Особливостi дiючоi податковоi системи Украiни, ii реалii та шляхи вдосконалення

г) проведенням перевірок правильності справляння і схоронності коштів, одержаних у сплату державного мита, а також у разі здійснення виконкомами сільських і селищних Рад народних депутатів касових операцій щодо приймання від населення коштів на сплату податкових платежів.

2.Розробляє і видає  інструктивні та методичні документи  про порядок застосування законодавчих  актів про податки,інші платежі  до бюджетів,внески до державних  цільових фондів,а також нормативні  акти з питань формування Державного  реєстру фізичних осіб-платників  податків та інших обов’язкових  платежів.

3.Затверджує форми податкових  розрахунків,звітів,декларацій та  інших документів,пов’язаних з  обчисленням і сплатою податків,інших  платежів до бюджетів,внесків  до державних цільових фондів  зразок картки фізичної особи-платника  податків та інших обов’язкових  платежів,а також форми звітів  про проведену державними податковими  інспекціями робот.

4.Роз’яснює через засоби  масової інформації порядок застосування  законодавчих та інших нормативно-правових  актів про податки,інші платежі  до бюджетів,внески до державних  цільових фондів і організовує  проведення цієї роботи державними  податковими інспекціями.

5.Здійснює заходи щодо  добору,розстановки,професійної підготовки  та перепідготовки кадрів державної  податкової служби.

6.Подає державним податковим  інспекціям методичну і практичну  допомогу в організації роботи,проводить  обстеження та перевірки її  стану.

7.Організовує роботу щодо  створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць  та інших засобів автоматизації  та комп’ютеризації робіт державних  податкових інспекцій.

8.Розробляє основні напрями, форми і методи проведення  податкових перевірок, визначає  завдання та повноваження підрозділів  податкових розслідувань державних  податкових інспекцій і координує  їхню діяльність.

9.Під час здійснення  контрольних функцій з’ясовує  неправомірність дій підприємств,установ,організацій  і громадян,що можуть свідчити  про злочинну діяльність або  створювати умови для такої  діяльності,та передає наявну  інформацію з цих питань відповідним  спеціальним органам по боротьбі  з організованою злочинністю.

10.Передає правоохоронним  органам матеріали по фактах  правопорушень, за які передбачено  кримінальну відповідальність.

11.Подає Міністерству  фінансів України звіт про  надходження податків, інших платежів  до бюджетів, внесків до державних  цільових фондів.

12.Розробляє пропозиції  до міжурядових угод про уникнення  подвійного оподаткування доходів  і майна та попередження податкових  ухилень.

13.Надає фізичним особам-платникам  податків та інших обов’язкових  платежів ідентифікаційні номери  і надсилає до державної податкової  інспекції за місцем проживання  фізичної особи або за місцем  отримання нею доходів, чи за  місцезнаходженням об’єкта оподаткування  картку з ідентифікаційним номером.

Державні податкові інспекції по Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом фактично здійснюють ті ж функції, що й Головна державна податкова інспекція, за винятком пунктів 2, 3, 8, 12 і 13.

У разі, коли зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції по районах, районах у містах і містах без районного поділу [3, 10].

 

2.1. Світовий досвід України.

На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів (тіньова економіка). У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність у пошуку оптимального співвідношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя.

На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики. Остання передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім - на забезпечення уряду фінансовими ресурсами. Саме тому, в умовах створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, пошук шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним.

Зазначимо, що оподаткування доходів фізичних осіб у світі має вже досить апробовану часом практику становлення на базі глибокого усвідомлення кожним платником свого конституційного обов'язку - сплати податків. Постійна увага цих держав до платника податків поступово виховала відповідну податкову культуру, яка відмінна від вітчизняних реалій. Cутність категорії «податок» у різних країнах є різним: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу [11, С. 36]. Також диференціюються ставки ПДФО, зокрема, у США ставки оподаткування доходів фізичних осіб коливаються від 2% до 12%, у Німеччині - від 10% до 53% залежно від розміру доходу платника, в Японії - 3,2 тис. єн в рік не залежно від розміру доходів [11, С. 160]. В Україні згідно Податкового кодексу [12, С. 36] ставка цього податку становить 15 %, але у разі, якщо загальна сума отриманих платником у звітному місяці доходів перевищує десятикратний розмір заробітної плати, ставка податку становить 17%. Таке рішення було прийняте з огляду на необхідність легалізації доходів, але, як вважає багато вчених, це все одно не стимулюватиме платників до детінізації своїх доходів.

Історично склалися дві форми побудови ПДФО: шедулярна та глобальна. Перша з'явилася у Великобританії. При цій системі доходи залежно від джерел поділяються на частини - шедули, кожна з яких оподатковується окремо, стягуються два податки: основний - за пропорційними ставками і додатковий - за прогресивними. Глобальна система використовується у більшості країн (США, Франція, Німеччина та ін.) При цій системі прибутковий податок стягується із річного доходу за прогресивною шкалою ставок [11, С. 160].  

 На відміну від України, де  порядок, ставки, правила оподаткування  податком із доходів фізичних  осіб встановлюються виключно  на загальнодержавному рівні, в  іноземних державах органам місцевого  самоврядування надано досить  широке право в сфері податкової  юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий  прибутковий податок належить  до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії  органи місцевого самоврядування  самостійно визначають ставки, за  якими будуть оподатковуватися доходи громадян [13, С. 68].

Одним із найвагоміших податків Німеччини є податок на заробітну плату. На цей вид податку припадає майже третина всіх податкових надходжень. При стягуванні податку враховуються податкові класи і види діяльності, використовуються податкові таблиці та карти. Шість податкових класів групують робітників та службовців залежно від їх сімейного стану, кількості працюючих у сім'ї, спільного чи окремого ведення обліку отримуваних доходів, наявності дітей.

На відміну від України, в якій передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом певного алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники [2, С.67].

Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід (в євро на одну дитину) [2, С. 68].

Отже, податкові системи розвинутих держав світу сьогодні є сформованим динамічним механізмом, який дає змогу вирішувати основні соціально-економічні завдання держави, зокрема через оподаткування доходів фізичних осіб. Бюджетні системи окремих країн характеризуються різними підходами до вирішення своїх завдань, але вони обов'язково враховують специфіку розвитку держави.  

 Саме тому, доцільним для  забезпечення соціально-економічної  справедливості податкової політики  в Україні є застосування таких  моментів зарубіжного досвіду, як  врахування сімейного стану платника, кількість працюючих у сім'ї, наявність  дітей та утриманців.

 

3. Шляхи вдосконалення податкової системи України.

Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.

          Існує декілька концепцій щодо шляхів реформування сучасної податкової системи. Ідеальна податкова система повинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова система є економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкод для здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову систему щоб стимулювати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів [14].

Однак, ці функції не є основними функціями податкової системи і вони, зазвичай, застосовуються тоді, коли потенціал інших методів повністю вичерпаний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішних кроків у реформуванні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюючою, несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова система України виконує низку функцій, які не є звичними для податкової системи будь-якої розвиненої країни. Зокрема, можна спостерігати такі дві виразні риси – карну та, так звану, стимулюючу [10].

Останні роки реформ дають чимало прикладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченої заборгованості між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.

Слід наголосити, що реформування податкової системи неможливе без від повідних змін бюджетної політики з метою збалансування дохідної та видаткової частин зведеного бюджету та соціальних фондів. Якщо зміни ставок податків призводять до зменшення надходжень, то необхідно адекватно відкоригувати видаткові програми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ВИСНОВКИ

          Збір податків – виключне право держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляє все населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, що діє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян. Податки – основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя – освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утримання державного апарату.

          В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки та податок на прибуток підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, а також низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисоке надходження прибуткового податку з громадян.

          Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг.

           Реформування податкової системи є найбільш важливою проблемою на етапі формування ринкового середовища і створення сприятливих умов для зниження податкового навантаження. Однак, зниження податкового навантаження слід провести поступово з метою стабільного виконання доходів бюджету.

 

 

 

 

 

                 

                           СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ