Перспективи вдосконалення системи місцевого оподаткування в Україні

ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ  МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

На сучасному  етапі особливо актуальною стала проблема нестачі фінансових ресурсів органів місцевої влади та нестабільність їхніх доходних джерел. За таких умов вагомим чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне використання системи місцевих подітків і зборів, яка здатна перетворити територіальні громади із дотаційних на суб’єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні розв’язувати будь-які соціально-економічні проблеми.

Багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій  країні приводить до висновку, що система  місцевих податків і зборів виконує  у нас ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування, торкаючись таких об’єктів, які або не становлять інтересу для державного фіску, або за своєю природою не можуть бути охоплені державними податками.

Проблему становлення  і розвитку місцевого оподаткування  досліджувало багато вітчизняних науковців: Піхоцький В., Кириленко О., Кравченко  В., Назаркевич І., Бадида М., Горохов В. тощо. Однак, це питання й досі не втратило актуальності і потребує подальшого дослідження.

Становлення системи  місцевого оподаткування в Україні  відбувається надто повільними темпами. Сьогодні діюча система місцевих податків і зборів має цілу низку недоліків [1]:

- великі затрати місцевих бюджетів зі справляння місцевих податків і зборів, що ледве покриваються надходженнями цих платежів до бюджету;

- незначна фіскальна роль місцевих подітків і зборів та вузький перелік місцевих податків і зборів;

- відсутність правових механізмів у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;

- відсутність взаємозалежності між рівнем громадських послуг, які надаються на певній території, з податковими зусиллями населення;

- нерозвиненість податків, які відображають політику органів місцевого самоврядування.

Основна мета, в частині  удосконалення порядку справляння місцевих податків і зборів, полягає  у зміцненні та стабілізації фінансів місцевих органів влади України в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування. Саме місцеві податки і збори покликані забезпечити основні надходження до бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримати і розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики [3].

Важливим  елементом реформування системи  місцевого оподаткування є відмова  від неефективних податків і зборів, які не мають ні фіскального (іноді  надходження від податків не перевищують  витрат по стягненню), ні регулюючого значення. Тому й вони не використовуються місцевою владою. До таких слід віднести: збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за видачу ордера за квартиру, збір за проведення конкурсного розпродажу і лотерей. Саме ці збори не передбачені у проекті Податкового кодексу. Замість них пропонується ввести такі збори, як: будівельний, туристичний, за розміщення обєктів грального бізнесу. Передбачається встановлення широкого діапазону між нижньою та верхньою ставками цих податкових платежів, що дасть змогу обгрунтовано запроваджувати місцеві податки і збори з урахуванням особливостей їх справляння на території кожної територіальної громади.

Піднесення  ролі місцевого оподаткування неможливе  без запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), який належить до групи податків на власність. Введення податку на майно може стати найбільш стабільним доходом для місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Цей податковий платіж виступатиме як оплата вартості суспільних товарів і послуг, що пропонуються місцевими органами влади, оскільки домовласники й підприємці обирають місце проживання, що забезпечує оптимальне співвідношення вартості майна і якості суспільних послуг. Вартість майна збільшується, якщо місцеві органи влади пропонують якісні суспільні послуги [4].

Органам місцевого самоврядування, на нашу думку, слід передати ті фіскальні інструменти, які фактично є місцевими (тобто  зараховуються до місцевих бюджетів). До таких належить плата за землю  та податок з власників транспортних засобів. Ці податкові платежі мають високу прибутковість і стабільно надходять до бюджетів. Крім того, базу оподаткування плати за землю доцільно встановлювати на місцевому рівні, а органи місцевої влади без великих додаткових витрат (у порівнянні з іншими місцевими платежами) можуть організувати систему контролю за сплатою таких податків.

До місцевих податків і зборів необхідно віднести податки на бізнес (податок на промисел, плата за торговий патент на певні  види підприємницької діяльності, плата за ліцензії). Такі податки потрібно віддати в розпорядження місцевих органів влади з правом встановлення на них ставок. Загроза виникнення податкової конкуренції слугуватиме інструментом обмеження ставок таких податків [2].

Доцільним є включення до системи місцевого оподаткування екологічних податків. Проект Податкового кодексу передбачає запровадження екологічного подітку як альтернативи збору за забруднення навколишнього середовища, який буде справлятися за місцем, де знаходиться обєкт обчислення. При чому екологічним податком буде оподатковуватися продукт, який забруднює навколишнє середовище. Такий податок ввійде до ціни і його застосування не лише сприятиме зниженню загального рівня забруднення, а й стимулюватиме виробництво нової, екологічно чистої продукції, адже такий додатковий фінансовий тягар збільшує ціну шкідливої продукції.

Таким чином, в перспективі, місцеві податки і збори повинні стати надійним інструментом регулюванняекономічного розвитку територій і головним атрибутом місцевого самоврядування, як це відбувається врозвинених країнах.

Література:

1. Бандида М. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджету міста// Ринок цінних паперів України. – 2007. – №11-12. – С.35-43.
2. Герчаківський С. Місцеве оподаткування в Україні: традиції, реалії та напрями удосконалення// Фінанси України. – 2003. – №2. – С.44-49.
3. Іваненко В. Місце та роль місцевих податків і зборів у забезпеченні місцевого самоврядування// Фінанси України. – 2005. – №4. – С.32-34.
4. Назаркевич І. Місцеве оподаткування і механізми його вдосконалення// Регіональна економіка. – 2005. – №2. – С.290-295.