Налоговые системы

Зміст 

Вступ

1. Податкові системи країн світу

1.1 Сучасні податкові системи країн світу

    1.1.1 Податкова система США

    1.1.2 Податкова система Канади

    1.1.3 Податкова система Німеччини

    1.1.4 Податкова система Великобританії

    1.1.5 Податкова система Франції

      1.2 Податкова система в Україні у порівнянні з податковими системами розвинених країн

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Податки являють собою об'єктивну реальність, пов'язану з існуванням держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням  податкової системи. У сучасному  цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Вони забезпечують не тільки фінансову  базу для державних витрат, але  й активно використовуються державною  владою в якості механізму непрямого  керування суспільними відносинами  в сфері економіки, політики, соціального  захисту громадян. Ефективна побудова податкової системи входить до числа  найбільш складних завдань, від обґрунтованого розв'язку яких залежать економічний  прогрес і добробут держави.

     Проблеми  оподатковування постійно займали  розуми економістів, філософів, державних  діячів самих різних епох. Фома Аквінський (1226-1274) вважав податки як дозволену  форму пограбування. Шарль Монтеск'є (1689-1755) визначив, що ніщо не вимагає стільки мудрості й розуму, як визначення тієї частини, яку у підданих забирають, і тієї, яку залишають ім. А один з основоположників теорії оподатковування Адам Сміт (1723-1790) говорив про те, що податки для тих, хто їх виплачує, – ознака не рабства, а волі.

     У цей час податки й податкова  система – це не тільки джерела  бюджетних надходжень, але й найважливіші структурні елементи економіки ринкового  типу. Очевидно, що без формування раціональної податкової системи, не гноблячої підприємницьку діяльність, й дозволяючої проводити ефективну бюджетну політику, неможливі повноцінні перетворення економіки.

     Сукупність  податків, що стягуються в державі, і інших платежів (зборів, мит) і  утворюючих податкову систему. Це поняття  охоплює й звід законів, що регулюють  порядок і правила оподатковування, а також структуру й функції  державних податкових органів. Податкова  система базується на відповідних  законодавчих актах держави, які  встановлюють конкретні методи побудови й стягнення податків, тобто визначають елементи податків. Податкова система  включає також органи збору й  нагляду за їхнім внесенням в  особі податкової інспекції й  відділів по боротьбі з економічними злочинами.

     Податкові системи в провідних країнах Заходу зараз досягли, можливо, піка свого розвитку. У минулому податки бували й більш високими, і більш численними, але ніколи в історії вони не становили настільки потужну й всеосяжну структуру.

     Податкові органі практично всіх країн озброїлися потужними комп'ютерами й містять  спеціальні служби податкових розслідувань, сторону платників податків представляють  висококваліфіковані юристи й бухгалтери, що розробляють особливі схеми й  цілі програми мінімізації податків і обходу податкових законів.

     На  тій і іншій стороні працюють сотні тисяч фахівців і експертів, які займаються тільки податками. Податки стали одним з основних предметів міжнародних суперечок, нерідко головною мотивацією для прийняття найважливіших розв'язків у фінансовій політиці компаній і навіть змістом і основою існування деяких держав.

     У світового співтовариства сьогодні достатньо проблем у сфері  економіки, фінансів, екології, які  вимагають особливої уваги, щоб  не розтрачувати ресурси настільки  малопродуктивним чином. Обидві конфронтуючі сторони — податкові органі й платники податків — однаково сходяться на тому, що сучасні податкові системи потребують різкого й радикального спрощення, а податкові ставки — у зменшенні й упорядкуванні.

           Актуальною проблемою соціально-економічного  розвитку суспільства на сучасному  етапі є забезпечення ефективного  податкового контролю. А одним  з найбільш діючих засобів  у сфері контролю над поповненням  бюджету виступають контролюючі  податкові органи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Податкові  системи країн світу 

1.1 Сучасні податкові системи країн світу 

1.1.1 Податкова  система США 

       Податкова система США виходить в основі своєї побудови із загального економічного принципу лібералізації, сутність якого  полягає в максимально можливому  використанні об'єктивно діючих ринкових регуляторів економічного розвитку. З організаційної точки зору дана система оподатковування є трирівневою  і включає федеральні податки, податки  штатів і місцеві податки (графств, муніципалітетів, округів і інших  державних територіальних утворень).

       З погляду використання економічного (стимулюючого) потенціалу системи  інвестиційний потенціал податкової системи США реалізується через  наступні головні елементи:

- застосування  норм прискореної амортизації  основних фондів підприємств,  що дозволяють збільшувати частку  витрат і відповідно знижувати  частку прибутку в ціні продукції  й послуг, що являє собою форму  пільги в частині податку на  прибуток, а також спосіб стимулювання  інвестицій у розвиток господарюючих  суб'єктів;

• масштабні пільги, що стосуються інвестицій у науково- дослідницькі й дослідно-конструкторські роботи аж до повного звільнення відповідних витрат і результатів від більшості видів оподатковування;
• спеціальні податкові знижки за використання альтернативних видів енергії у виробничо-господарській діяльності суб'єктів економіки, які можуть становити до 50% вартості відповідних видів устаткування, що виключаються з оподатковуваної бази.

     Незважаючи  на законодавчо встановлені широкі права територій, регіональний потенціал  в оподатковуванні США не використовується в значимому ступені, оскільки близько 70% податкових надходжень проходить  через федеральний бюджет і їх частина перерозподіляється між  регіонами (штатами) централізовано з  об'єктивними негативними наслідками.

       Однак останнім часом сформувалася відчутна тенденція збільшення власних податкових доходів штатів, наприклад, у таких  сферах, як соціальне забезпечення, охорона здоров'я, охорона громадського порядку (утримання поліції), що забезпечують близько 90% витрат. Проте головним джерелом формування доходів регіональних бюджетів (більше 70%) залишаються субсидії федерального бюджету.

       Реалізацію  галузевого потенціалу розглянутої  податкової системи (у силу відзначеної  принципової особливості економіки  США) також не можна визнати істотною. Вона обмежена різними нормами прискореної  амортизації для конкретних галузей, а також досить рідкими, ( й представляють  собою фактично виключення із загального правила) податковими знижками, наприклад, надаваними добувним галузям у порядку  компенсації за виснаження надр.

       Конкурентний  потенціал системи оподатковування  США задіяний у досить значному ступені  через два основні інструменти:

• прогресивне оподатковування доходів корпорацій, яке припускає збільшення ставок податку на прибуток при росту оподатковуваної бази;
• використання податків на надприбуток, тобто спеціальних ставок податку (які можуть досягати 90%) у випадку, якщо прибуток господарюючого суб'єкта значно вище середньогалузевого.

     Практична реалізація фіскальної функції в  податковій системі США характеризується в першу чергу тим, що в її основі лежить оподатковування фізичних осіб (населення). При цьому основними  видами податків є:

- прибутковий  податок, за рахунок якого формується  більш 40% доходів федерального  бюджету й приблизно така ж  для податкових доходів штатів;

• відрахування у фонди соціального страхування, які в рівних частках роблять наймач ( юридична особа-суб'єкт господарювання) і робітники (цей платіж населення становить більш 15 % доходів федерального бюджету).

     Необхідно відзначити й те, що в умовах переносу основного податкового тягаря на населення представляється об'єктивно  виправданою складна система  вирахування відповідного оподатковуваного доходу, що включає можливість виключення (повного або часткового) певних видів доходів, необхідний мінімум, що сковзає, доходу, ряд індивідуальних ( для окремих категорій населення) податкових пільг, а також специфічна шкала ставок податку, три щаблі  якої припускають їхнє підвищення, а четверта ( для найвищих доходів) – зниження з метою запобігання  відхилення від сплати податків.

       При цьому оподатковування юридичних  осіб (господарюючих суб'єктів) у  розглянутій системі обмежене застосуванням  таких податків, як:

• податок на прибуток корпорацій ( близько 9% доходів федерального бюджету й у середньому не більш 5% доходів бюджетів штатів);
• податок на доходи від продажів і капітальних активів;
• податок штатів на ділову активність, обумовлену розмірами капіталу й оборотом.

     Останні два податки не мають істотного  фінансового значення, а несуть регулююче  навантаження.

       Оподатковування власності (майна) у розглянутій  системі носить в основному регіональний характер, причому об'єктом оподатковування  є майно юридичних осіб: особисте майно населення для цілей  власного споживання податком не обкладається. Федеральний податок ( по ставці до 50% вартості) застосовується тільки відносно майна, що переходить у порядку спадкування  й дарування.

           Важливою характерною рисою системи оподатковування США є незначна роль, яку відіграють у ній акцизи: федеральними акцизними зборами обкладається обмежена кількість видів товарів і послуг, а ставка податку із продажів по окремих штатах коливається від 0 до 8%. 

       1.1.2 Податкова система Канади 

       Система оподатковування Канади в цілому схожа на систему США в силу подібного державного устрою, що включає  федеральний рівень, провінції й  місцевий рівень, і схожих економічних  принципів.

       Так само як і в США, інвестиційний  потенціал даної податкової системи  орієнтований на використання норм прискореної  амортизації основних засобів,  на пільгове оподатковування наукових і конструкторських розробок, що фактично означає комплексне стимулювання розвитку високотехнологічних виробництв.

       Ступінь використання регіонального потенціалу податкової системи Канади більш  висока, ніж в США, оскільки території  мають більші не тільки політичні, але  й економічними правами. При цьому  головною економічною ланкою є провінції. У силу такого положення податкові  доходи федерального рівня становлять близько 50% загального обсягу, провінцій  – більш 40%, місцевого рівня –  приблизно 10%. Крім того, широко використовується передача провінціям значної частини  федеральних доходів, причому вона не носить дотаційного характеру, а  здійснюється в рамках спеціально розроблювальних  спільних програм вирішення конкретних регіональних проблем.

       Реалізація  галузевого потенціалу обмежена загальною  орієнтацією на формування ефективної галузевої структури за рахунок  дії загальних ринкових механізмів, однак, головним чином за соціальними  мотивами, застосовуються традиційна для більшості розвинених країн  система дотацій сільськогосподарських  виробників і виборчі й обмежені по масштабах податкові пільги по прибутку в обробних галузях ( до 5% загальної  податкової ставки).

       Конкурентний  потенціал податкової системи Канади задіяний значно слабкіше, ніж у  США, і обмежений в основному  сферою малого бізнесу, де підприємствам  для забезпечення нормальних умов розвитку у жорсткому конкурентному середовищі надаються істотні пільги по податок  на прибуток, який може обчислюватися  по податкових ставках в 2,5 рази меншим, ніж для аналогічних великих  підприємств

       Фіскальна функція системи оподатковування  Канади, що має в основному ту ж орієнтацію, що й у США, припускає  використання як основне джерело  податкових доходів держави прибуткова податок з фізичних осіб. Специфіка  цього податку полягає в тому, що він є способом самостійної  мобілізації фінансових ресурсів у  провінціях. Тут застосовуються різні  на федеральному рівні й рівні  провінції методи визначення оподатковуваної  бази й відповідно різні автономні  податкові ставки.