Порошкові матеріали

  Методом порошкової металургії можна отримати такі електротехнічні матеріали і сплави, які важко або зовсім неможливо отримати іншими відомими способами. Наприклад, різні сплави з металів, не сплавлялися між собою: вольфрам-мідь, вольфрам-срібло тощо, а також з металів і неметалів: мідь-графіт, срібло-окис кадмію і т.д., які знаходять широке поширення в електро-і радіотехніці.  
  Методом порошкової металургії можна також отримати сплави з точно заданим складом, що володіють дуже низьким і дуже високим електроопору.  
  Металокерамічні матеріали застосовують в електро-і радіовакумній промисловості при виготовленні ламп розжарювання, в рентгенівських трубках. Так, наприклад, для виготовлення ниток розжарювання звичайних освітлювальних електроламп застосовується вольфрам, одержуваний методами порошкової металургії.

   Широке впровадження в промисловість електронагріву різних матеріалів внесло значну зміну в технологію виробництва. У розвитку електронагрівальних елементів, велика роль належить металокерамічним матеріалами.  
  Промислове використання високих потенціалів висуває необхідність у розробці контактних пристроїв з тугоплавких матеріалів, які повинні мати високу теплопровідність і електропровідність, мати високу ступінь міцності в умовах ударних навантажень при високих температурах, незначну схильність до зварювання та прилипання. Виготовлення контактних матеріалів, що володіють таким поєднанням властивостей, можливо лише методами порошкової металургії.

  Сучасні різці з твердих сплавів, отримані методом порошкової металургії, викликали справжню революцію в обробці металів різанням і в гірничій справі.  

  Швидкість обробки металів збільшилася в десятки разів.

  
 
 
 
 
 
Висновок

  Підбиваючи підсумки даної роботи можна сказати, що в результаті інформаційних і патентних досліджень, аналітичного аналізу традиційних процесів ущільнення порошків встановлено, що при виготовленні довгомірних порошкових виробів найбільш раціональною є радіальна схема пресування, яка у своєму розвитку дозволяє комплексно задовольнити потреби до виробництва і якості виробів.

  З позицій континуальної теорії уточнено модель пластичності порошкових середовищ, яка базується на умові текучості з поверхнею навантаження у вигляді центрального еліпсоїда, орієнтованого вздовж гідростатичної осі і відрізняється тим, що в рівняннях моделі крім компонент тензора напружень, густини і механічних характеристик матеріалу присутні параметри, які містять інформацію про структурні особливості порошкового тіла та зміцнення матеріалу в процесі формування.

Список використаної літератури

1. Андріївський Р. А. Порошкове матеріалознавство .- М.: Металургія, 1991.

2. Кипарисів С. С., Лібенсон Г. А. Порошкова металургія. - 3-е вид. перераб. і доп. - М.: Металургія, 1991.

3.Заболотний О.В., Рудь В.Д., Богінський Л.С. Виготовлення фільтруючих матеріалів із застосуванням сухого радіально-ізостатичного пресування // Наукові нотатки. – Луцьк: ЛДТУ, 2003. Випуск 12. – С.106-123.

4. Єрмаков С. С., Вязников Н. Ф. Порошкові сталі і вироби. - 4-е вид. перераб. і доп. - Л.: Машинобудування. Ленінград. від., 1990.

5. Технологія конструкційних матеріалів: підручник / О.С. Комаров, В.М. Ковалевський, А.С. Чаус та ін; під загальною редакцією О.С. Комарова. - Мн.: Нове знання, 2005. - 560 с.