні документи на нього. Подібному ризику можна запобігти переданням товару на збереження представляючому банку і страхуванням цього товару.

У разі відмови від  платежу або акцепту переказного векселя у продавця можуть виникнути проблеми з розпорядженням щодо вже відправленого товару. Але якщо він має представника у країні призначення товару, цей представник може досить швидко розпорядитися цим товаром [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Загальний  механізм здійснення інкасової форми розрахунків

Сторони, що беруть участь в операції інкасо:

Довіритель — клієнт (продавець, експортер), що доручає своєму банку проведення операції з інкасо та представляє в банк документи з відповідним інкасовим дорученням.

Банк-ремітент — банк, якому довіритель доручив операцію інкасо (банк експортера); він направляє документи відповідно до інкасових доручень інкасую чому банку в країні покупця (імпортера).

Інкасуючий  банк — банк імпортера (банк, що представляє документи), який здійснює інкасування сум платежу чи отримання акцепту відповідно до вимог інкасового доручення, отриманого від банку, що прийняв документи.

Зобов’язаний — платник-покупець (імпортер), що оплачує інкасові документи [4, c. 635].

Загальна схема здійснення розрахунків з інкасо показана на рис. 1.

Рис.1 Схема  інкасової форми розрахунку [3]

Послідовність розрахунків по інкасо така:

1. імпортер (покупець) звертається за банківською гарантією платежу на повну суму зовнішньторгівельного контракту (ЗТК) до свого банку (інкасуючого банку);
2. банк імпортера (у разі своєї згоди) надає через банк експортера (банк-ремітент) банківську гарантію платежу експортеру (продавцю);
3. продавець перевіряє банківську гарантію платежу;
4. продавець відвантажує товар на адресу покупця або зазначеного ник 
   вантажоотримувача та передає до банку експортера (банку-ремітента) інкасове доручення (доручення виплати на інкасо), а також обумовлений у контракті комплект документів (специфікацію, сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок, страховий поліс, коносамент), та, якщо необхідно, комплект тратт;
5. банк-ремітент, отримавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їх форму. При цьому він не повинен перевіряти правильність їх змісту і не несе за це відповідальності;
6. банк-ремітент пересилає інкасове доручення разом із комплектом документів до інкасуючого банку;
7. інкасуючий банк формально перевіряє отримані документи та їх форму;
8. інкасуючий банк переказує гроші через банк-ремітент продавцю (8а) та інформує платника (покупця, імпортера) про прибуття документів і передає їх йому для перевірки (8б);
9. платник протягом певного терміну (термін попереднього акцепту) досконально перевіряє відповідність змісту документів умовам ЗТК; тривалість терміну попереднього акцепту (його можна прийняти таким, що дорівнює 30 дням), а також розмір штрафу (пені) за кожний день затримки акцепту (у абсолютній сумі або у відсотках від вартості угоди) встановлюються у ЗТК;
10. платник, переконавшись, що поставка здійснена згідно з умовами ЗТК, акцептує документи, підтверджуючи свою згоду на вже здійснений платіж; він, таким чином, викуповує документи;
11. інкасуючий банк ставить на документах позначку про оплату;
12. інкасуючий банк передає документи покупцю як товаророзпорядчі для отримання вантажу у перевізника;
13. інкасуючий банк направляє банку-ремітенту повідомлення про здійснений платіж;
14. банк-ремітент зараховує кошти на рахунок продавця;
15. банк-ремітент інформує продавця про те, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на його рахунок надійшла така-то сума у виконання такого-то інкасового доручення. На цьому розрахунок інкасо завершений [3].

Відповідно до ст. 5 Уніфікованих правил інкасуючий (представляючий) банк визначається банком-ремітентом відповідно до вказівок довірителя, а за відсутності таких вказівок — за власною ініціативою. Проте в обох випадках банк-ремітент не відповідає за дії інкасуючого банку. При здійсненні інкасуючим (представляючим) банком окремих дій за інкасовим дорученням відповідно до доручення банку-ремітента на інкасуючий (представляючий) банк покладено ті самі обов’язки, що і на банк-ремітент [8].

Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту. Інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання попередньо виплаченої суми з його коррахунка, поновлює її на рахунку покупця і згідно з інструкціями в інкасовому дорученні направляє через банк-ремітент або прямо продавцю обгрунтування відмови від платежу. Врегулюванням розбіжностей з причин неплатежу займаються між собою продавець та покупець.

Причини відмови від платежу такі:

• помилки продавця при складанні документів. Продавець має внести відповідні виправлення і знов направити у банк-ремітент інкасове доручення з комплектом виправлених документів. Усі комісійні несе сторона, яка допустила помилки;
• помилки у самому ЗТК або неправильні дії продавця чи покупця. Продавець має направити у банк-ремітент нове інкасове доручення з комплектом документів лише після розв’язку усіх комерційних питань;
• якщо покупець відмовляється від платежу з причини фінансових утруднень або з іншої неправомочної причини, продавець пред’являє до оплати гарантію банку [3].

У разі неплатежу чи неакцепту  інкасуючий банк зобов’язаний негайно повідомити банк-ремітент, а той — експортера про факт неоплати/неакцепту. Якщо інкасове доручення не оплачено чи вексель не акцептовано та не отримано нових інструкцій від банку ремітента протягом дев’яноста днів, то банк-ремітент повертає документи інкасую чому банку [4, c. 636].

Основним недоліком  інкасової форми розрахунків  є тривалість обігу документів через  банки і, відповідно, періоду їх оплати, який може займати від декількох  тижнів до місяця і більше [5, c. 401].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

На основі проведеного  вище дослідження можна зробити  такі висновки:

1. Інкасо — доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи підтвердження того, що ця сума буде виплачена у встановлені строки.
2. Розрахунки у формі інкасо з попереднім акцептом отримали велике поширення у міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як у розрахунках на умовах платежу готівкою, так і в розрахунках у рахунок комерційного кредиту.
3. На сьогодні діє редакція «Уніфікованих правил по інкасо» від 01.01.1996, які визначають види інкасо, порядок надання документів до платежу і здійснення платежу, акцепту, повідомлення про здійснення платежу, акцепту або про несплату (неакцепту) та інші питання. До Правил приєднались банки багатьох країн світу, в тому числі і Україна.
4. Залежно від видів документів, що підлягають інкасуванню, виокремлюють: документарне інкасо та чисте інкасо.
5. Виділяють ще два види інкасо в міжнародних розрахунках: інкасо імпортне та інкасо експортне.
6. Ризики довірителя і платника при міжнародних розрахунках за допомогою документарного інкасо. Міжнародні розрахунки за документарним інкасо є безпечнішою формою, ніж за допомогою міжнародних кредитних переказів.
7. Сторони, що беруть участь в операції інкасо: довіритель,  банк-ремітент, інкасуючий банк, зобов’язаний.
8. Послідовність розрахунків відбувається між учасниками інкасо згідно Рис.1.
9. Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту.
10. У разі неплатежу чи неакцепту інкасуючий банк зобов’язаний негайно повідомити банк-ремітент, а той — експортера про факт неоплати/неакцепту.
11. Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати, який може займати від декількох тижнів до місяця і більше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 311 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
2. Крупка М.І. Банківські операції : підручник / М.І. Крупка, Є.М. Андрущак, Н.Г. Пайтра ; за ред. д-ра екон. наук, проф. М.І. Крупки. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — 312 с.
3. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://gendocs.ru/v23999/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82_%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%96_%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8?page=7.

4. Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник, — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 796 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
5. Петрук О.М. Банківські операції: навч. посібн. / О.М. Петрук, С.З. Мошенський, О.С. Новак. — Житомир : ЖДТУ, 2011. — 568 с.
6. Скоморович І.Г. Банківські операції : підручник / І.Г. Скоморович. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2012. — 532 с.
7. Уніфіковані правила по інкасо: [Електронний ресурс]  від 1 січня 1996 року  – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/988_002.
8. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/712/45/.